<<
>>

Айни і їхні вірування

Айни народ в Японії, що живе на острові Хоккайдо. Чисельність — близь­ко 20 тис. чол. (1992 р). Належать до айнськоі раси великої австралоїдної раси, але мають характерні риси й інших великих рас.

Предки айнів, за сучасним розумінням, у ранньому неоліті мігрували з Південно-Східної Азії до Японії. На­селяли також більшу' частину острова Хонсю. Південний Сахалін і Курильські острови (до початку XX ст.), південний край Камчатки (до XVIII ст.). Активно асимілювались японцями на островах Хонсю і Хоккайдо, нівхами та ітельмена- ми — на Сахаліні та Камчатці [40, 45|. Говорили айнською мовою. Здогадно, це одна з мов Східної Азії, генетичні зв'язки якої, проте, не з’ясовано і яка в XX ст. вийшла з живого вжитку Писемність айнською мовою так само не дістала по­ширення 129. 20].

Традиційні заняття айнів — річкове риболовство в поєднанні з полюван­ням на морських і суходільних тварин, збиральництво. Гончарство було втраче­но при перших контактах з японцями. Широко застосовувався різьблений дерев'яний посуд. Житло — міцне, каркасно-стовпове, стіни і покрівля обши­ваються снопами очерет)’. Одяг — пояс на стегнах і розстібний халат з вузьки­ми рукавами. У жінок існував звичай татуювати руки і губи. Система спорід­неності — арабського типу, де батько, брат батька і брат матері називались по-різному. Традиційні вірування — у духів — господарів природи, астральних божеств. Характерне «ведмеже свято» з умертвінням та з'їданням ведмедя [40. 45]. Міфологія айнів у відомому нині вигляді оформилася близько XII — XV ст. н. е. у середовищі айнських племен, які населяли Японські острови, а в XV-XVIII ст. розселилися також на Камчатці, Південному Сахаліні, Курильсь- ких островах. Розвивалась у взаємодії з релігіями народів Північно-Східної Азії, особливо з японською міфологією [33, І. 52].

Релігія айнів

Релігійно-міфологічна система айнів наповнена анімістични­ми уявленнями: вважилося, що душу мають не тільки люди, тварини, риби, птахи, рослини, а й усі речі та явища оточуючого світу.

Одушев­ления всього існуючого відбилося в політеїстичності релігійних уявлень айнів. які населяли світ безліччю божеств, демонів, духів. Верховний бог мас ім'я Пасе Камуй («творець і володар Неба »І- Його вважали творцем світу і богів. Звичайні божества втілюють окремі стихії та елементи світобудови; вони рівні та неза­лежні один від одного, хоча й утворюють певну функціональну ієрархію (добрих і злих божеств). Наявність вищого божества, яке панує над іншими богами. — істотна відмінність пантеону айнів від релігії японців [33. І. 53[

У міфологічному комплексі айнів найпоширеніші космогонічні, топоні­мічні й тотемні міфи, а також міфи про демонів. Згідно з космологічною кон­цепцією айнів, Земля складається з шести світів, кожний з яких має певне функціональне призначення (у першому з них живуть люди, під ним розта­шований «світ дияволів» для покарання після смерті злих людей, поруч з ним — місце проживання багатьох божеств і добрих людей, на найнижчому рівні — світла і прекрасна країна Тирана мосірі — «найнижчий світ»). Небо так само поділяється на шість рівнів: на верхньому живе Пасе Камуй і най­головніші з божеств — його помічники, а світи, розташовані нижче, населені другорядними божествами. Головними героями тотемічних міфів є ведмідь (від якого айни нібито походять), трясогузка, орел, верба (з лози якої і з землі й було створено першу людину). Міфи про діяння окремих богів у міфології айнів поширені мало, окрім циклу міфів про творця світу айнів Аіойну (куль­турного героя) і про бога Окікурумі — головного героя топонімічних міфів [33. І. 53|.

У релігії айнів божества чітко поділені на добрих і злих. Добрих божеств переважно небесного походження очолює верховний бог Пасе Камуй (АІойна. Окікурумі. боги Сонця,.Місяця, вогню, рослинності, води. землетрусів, а також прародитель айнів — ведмідь)· Злі божества, як правило, хтонічного походжен­ня; вони уособлюють небезпеки, які підстерігають людину в горах, і керують атмосферними явищами. Очолює злі божества їхня прародителька богиня боло­та і трясовини Нітатунарабе.

Згідно з поглядами айнів, злі божества виклика­ють каменепади, смерчі, снігопади, зливи, шторми, а також управляють вітра­ми (33, І. 54).

Цікаво, що жінки не беруть участі в релігійних культах незважаючи на те, що взагалі в побуті айнів багато пережитків материнського роду. Вважа­ється навіть, що у жінок немає душі. Проте відомий переказ (мабуть, у ньому відбилась історична дійсність), що раніше всі релігійні обряди відправляли саме жінки. На думку С. Токарева, «в такому різкому усуненні жінок від культу виявилося насильницьке подолання колишнього матріархату» [56. 107].

Щодо походження і появи айнів на Далекому Сході сучасні дослідники не дійшли однієї думки. За зовнішнім виглядом айни істотно відрізняються від інших жителів далекосхідного регіону: у них смуглява шкіра, хвилясте волосся (5, 42]. Мова айнів не схожа на жодну з відомих науці мов. Багато хто з дослід­ників вважає їх вихідцями з екваторіальних широт, далекими родичами абори­генів Австралії.

Просуваючись на північ уздовж азіатського узбережжя Тихого океану (або водяним шляхом, або суходільними мостами, що тоді існували), за даними М. Бронштейна, предки айнів близько 15 тис. років тому досягай південних ос­тровів Японського архіпелагу. Пізніше, у VII тис. до н е., вони поселилися на острові Хоккайдо, а звідти проник,«! на Сахалін і в гирло Амуру. Життя на бе­регах морів сприяло формуванню в айнів унікальної культурної традиції — «ак­вакультура». одним з компонентів якої поряд з рибальством і збиранням во­доростей було вирощування молюсків у спеціальних підводних «плантаціях» поблизу селищ 15, 42].

Кераміка в айнів з'явилася ще у X тис. до и. е. Айнські елементи просте­жуються у зовнішності й мовах сучасних жителів далекосхідної тайги. Куль­турні зв'язки з айнами, на думку сучасних дослідників, прискорили еволюцію місцевої культури цього регіону, у розвитку якої, мабуть, так само брала участь малайсько-полінезійська «хвиля», що досягла пониззя Амуру в ПІ тис. до н. е. Основний (і «накат» припав на Японські острови, але частина переселенців з півдня, безсумнівно, осіла й у Приамур'ї. Саме цією обставиною окремі дослід­ники пояснюють своєрідність расового типу сучасних амурських народів, яких поряд з жителями прибережних районів Східної Азії та Індокитаю антрополо­ги зараховують до тихоокеанських монголоїдів [5, 42-43]

РОЗДІЛ VI. РбЛПЙНІ ГрЄДИЦ/і аОСТрОЛОЇДНОІ раси

<< | >>
Источник: Людство і віра: витоки народів і релігій: наук.-публ. вид. У 4 т. 3-тє вид., стереотип. / Г. В. Щокін. Київ : Міжрегіональна Академія управління персоналом,2020. 2220 с. : іл.. 2020

Еще по теме Айни і їхні вірування: