Райковецька культура

вецька культура з пам’ятками типу Сахнівки, що ються її раннім етапом, займала все Дніпровське Право-........ Вона переходить Дністер, Карпатські хребти і захо- у теперішню Закарпатську область, Буковину, Молдову дунаю, а в окремих місцях виходить на його правий берег у -Кі теперішньої Болгарії.

Степовий Південь між Доном і Дністром і надалі перебував ⁷ сфері Хозарського каганату тюркських кочових орд, проте слов’янські землеробські поселення дедалі більше звужували хній простір.

Дослідженням пам’яток Райковецької культури, починаю чи з кінця XIX ст., займалася велика група українських археї- логів.

Нині відомо близько 400 пам’яток цієї культури, великі, кількість із них досліджена. Пам’ятки Райковецької культурі: представлені поселеннями, городищами і могильниками Порівняно з попередніми періодами, зросла кількість горо дищ, зокрема й зародків майбутніх міст. Значна частина їх б'- ла общинними осередками, ремісничими, політични:. адміністративними, а деякі й культовими центрами. Вілоіу городища-сховища без слідів постійного проживання, і збігалися люди в час воєнних небезпек.

Екологічні ніші й топографія поселень Райковецької ь тури продовжують традиції давніших часів. Вони розміь гніздами, часто біля городищ, переважно на сонячних бе- вих терасах або на природних підвищеннях річкових зап родючими ґрунтами, зручними для землеробства і скот: Городища займали малодоступні високі берегові миси сокі дюни в болотистих місцевостях. Вони були укріп- ляними валами та ровами з дерев’яними стінами або лом. їхня площа невелика - 0,5 га, але складно-мис^

Фото 9.

УІІ-ІХ ст. Рашків І на Середньому Дністрі

ца сягали інколи 3 га. Особливо великі городища відкриті у Північному Прикарпатті, де жили літописні хорвати.

Кількість жител на поселеннях і городищах коливається ■’ід 10-20 до 100 і більше. На повністю дослідженому посе- -ні Рашків І Чернівецької області було відкрито 80 жител, ад 100 господарських ям та залізоплавильний горн (фото '^п. Житла розташовані групами і зв’язані між собою систе- тінійних зв’язків. Таке розташування відображає генеа- ■"а сопіальну структуру сільської землеробської общини- ініине розташування жител одне щодо іншого вимірю- чнупком («вергевкой»). Звідси, на думку Я.В. