Айни і їхні вірування
Айни народ в Японії, що живе на острові Хоккайдо. Чисельність — близько 20 тис. чол. (1992 р). Належать до айнськоі раси великої австралоїдної раси, але мають характерні риси й інших великих рас.
Предки айнів, за сучасним розумінням, у ранньому неоліті мігрували з Південно-Східної Азії до Японії. Населяли також більшу' частину острова Хонсю. Південний Сахалін і Курильські острови (до початку XX ст.), південний край Камчатки (до XVIII ст.). Активно асимілювались японцями на островах Хонсю і Хоккайдо, нівхами та ітельмена- ми — на Сахаліні та Камчатці [40, 45|. Говорили айнською мовою. Здогадно, це одна з мов Східної Азії, генетичні зв'язки якої, проте, не з’ясовано і яка в XX ст. вийшла з живого вжитку Писемність айнською мовою так само не дістала поширення 129. 20].Традиційні заняття айнів — річкове риболовство в поєднанні з полюванням на морських і суходільних тварин, збиральництво. Гончарство було втрачено при перших контактах з японцями. Широко застосовувався різьблений дерев'яний посуд. Житло — міцне, каркасно-стовпове, стіни і покрівля обшиваються снопами очерет)’. Одяг — пояс на стегнах і розстібний халат з вузькими рукавами. У жінок існував звичай татуювати руки і губи. Система спорідненості — арабського типу, де батько, брат батька і брат матері називались по-різному. Традиційні вірування — у духів — господарів природи, астральних божеств. Характерне «ведмеже свято» з умертвінням та з'їданням ведмедя [40. 45]. Міфологія айнів у відомому нині вигляді оформилася близько XII — XV ст. н. е. у середовищі айнських племен, які населяли Японські острови, а в XV-XVIII ст. розселилися також на Камчатці, Південному Сахаліні, Курильсь- ких островах. Розвивалась у взаємодії з релігіями народів Північно-Східної Азії, особливо з японською міфологією [33, І. 52].
Релігія айнів
Релігійно-міфологічна система айнів наповнена анімістичними уявленнями: вважилося, що душу мають не тільки люди, тварини, риби, птахи, рослини, а й усі речі та явища оточуючого світу.
Одушевления всього існуючого відбилося в політеїстичності релігійних уявлень айнів. які населяли світ безліччю божеств, демонів, духів. Верховний бог мас ім'я Пасе Камуй («творець і володар Неба »І- Його вважали творцем світу і богів. Звичайні божества втілюють окремі стихії та елементи світобудови; вони рівні та незалежні один від одного, хоча й утворюють певну функціональну ієрархію (добрих і злих божеств). Наявність вищого божества, яке панує над іншими богами. — істотна відмінність пантеону айнів від релігії японців [33. І. 53[У міфологічному комплексі айнів найпоширеніші космогонічні, топонімічні й тотемні міфи, а також міфи про демонів. Згідно з космологічною концепцією айнів, Земля складається з шести світів, кожний з яких має певне функціональне призначення (у першому з них живуть люди, під ним розташований «світ дияволів» для покарання після смерті злих людей, поруч з ним — місце проживання багатьох божеств і добрих людей, на найнижчому рівні — світла і прекрасна країна Тирана мосірі — «найнижчий світ»). Небо так само поділяється на шість рівнів: на верхньому живе Пасе Камуй і найголовніші з божеств — його помічники, а світи, розташовані нижче, населені другорядними божествами. Головними героями тотемічних міфів є ведмідь (від якого айни нібито походять), трясогузка, орел, верба (з лози якої і з землі й було створено першу людину). Міфи про діяння окремих богів у міфології айнів поширені мало, окрім циклу міфів про творця світу айнів Аіойну (культурного героя) і про бога Окікурумі — головного героя топонімічних міфів [33. І. 53|.
У релігії айнів божества чітко поділені на добрих і злих. Добрих божеств переважно небесного походження очолює верховний бог Пасе Камуй (АІойна. Окікурумі. боги Сонця,.Місяця, вогню, рослинності, води. землетрусів, а також прародитель айнів — ведмідь)· Злі божества, як правило, хтонічного походження; вони уособлюють небезпеки, які підстерігають людину в горах, і керують атмосферними явищами. Очолює злі божества їхня прародителька богиня болота і трясовини Нітатунарабе.
Згідно з поглядами айнів, злі божества викликають каменепади, смерчі, снігопади, зливи, шторми, а також управляють вітрами (33, І. 54).Цікаво, що жінки не беруть участі в релігійних культах незважаючи на те, що взагалі в побуті айнів багато пережитків материнського роду. Вважається навіть, що у жінок немає душі. Проте відомий переказ (мабуть, у ньому відбилась історична дійсність), що раніше всі релігійні обряди відправляли саме жінки. На думку С. Токарева, «в такому різкому усуненні жінок від культу виявилося насильницьке подолання колишнього матріархату» [56. 107].
Щодо походження і появи айнів на Далекому Сході сучасні дослідники не дійшли однієї думки. За зовнішнім виглядом айни істотно відрізняються від інших жителів далекосхідного регіону: у них смуглява шкіра, хвилясте волосся (5, 42]. Мова айнів не схожа на жодну з відомих науці мов. Багато хто з дослідників вважає їх вихідцями з екваторіальних широт, далекими родичами аборигенів Австралії.
Просуваючись на північ уздовж азіатського узбережжя Тихого океану (або водяним шляхом, або суходільними мостами, що тоді існували), за даними М. Бронштейна, предки айнів близько 15 тис. років тому досягай південних островів Японського архіпелагу. Пізніше, у VII тис. до н е., вони поселилися на острові Хоккайдо, а звідти проник,«! на Сахалін і в гирло Амуру. Життя на берегах морів сприяло формуванню в айнів унікальної культурної традиції — «аквакультура». одним з компонентів якої поряд з рибальством і збиранням водоростей було вирощування молюсків у спеціальних підводних «плантаціях» поблизу селищ 15, 42].
Кераміка в айнів з'явилася ще у X тис. до и. е. Айнські елементи простежуються у зовнішності й мовах сучасних жителів далекосхідної тайги. Культурні зв'язки з айнами, на думку сучасних дослідників, прискорили еволюцію місцевої культури цього регіону, у розвитку якої, мабуть, так само брала участь малайсько-полінезійська «хвиля», що досягла пониззя Амуру в ПІ тис. до н. е. Основний (і «накат» припав на Японські острови, але частина переселенців з півдня, безсумнівно, осіла й у Приамур'ї. Саме цією обставиною окремі дослідники пояснюють своєрідність расового типу сучасних амурських народів, яких поряд з жителями прибережних районів Східної Азії та Індокитаю антропологи зараховують до тихоокеанських монголоїдів [5, 42-43]
РОЗДІЛ VI. РбЛПЙНІ ГрЄДИЦ/і аОСТрОЛОЇДНОІ раси