Алтай і Східний Туркестан
Алтай — це гірська країна на території сучасної Російської Федерації, Казахстану, Монголії і Китаю, що складається з хребтів, які утворюють вододіл Обі, Іртиша, Єнісею і рік безстічної області Центральної Азії.
Поділяється на власне Алтай, Гобійський Алтай і Монгольський Алтай. У власне Алтаї міститься басейн Обі — однієї з найбільших рік Західного Сибіру. Монгольський Алтай являє собою гірську систему в Монголії і Китаї, довжина якої близько 1 тис. км (висота сягає 4362 м). Південно-східним продовженням Монгольського Алтаю є Гобійський Алтай, розташований на півдні Монголії (назва від смуги пустель і напівпустель — Гобі, що пролягають на півдні і південному сході Монголії й у прилеглих районах Китаю). Деякі містично налаштовані автори висловлювали твердження про існування у глибокій давнині (кілька десятків тисяч років тому) на території нинішньої пустелі Гобі осередку високорозвиненої цивілізації. Довжина Гобійського Алтаю становить понад 500 км (висота сягає 3957 м). Вершини Алтаю переважно платоподібні, переважають степи, на схилах розташовані ліси і сіножаті [16, 38, 288, 751, 830].Східний Туркестан розташований у самому центрі Азії — між Алтаєм на півночі і Тибетом на півдні, займаючи площу 1,5 млн кв. км. Східний Туркестан, розташований сьогодні на території Китаю, межує на півночі з Російською Федерацією, на заході з Казахстаном й іншими державами Середньої Азії, на південному заході з Афганістаном та Індією, на північному сході — з Монголією. Розташований у помірних і почасти субтропічних широтах, приблизно на тих самих паралелях, що й республіки Середньої Азії, а також Південний Казахстан, республіки Закавказзя, північні райони Афганістану й Ірану. Регіон складається з двох великих міжгірських западин, Таримської і Джунгарської, оточених з трьох сторін горами: з півночі — Монгольським Алтаєм, із заходу — горами Джунгарії і системою Тянь-Шаню, з півдня — Куньлунем.
Між Таримською і Джунгарською западинами простягнувся хребет Тянь-Шань. Джунгарську западину з’єднують із сусідніми рівнинами Казахстану широкий гірський прохід — Джунгарські ворота. Ріки у Східному Туркестані нечисленні (Тарим, Аксу, Хотан та ін.), і цей регіон вважається одним із найпосушливіших на Земній кулі. Головний район скотарства — басейн ріки Ілі. У Джунгарії переважають зернові культури, на рівнинах Тянь-Шаню культивуються фруктові дерева, цукровий буряк і бавовник, у південній частині Східного Туркестану багато овочів і баштанних, садів і виноградників, тут розвинене шовківництво. Східний Туркестан багатий родовищами заліза, міді, срібла, золота, свинцю, солі, сірки, нефриту й інших корисних копалин [25, 12-14].Природні умови Східного Туркестану, таким чином, уможливлювали розвиток кількох систем господарства: кочового, осілого землеробського, міського. При цьому соціально-економічні моделі розвитку Середньої Азії і Східного Туркестану не змінювалися ні в старовину, ні в середні віки (землеробська оаза — кочовий степ). У давнину Східний Туркестан, заселений переважно індоєвропейськими племенами, неодноразово ставав об’єктом китайської експансії (особливо в 108 р. до н. е. — 170 р. н. е. і в 630-751 рр.), однак лише з другої половини XVIII ст. був включений до складу Китайської імперії під назвою Синьцзян («Нова територія»). На території Східного Туркестану в давнину проживало, за результатами сучасних досліджень, не китайське (монголоїдне), а індоєвропейське (в основному ірано- мовне) населення — саки, тохари, согдійці, а також індійці. У середні віки у Східному Туркестані послідовно осідали кілька великих груп тюркомовних і монголо- мовних народів — тюрків, уйгурів, карлуків, монголів. Усі ці народи розвивалися в тісному контакті з етносами Середньої Азії, Індії, Південного Сибіру і Монголії, а також, деякою мірою, — Тибету і Китаю. Аналіз усієї сукупності археологічних, історичних, етнографічних та антропологічних матеріалів приводить сучасних дослідників до висновку — етнокультурна й історична єдність із Середньою Азією була домінуючою константою історії Східного Туркестану з найдавніших часів і аж до нової доби. У давнину і середні віки сформувався і тривалий час існував середньоазійськосхіднотуркестанський етнокультурний регіон. Таким чином, історія Східного Туркестану — це нерозривна частина історії усього великого регіону Центральної Азії [25, 14-15].