Заселення людиною території України. Заключні фази антропогенези
Колискою людства виступає Африка. Саме у її південних та центральних районах виявлені щонайдавніші ланки антропогенези, тобто — походження людини. Спадковість цього процесу простежується у межах 3,5 млн.
років Близько 1 млн. років тому пітекантропи (мавполюди) починають неквапно розселятися в Азію та Європу. Вони були вже прямоходячими істотами з розвиненими руками й обсягом мозку понад 800 куб. см. Шлях пітекантропів до Європи проліг через Східне Середземномор’я, Малу Азію та Балканський півострів. Рухаючись уздовж берегів Дунаю та Тиси, групи пітекантропів 900—800 тис. років тому дісталися сучасного Закарпаття. Отже, залюднення території України відбувалося із заходу на схід. Інший шлях — через Кавказькі гори — унеможливлювався для пітекантропів наявністю Кумо- Маницької протоки, яка з’єднувала тоді Каспійське та Чорне моря в один величезний водяний басейн.У мальовничій місцевості поблизу с. Королеве в Закарпатті в два- надцятиметрових геологічних нашаруваннях виявлено 16 горизонтів залягання кам’яних виробів, які відносяться до раннього, середнього та пізнього палеоліту (давнього кам’яного віку)[1]. Ранній палеоліт був найтривалішим періодом праісторії України (900—100 тис. років тому). Його називають також ашельським часом* і пов’язують з проявами діяльності пітекантропів. Припускається, що заселення відбувалося кількаразово, хвилями.
Знаряддя праці ашельської доби виявлені лише у десяти пунктах Закарпаття, Наддністрянщини, Житомирщини, на Донбасі та в Кри-' му. Викопних решток мавполюдей не знайдено. Та навіть за такої обмеженої джерельної бази українські палеолітознавці визначили локальну специфіку ашельських пам’яток Закарпаття та Криму[2].
Середній палеоліт (100—35 тис. років тому) називають також добою Мустьє**. Вона пов’язана з наступною фазою антропогенези — життям неандертальців***.
Ареал розселення неандертальців охоплював Європу та Передній Схід. Рештки поховань цих істот виявлені в Україні — у гротах Гірського Криму (Киїк-Коба, Заскельна 5 і 6). їхній зріст сягав 160—170 см, а обсяг мозку — до 1700 куб. см. Неандертальці наближалися до людей сучасного типу як за фізичними кондиціями, так і за нормами поведінки. Дослідження мустьєрської стоянки Моло- дове на р. Дністер дало змогу виявити найдавніше штучно побудоване житло. У цьому помешканні, складеному з кісток мамонтів, зафіксовані сліди 18 багать. Припускається певна соціальна організація колективів неандертальців у формі прагромади (праобщини). Сучасна наука відмовилася від марксистського визначення «первісне стадо» для характеристики соціального устрою прагромад. Адже організований характер стосунків людей усередині цих колективів сумнівів не викликає. На користь такої позиції свідчать виявлені поховання неандертальців у печері Киїк-Коба. Спільність неандертальців турбувалася за своїх ближніх не лише за їх життя, але й по смерті.В Україні виявлено понад 300 пам’яток та місцезнаходжень мустьєрської доби, які утворюють скупчення у гірській та передгірській місцевостях, зонах виходу кам’яних порід назовні: в Закарпатті, Прикарпатті, Гірському Криму, Надпоріжжі. Українська школа палеолі- тознавців обстоює необхідність виділення археологічних культур вже на матеріалах середнього палеоліту[3]. Загалом виділено 12 археологічних культур за відмінностями та особливостями локальних індустрій з обробки каменю. Проте цих особливостей, розпізнаваних лише фахівцями, навряд чи достатньо для висновків щодо етнічної неоднорідності населення в межах сучасної України за мустьєрської доби.
* Містечко Сент-Ашель у Франції, де вперше виявлені відповідні кам’яні вироби.
** У гроті Мустьє (Франція) вперше виявлено комплекс середньопалеолітичних знарядь праці.
*** Кістки людини цього типу були знайдено в долині Неандерталь поблизу м. Дюсель- дорф (Німеччина).
Слід зазначити, що заключні фази процесу антропогенези відбувалися у жорстких кліматичних умовах періодичних зледенінь: г’юнц- ського (1000—700 тис. років тому), міндельського (500—350 тис. р.), ріського (250—100 тис. р.) та в’юрмського (70—10 тис. р.)[4]. Тоді суцільний панцир льоду досягав північних кордонів України, а за максимальної активності льодовика у ріський період стіна криги закінчувалася на широті Дніпропетровська—Львова. Природні зони складалися з прильодовикових тундри, лісостепу та степу. Як не дивно, а складні природні умови не гальмували, а, навпаки, прискорювали прогресивні зрушення за праісторичної доби. Зокрема, саме в умовах останнього (в’юрмського) зледеніння відбулося становлення кроманьйонців — людей сучасного фізичного типу[5].
2.