Афінська держава.
Особливе значення жертвопринесенням надавалося і в Аттиці. Так полемарх Каллімах дав обітницю пожертвувати Артеміді стільки корів, скільки варварів він вб’є при Марафоні. Не в змозі пожертвувати стільки корів, він пожертвував кіз.
З найдавніших часів шостого боедроміону відзначали свято на честь Артеміди Агротери. Дослідники припускають, що від імені держави за декілька днів до Марафонської битви, чи безпосередньо цього дня, було дано обітницю щодо принесення жертв Агротері в разі перемоги, а вже після перемоги жертвопринесення здійснювали щорічно. Державний культ, встановлений у V ст. до н. е., зберігся за доби македонського панування, його дотримувалася і римська адміністрація[296] [297]. Традиція щорічно приносити в Афінах у жертву на честь перемоги при Марафоні 500 кіз стала важливою громадською складовою одного з головних державних свят[298].За Солона в Афінах засновано колегію екзегетів- піфохрестів, які призначалися із санкції Дельфійського оракула, і були покликані пояснювати його пророцтва. Також запроваджено присягу при вступі на посаду архонта: у випадку порушення ними законів, вони мали присвятити дельфам золоту статую. Це було актом пошани щодо дельфійського Аполлона[299].
В Афінах існувала колегія із десяти скарбників священних грошей та предметів Богині Афіни. Колегія вела облік коштів, виданих у позику з наявних коштів Богині, які знаходилися у внутрішній частині храму, що слугував державною скарбницею, для державних цілей, та займалася передачею цінних предметів, які зберігалися у трьох складах Акрополю. Храмові скарби „інших богів”, які спочатку зберігалися у храмах цих богів, пізніше також були перенесені на Акрополь і розміщені у внутрішній частині храму Афіни. Аналогічно скарбникам Афіни було засновано і центральне відомство скарбників „інших богів”. До їхніх обов’язків входило ведення рахунків від Панафіней до Панафіней, тобто упродовж чотирьох років, і складання звіту та інвентарних описів.
Таке відомство, як уважав Е. Мейєр, виникло у 434/3 р. до н. е. Можливо, що відомство скарбників „інших богів” було створене за так званим „Першим декретом Каллія”, але декрет повністю не зберігся і тому дата і питання щодо часу виникнення цього відомства залишається дискусійною1.Афінська держава провадила активне храмове будівництво. Після утворення морського союзу афіняни почали для цього використовувати союзні ресурси. Одразу після укладення Каллієвого миру в Афінах в архонтство Євтіна (450—449 рр. до н. е.) було вирішено використати резервний фонд союзу (5 тис. талантів) на відновлення храмів Афін та Аттики. Будується храм Гефеста та Афіни. У 447—446 рр. до н. е. почалося будівництво Парфенона з хрисоелефантинною статуєю Афіни. На честь перемоги Делоського союзу у війні з персами було споруджено храм Афіни-Ніки. Дещо пізніше будуються храми Посейдона в Сунії, Ареса в Ахарнах, Немесіди в Рамнуті, зводиться Одеон, розпочинається будівництво Пропілей[300] [301]. Це викликало незадоволення ряду союзників Афін. Пізніше, після розправи над мешканцями острова Лесбоса, який повстав проти домінування Афін, усі землеволодіння острова (крім володінь міста Метімни, яке відмовилося взяти участь у повстанні) було поділено на три тисячі ділянок, з яких триста передано „богам”[302]. Боротьбу проти приєднання Елевсина до Афін очолив Евмолп, представник жрецького роду Евмолпідів, який вже у VIII ст. до н. е. користувався великим авторитетом в Елевсині1. Політичне об’єднання Аттики йшло у руслі концепції синойкізму і передбачало перенесення культів приєднаних земель до Афін та відповідне переселення сюди частини жрецьких родин для безпосередньої участі у відправі культу. Про це свідчить спорудження храму Деметри Елевсинської у нижньому місті в Афінах. Культи інших локальних божеств земель, які були приєднані раніше (наприклад, храм Артеміди Бравронської), розмістили на акрополі. Після перенесення початку святкування та частини функцій до Афін, Елевсин не втратив своїх рис жрецької держави, оскільки жерці представляли Елевсин в Афінській раді та вирішувала найважливіші питання у самому місті. Безпосереднє здійснення обрядів на честь Деметри, Персефони та Іакха елевсинські жрецькі роди назавжди залишили за собою. Наступний етап будівництва в Елевсині пов’язаний з діяльністю афінських тиранів, які намагалися завоювати „схильність богів і народу”, продемонструвати спільність громадян, полісу та існуючої форми влади. Пісістрат та його сини фінансували храмові будівельні роботи в Елевсині, що свідчило про їхню повагу землеробської релігії, їхню орієнтацію на дрібне селянство, а також покращувало ставлення до них у суспільстві, зокрема з боку діячів культу. Пісістрат турбувався про посилення столиці, розуміючи, що перетворення Елевсина у загальногрецький релігійний центр лише посилить Афіни[303] [304].