Бхагавадгіта як вона є
Іншою важливою частиною Махабхарати є Бхагавадгіта, яка має світоглядний зміст і представляє Крішну як всемогутнього, всезнаючого і всепроникаючо- го бога — втілення Вішну. Махабхарата загалом є епічним твором, який описує історію минулих часів аж до настання нинішньої каліюги, що відбулося більш як 5 тисяч років тому.
Якраз на початку каліюги Крішна повідав Арджуні «Бхагавад- гіту», яка увійшла в Махабхарату. Ця розмова Крішни з Арджуною відбулася перед самим початком великої братовбивчої війни між сотнею синів Дхрітараштри та їх двоюрідними братами Пандавами, або синами Панду. Дхрітараштра і Панду були, як ми пам’ятаємо, двоюрідними братами, що належать до династії Куру, яка починається від царя Бхарати, попереднього правителя світу, від якого, власне, і походить назва епосу «Махабхарата». Крішна був, за «Бхагавад-гітою», не звичайною людиною, а самим Богом, що зійшов на землю і відігравав роль принца в одній з царських династій того часу. Він також був полоненим Кунті, або Прітхі, дружини Панду і матерів Пандавів. Далі наведений опис Бхагавадгіти, який зробив до її перекладу відомий індус А. Ч. Бхактіведанта Свамі [21].Індуси сприймають Бога як всемогутнього, всезнаючого і всепроникаю- чого. Наприклад, в 11 главі Бхагавадгіти Арджуна бачить у Крішні весь світ, коли він відкриває йому свою космічну зовнішність. Сам Крішна говорить про себе: «Крішна абсолютний і немає різниці між ім’ям Крішни, формою Крішни, якостями Крішни. За уявленнями Бхагавадгіти Крішна сходить на нашу планету один раз на добу Брахми, тобто кожні 8600000000 років. Крішна спочатку розповів Бха- гавадгіту Богові Сонця сотні мільйонів років назад. Сам Крішна — це Верховна божественна особа (Бхагаван, звідси назва цієї частини Махабхарати). Бог Сонця пояснив Бхагавадгіту Ману, Ману — своєму старшому синові Ікшваку, який передавав її далі своїм нащадкам. Але з часом вона була загублена, і Крішна, напередодні каліюги, повинен був знову повідати про неї, цього разу Арджуні на полі битви Курукшетра.
Вислухавши Бхагавадгіту, Арджуна прийняв Крішну як Брахмана: «Ти — Верховна божественна особа, ти — кінцева обитель, ти — найчистіший, ти — Абсолютна істина. Ти — вічний, ти — початкова особа, ти — ненароджений, ти — найвеличніший Ні напівбоги, ні демони, о Господи, не можуть зрозуміти Твою особистість». Мета Бхагавадгіти — вирвати людство з нерозуміння матеріального існування, оскільки наше нематеріальне існування вічне і будь-яка людська діяльність повинна вважатися безглуздою, якщо людина не задумується про природу Абсолютного: «тому ті, хто починає задумуватися, чому вони страждають або звідки вони прийшли і куди вони прямують після смерті, здатні зрозуміти Бхагавадгіту [21, 7-20].Зміст Бхагавадгіти дає можливість усвідомити п’ять основних істин. Насамперед пояснюється теологія (наука про Бога) і справжнє положення живих істот, кожне з яких контролюється Богом. Пояснюється також пракріті (природа), час (тривалість існування всього Всесвіту як прояви матеріальної природи) і карма (діяльність і її наслідки). Таким чином, з Бхагавадгіти той, що читає, повинен зрозуміти, що є Бог, є різні контрольовані ним живі істоти, є пракріті і її космічний прояв, контрольований часом, і якими є види діяльності живих істот. З огляду на ці п’ять основних істин встановлюється, що Всевишній Господь, або Крішна, або Брахман — це вищий правитель. Живі істоти якісно подібні до вищого правителя (є його частинками). Живі істоти і вся матеріальна природа діють під управлінням вищого правителя. При цьому матеріальна природа — це нижча пракріті, живі істоти — вища пракріті. Пракріті — жіночого роду, і вона контролюється вищим правителем чоловічого роду (Крішною). Три якості становлять матеріальну природу (пракріті): гуна чесноти, гуна пристрасті і гуна невідання. Над цими трьома гунами — вічний час, і комбінація цих трьох гун природи під контролем вічного часу проводить дії, які називаються карма. Ці дії виконуються людьми з незапам’ятних часів, і люди або страждають від їх плодів, або насолоджуються ними [21, 20-23].
