Ахриман - головний представник зла
Ахриман, як верховне божество зла іранської релігії, має своїм праобразом Ака Манай Ангро-Майнью (злого деміурга). Ака Мана (авест. «Зла Думка») — це божество з тріади злих божеств (складається з нього, Айшми й Друга, що її очолює), яке протистоїть тріаді добрих божеств.
Ака Мана виступає антагоністом Воху Мана («Добра Думка»). Пізніше Ака Мана зливається з Ахриманом (фарсі), який відповідає авестійському Ангро-Майнью. Айшма (авест. «Буйство») — це втілення поганої справи — грабежу, набігів кочівників, яких зазнавали осілі іранці. Айшма протистоїть, як дев розгнузданості й буйства, божеству релігійної слухняності і порядку Сраоші [74, I, 55].Ахриман протиставляється Ахурамазді: Ахурамазда створює 16 країн добра, Ахриман — 16 країн зла; на противагу чистим «ахурійським» тваринам Ахриман створює змій, драконів та іншу нечисть; Ахурамазда посилає свого пророка Зара- туштру, а Ахриман намагається спокусити або убити його (але безуспішно). Ах- риман породжує всесильне божество неправди Друга «проти матеріального світу; на загибель праведності світів». Ахриман спокушає добрих людей, і іноді йому це вдається, як, наприклад, зі справедливим царем Джамшидом (в Авесті — Іма), якому Ахриман уселив гординю, і той загордився собою як богом, за що був покараний («Шахнаме»). Протистояння Ахурамазди й Ахримана сягає уявлень про споконвічну всесвітню боротьбу добра і зла, відображенням якої є зороастрійське вчення про чотири світові цикли, кожен тривалістю 3000 років. Протягом цих циклів відбувається боротьба Ахурамазди проти Ахримана, що закінчується розгромом Ахримана, очищенням світу в розплавленому металі від скверни і настанням ери вічного блаженства. У боротьбі проти Ахримана Ахурамазді допомагає людина (наприклад, першолюдина Гайомарт — Каюмарс навіть здолав Ахримана і став роз’їжджати на ньому верхи) [74, I, 140-141].
Поряд зі священною історією всесвітньої боротьби добра і зла іранська релігія містить також легендарну історію, що оповідає про зміну поколінь земних володарів.
Володаря «золотого віку» Іму (Джамшида) долає триглавий дракон Ажи-Дахака (Заххак), а герой третього покоління Траетаона (Феридун) перемагає дракона. Подібні релігійно-міфологічні цикли відомі у ведійській, хетській, вавилонській, грецькій та інших міфологіях (наприклад, у ведійській релігії триглавого монстра убиває «третій» герой — Трита, тобто третій числом перемагає потрійного за природою). Ставши володарем світу, Траетаона поділяє землю між трьома своїми синами: Сельм одержує західні країни (Рум), родоначальник туранців Тур — Схід, молодший і найгідніший син Ередж — Іран (цей сюжет має скіфо-сарматські, слов’янські та інші індоєвропейські паралелі). Заздрісні старші брати йдуть війною на молодшого й убивають його. Подальша легендарна історія — це історія боротьби іранців на чолі з праведними царями Кейянідами, богатирями Рустамом, Ісфандіяром та іншими героями і їхніх ворогів — туранців на чолі з Афрасіабом, хіонітів на чолі з Арджаспом та ін. [74, I, 563]. Легендарна історія людей почалася, природно, з першолюдини, якою в іранців був як Іму, так і Гайомарт.