Багатолика дружина Шиви
Дружиною бога Шиви в індуїстській релігії була Деві (давньоінд. «богиня»), культ якої походить від стародавнього культу Богині-Матері, засвідченого в Індії в III тис. до н. е. У ведійську епоху віддзеркалення цього культу зберігаються в образах Адіті, Ушас і деяких інших ведійських богинь.
У згоді з двома основними аспектами Шиви, благим і згубним, Деві виступає то покірливою і милостивою, то жорсткою і грізною, маючи кілька іпостасей [139, I, 360]:• у своїй благій іпостасі вона відома як Парваті, Ума («Світла»), Гаурі («Біла»), Джаганмата («Мати світу»), Аннапурна («Багата прожитком») та ін.;
• у грізній іпостасі Деві відома як Дурга, Калі, Чанді («Гнівна»), Бхайраві («Жахлива»), Махешварі («Велика пані») та ін. Грізні форми Деві, починаючи з середніх століть, стали в Індії об’єктом ряду містичних культів, зокрема шактистськихі тантристських [139, I, 361].
Рис. 85. Ганеша [96]
Рис. 84. Сканда (Картікейя) [139, II, 444]
Дурга (давньоінд. «важкодоступна») спочатку вшановувалася неарійськими племенами шабарів, барбарів і пуліндів. Зарахування в перших століттях н. е. Дур- ги до індуїстського пантеону пов’язане з адаптацією індуїзмом місцевих народних вірувань і, зокрема, культу Великої Богині-Матері, що втілює творчі і руйнівні сили природи. Дурга в теології шактизму і буддійського тантризму розглядалася як шакті Шиви, тобто маніфестація його творчої енергії. У міфах Дурга виступає богинею-войовницею, захисницею богів і світового порядку, коли їм загрожує небезпека від демонів (наприклад, один з головних її подвигів — знищення демона- буйвола Махіші, що вигнав богів з неба на землю). Дурга вбиває також багатьох асурів. Зображається вона зазвичай десятирукою, сидить на левові або тигрові, зі зброєю й атрибутами різних богів: тризубцем Шиви, диском Вішну, луком Ваю, списом Агні, ваджрою Індри, петлею Варуни.
Живе Дурга в горах Віндхья в оточенні восьми постійних помічниць-йогинь, що пожирають залишки її кривавої трапези. Поступово культ Дурги увібрав в себе багато культів місцевих богинь [139, I, 411-412]. Наприклад, Коттравей — дравідської богині війни, полювання і перемоги, яка уявлялася у вигляді кровожерливої жінки, що стоїть на голові буйвола, покритій шкурами слона і тигра, з мечем в руках. Поклоніння цій богині мало оргіастичний характер і супроводжувалося кривавими жертвами, а також нанесенням собі тілесних ушкоджень [139, II, 11].Калі (давньоінд. «чорна») — богиня чорного кольору, вона одягнена у шкуру пантери, а навколо її шиї — намисто з черепів. У двох з чотирьох своїх руках Калі тримає відрубані голови, а в двох інших — меч і жертовний ніж. З її широко роззявленого рота звисає довгий язик, забруднений кров’ю її жертв. Наприкінці кальпи Калі оповиває світ темрявою, сприяючи його знищенню, і в цій своїй функції зветься Каларатрі — «Ніч часу». Культ Калі сягає марійських витоків і пов’язаний з кривавими жертвопринесеннями, що не властиво ортодоксальному індуїзму, але набуло поширення в шактистських і тантристських сектах. Головний храм Калі міститься в Бенгалії, від назви якого (Калігхата) пішла назва відомого індійського мегаполісу Калькутти [139, I, 615]. Зображення Калі відтворено на рис. 86.
Парваті (давньоінд.«гірська») — це ще одне з імен дружини бога Шиви. За переказом, перша дружина Шиви Саті після самоспалення на священному вогні через деякий час відродилася в образі Парваті (або Уми) — дочки царя гір Хімавата і апсари Мени. У міфі про Саті (дочку Дакши і дружини Шиви — Рудри) відображено початко-
Рис. 86. Зображення богині Калі [96, 58] ве протистояння брахманізму і культу Шиви. Згідно з міфом Дакша, влаштовуючи сваямвару («вибір чоловіка») своїй дочці, не запросив на неї Шиву-Рудру, якого не визнавав богом. Саті, проте, не хотіла іншого чоловіка, і коли вона підкинула в повітря гірлянду, що призначалася для жениха, та, за її бажанням, впала на шию Шиви, який раптом з’явився.
Не змирившись з вибором Саті, Дакша усунув Шиву від жертвопринесення, на якому була присутня решта богів. Ображена Саті зажадала, щоб Шива зруйнував жертвопринесення, а сама, не стерпівши приниження, кинулася у священний вогонь і згоріла (термін «саті» додавався в Індії на означення вдів, що спалюють себе на поховальному багатті чоловіка). З обгорілим тілом Саті Шива довго блукав по світу, поки Вішну не порубав його на безліч шматків і не розкидав останки, зробивши місця, куди вони впали, центрами паломництва. Через деякий час Саті відродилася як Парваті, нова дружина Шиви [139, II, 415].Щоб завоювати знову серце Шиви, Парваті оселилася поряд з ним на горі Кайласі — найвищій у Гімалайському гірському хребті на півдні Тибетського нагір’я, яка вважається в індуїзмі обителлю бога Шиви (також — бога Кубери). Проте Шива, що вдавався до суворої аскези, знехтував домагання Парваті. Боги, бажаючи, щоб у Шиви народився син, здатний розгромити асуру Тараку, послали бога кохання Каму пробудити у Шиви кохання до Парваті, але Шива спалив його вогнем свого третього ока. Тоді Парваті сама вдалася до аскези заради Шиви. Випробовуючи її, Шива прийшов до неї у вигляді юного брахмана і почав ганити самого себе. Парваті відкинула наклеп, і, зворушений її відданістю і красою, Шива одружився на ній. Від цього шлюбу і народилися Сканда (Кумара) і слоноподібний бог Ганеша [139, II, 286].