Волинцівська культура

займала західну частину Лівобе­режжя з виходом у районі Києва на правий берег Дніпра. Роменські пам’ятки займають значно більший регіон, піднімаючись у басейнах Десни і Сейму до північно-західного кордону Брянської області (табл.

Початок археологічного дослідження волинцівських пам’яток пов’язаний з іменем М. Макаренка. Свою назву куль­тура одержала за назвою поселення та могильника, розкопа­них біля с. Волинцевого Путивльського району на Сумщині.

Пам’ятки Волинцівської культури представлені неукріпле- ними поселеннями і безкурганними могильниками. Поселен­ня займали підвищені ділянки перших надзаплавних терас, лише зрідка, і то переважно пізні, влаштовувалися на більш високих місцях. їхня топографія повторює топографічні схе­ми пам’яток попередніх слов’янських культур.

На розкопаній площі волинцівського поселення розміром близько 6000 кв. м виявлено понад 50 жител. Основний тип житла - це квадратна або прямокутна напівземлянка, пере­важно стовпової конструкції, площею 12-25 кв. м, характерна для всіх південно-західних груп слов’ян. Етнографічною особ­ливістю всіх житлових споруд волинцівських поселень і на­ступних роменських можна вважати своєрідність печей. Вони майже всі вирізані в материковому останці або в масиві спеціально нанесеної спондилової глини, якщо піщаний ґрунт був для цього непридатний (мал. 23). Цей тип печі був занесе­ний сюди з Волині, де такі печі відомі з V ст. н. е.

Похоронний обряд носіїв Волинцівської культури відомий переважно за 17 безкурганними похованнями із самого Волин­цевого. Поховання - урнові трупоспалення. В урну зсипалися кальциновані кістки, очищені від решток вогнища. У поховання потрапляли і металеві предмети з вбрання покійних, спалених за межами могильника, на стороні. Поховання здійснювалися в неглибоких ямах, присипаних зверху землею і прикритих дерном. Курганних поховань у період Волинцівської культури

Мал.

Мал. 24. Гончарний посуд Волинцівської культури (за О. Сухобоковим, С. Юренко)

Мал. 25, Ліпний посуд Волинцівської культури (за О. Сухобоковим, С. Юренко)

на Лівобережжі не виявлено. Локальною ознакою волинців- ських трупоспалень слід вважати наявність поряд з урнами приставок стравниць. Ця традиція могла передатись від слов’янських носіїв Черняхівської культури.

Серед інших старожитностей Лівобережжя волинцівські пам’ятки виділяються своєрідністю гончарної кераміки, яка в житлових комплексах супроводиться ліпним посудом. За кількістю вона становить трохи більше 10 % керамічного комплексу (мал. 24).

Гончарний комплекс Волинцівської культури характери­зується високими технологічними якостями та вигадливим пролощеним орнаментуванням. Він не має місцевих тра­дицій у середовищі ранньосередньовічних слов’янських ста­рожитностей і є імпортом із сусідньої Салтівської культури хозарів.

Основну групу кераміки становили ліпні кухонні товсто­стінні посудини, представлені горщиками, сковорідками та мисками, що становлять 90 % усього керамічного комплексу (мал. 25). Більшість їх прикрашена пальцевими вдавленнями і нарізками по краю вінчика. Лише поодинокі ліпні горщики з високими циліндричними вінчиками виготовлені за зразками гончарних. Вони найчастіше слугували урнами.

Переважна кількість товстостінних ліпних посудин має аналогії в комплексах Райковецької культури.

Місця розташування волинцівських селищ на родючих ґрунтах, наявність землеробських знарядь праці (вузько- та широколезові наральники, коси, серпи), різноманітний асор­тимент зернових культур (просо, озима та яра пшениця, жито, горох, сочевиця, конопля) визначають землеробський харак­тер господарства. Крім землеробства, займалися й скотар­ством. У стаді переважала велика рогата худоба.

Розвивались і ремесла. Зокрема, залізоплавильна справа, засвідчена залишками сиродутних горнів. У ковальських виробах широко застосовувалися технологія цементації та вварення сталевих смуг. Побутові предмети представлені но­жами, шилами, пінцетами, пряжками тощо, зброя - наконеч­никами списів і стріл, окуттями щитів, а спорядження воїна - шматками кольчуги, ювелірне виробництво - ллячками і тиглями, а також інструментами для обробки кольорових металів.