Юрій Дмитрук (Чернівці) ОКРЕМІ РЕЗУЛЬТАТИ ГЕОАРХЕОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ БУКОВИНИ
Всі відклади, ґрунти та інші геооб'єкти в (на) яких розміщені археологічні, палеонтологічні тощо рештки вважаються геоархеологічними об'єктами. Вони мають конкретну просторово- часову прив'язку, а їх виникнення - результат природної та антропогенної седиментації.
Тому їхнє всестороннє вивчення можливе за умов системних досліджень, в яких поєднані зусилля археологів, палеогеографів, геологів, ґрунтознавців, геохіміків та інших спеціалістів. Теоретичною основою археологічного ґрунтознавства є фундаментальна особливість глобальних функцій ґрунтового покриву в біосфері, зокрема здатність ґрунтів зберігати інформацію про процеси, які відбуваються в них, незалежно чи вони природного, чи антропогенного характеру. Отже, палеоґрунти природного генезису, ґрунти, поховані внаслідок діяльності людини, та навіть ґрунти денної поверхні стають об'єктами вивчення, якщо вони розміщені поблизу археологічної пам'ятки або є її частиною (компонентом). За такого підходу ґрунт вважається індикатором природно-антропогенних процесів. Хімічні, фізичні, біологічні, морфолого-морфометричні параметри ґрунтів, не говорячи про порушення їхньої цілісності, порівняно з фоновими аналогами, а також артефакти реально відображають турбації ґрунтів конкретного ландшафту, порівняно з природними аналогами.Геоархеологія потужно розвивається іузв'язкузістановленням ґрунтознавства як фундаментальної науки та збільшення можливостей досліджень при використанні інноваційних технічних підходів, насамперед новітньої інструментальної бази. Методологія ґрунтово-археологічних досліджень системна і включає різні групи методів (стратиграфічні, геолого-літологічні, палінологічні, датування різними методами; геомагнітне, георадарне, дистанційне зондування; методи ґрунтознавства і поєднаних з ним наук щодо об'єктів, приурочених до ґрунтових тіл; дослідження поведінки хімічних елементів в умовах природно-антропогенних процесів та інші).
Наші попередні дослідження палеоґрунтів (Дмитрук, 2009; 2010; 2011; Дмитрук и др., 2009; Dmytruk, 2011, Дмитрук, Степанчук, 2013; Дмитрук, 2016; Dmytruk, Stepanchuk, 2017) проводились з метою виявлення регіональних особливостей еволюції ґрунтового покриву на території Західної України, для якої існуюча база відповідних даних мінімальна, порівняно з іншими регіонами. Особливу увагу було приділено виявленню індикаторних можливостей вмісту та поведінки окремих хімічних елементів (як макро-, так і мікро-) у ґрунтах пам'яток доби раннього заліза та райковецької культури (Дмитрук, 2004; 2006; 2008; 2009). Зокрема, для стаціонару Рідківці (райковецька культура) нами встановлено, що максимальний вміст рухомого фосфору приурочений до місць колишніх землянок або території городища загалом, тоді як кількість фосфору у фонових ґрунтах (ліс та луки) майже втричі менша. Такі геохімічні зміни ґрунтів зберігаються понад 1000 років, що цілком дозволяє використовувати вміст та розподіл фосфору у ґрунтах для індикації давньої діяльності людини. Серед мікроелементів індикаторне значення найчастіше признається за Pb, Cd, Cu, Ni, Zn, Mn та деякими іншими. Наприклад, на місці оборонних земляних валів (Подвірна - доба раннього заліза; Грушівка, Глибока та Рідківці - райковецька культура) спостерігається фоновий вміст мікроелементів у ґрунтах, похованих під ними та утворених на поверхні насипів.
Проте в місцях, де проводились певні види діяльності (металургія, солеваріння, виготовлення предметів праці та одягу тощо) можуть виявлятися підвищені, порівняно з фоном кількості мікроелементів, як це встановлено нами для стаціонарів Рідківці та Княждвір. В останньому, на місці давнього ареалу солеваріння кількість важких металів у ґрунтах збільшилась, очевидно, внаслідок тривалого спалювання дров. При цьому хімічні елементи, які концентрувалися деревною рослинністю, потрапляли з попелом у ґрунт. Найвищий вміст спостерігається саме для біогенних елементів (Cu, Zn, Mn), які в першу чергу акумулюються рослинністю. Отже, дані спільних досліджень археологів, ґрунтознавців, геологів, палеогеографів відкривають нові можливості для реконструкції умов та діяльності давнього населення. Перспективним напрямком при цьому є палеоґрунтогеохімічні обстеження.