У V ст. до н. е. «батько історії» Геродот сказав про єгиптян, що вони «були пер­шими, хто почав споруджувати богам вівтарі, статуї і храми».

Інший великий грек — філософ Платон (V-IV ст. до н. е.) — зводив учення єгипетських жерців до релігії Атлантиди, тобто до Х тис. до н. е. У таємних ученнях європейського Середньовіччя їх також називають хранителями мудрості атлантів [178, І, 54].

Основними пам’ятками, які відобразили релігійно-міфологічні уявлен­ня єгиптян, є різноманітні культові тексти: гімни і молитви богам, записи по­ховальних обрядів на стінах гробниць [90, І, 420]. Найзначніші з них — «Тексти пірамід» — найдавніші записи заупокійних царських ритуалів, вирізьблені на стінах внутрішніх приміщень пірамід фараонів V і VI династій Стародавнього царства (близько XXVI-XXIII ст. до н. е.); «Тексти саркофагів», що збереглися на саркофагах епохи Середнього царства (близько XXI-XVIII ст. до н. е.); «Книга мертвих», яка складалася з періоду Нового царства і до кінця історії Стародавньо­го Єгипту, збірники заупокійних текстів тощо. Значний матеріал дають записи драматичних містерій, виконуваних під час релігійних свят і урочистих корона­цій фараонів жерцями, а в деяких випадках і самим фараоном, який промовляв

від імені богів записані слова. Значний інтерес становлять магічні тексти, за­мовляння і закляття, іконографічний матеріал. Джерелами відомостей про єги­петську релігію є також праці античних авторів: Геродота, який відвідав Єгипет у V ст. н. е., Плутарха (І-ІІ ст. н. е.), що залишив докладну працю «Про Ісіду й Осіріса», та ін. [90, І, 420].