Отже, Всевишній Господь (Ішвара), живі істоти (джива), природа (пракріті), вічний час (кала) і діяльність (карма) становлять вчення Крішни, викладене в Бхагавадгіті. З цих п’яти істин-основ Бог, живі істоти, природа і час вічні, проте прояв пракріті може бути тимчасовим. Ця матеріальна природа — відокремлена енергія Бога, тож живі істоти — також енергія Бога, але така, що не відокремилася від нього. На відміну від Бога, живих істот, матеріальної природи і часу, які вічні, карма не є вічною. Тому завданням живих істот є позбавлення від карми шляхом правильних усвідомлених дій. Бог — це вища свідомість, його енергія (пракріті) є свідомою тільки на вищому своєму рівні (тобто у живих істот) і несвідомою на нижчому рівні (матеріальна природа). В цьому різниця. Верховна божественна особа живе в серці кожного як ішвара, контролера і підказує всім живим істотам, як правильно діяти. Проте живі істоти не завжди дотримуються цих вказівок, що спричинює дію карми, тобто ланцюг перероджень в різних тілах [21, 23-24].
Свідомість, за Бхагавадгіти, не є продуктом матерії, але може бути цією матерією затемнена або спотворена. При цьому вища свідомість Бога не піддається ніякому спотворенню і затемненню, але свідомість живих істот схильна до цього. Тому головним завданням людей є очищення матеріально споганеної свідомості шляхом правильних дій відносно трьох гун природи (така діяльність називається бхакті). Споганена, помилкова свідомість виявляється насамперед завдяки уявленню, що людина є продуктом матеріальної природи. Тому «Бхага- вадгіта» була повідана Крішною Арджуні з метою звільнити людей від тілесної концепції життя. Свідомість можна вважати очищеною, коли людина поводиться відповідно до настанов Бога. Це повний підсумок і суть очищеної свідомості. Центральною фігурою творення є Всевишній, а живі істоти, як його невід’ємні частинки, лише сприяють йому і співробітничають з ним. Водночас тенденція стати творцем і насолоджуватися матеріальним світом також властива живим істотам, оскільки вона присутня у Всевишньому, який створив проявлений космічний світ [21, 24-27].
За Бхагавадгітою, закінчене ціле включає вищого правителя, контрольованих живих істот, космічний прояв, вічний час і карму. Всі вони, взяті повною мірою, становлять закінчене ціле, і це закінчене ціле і є Абсолютною Істиною, під якою розуміється вища божественна особа (Крішна). Всі прояви обумовлені різними енергіями Всевишнього, оскільки він є закінчене ціле і є першопричиною всього, тобто причиною причин. Повне ціле, Божественна особа, володіє необмеженою могутністю, яка виявляється в його творіннях. Наприклад, наш матеріальний світ, Всесвіт повністю пристосований до виробництва необхідних для існування ресурсів, оскільки створений з прояву 24 елементів. Тут немає нічого, що надходить іззовні, так само, як і немає в будь-чому потреби. Цьому прояву матеріального Всесвіту відведено певний час енергією Всевишнього, після закінчення якого цей тимчасовий прояв зникає. Так само і малі частинки Всевишнього — живі істоти — володіють необхідною повнотою, що дає змогу їм пізнавати божественне ціле. В цьому відношенні ведичні знання для кожного індуса сприймаються як закінчене і непогрішиме, а Бхагавадгіта — як суть всього ведичного знання [21, 27-29].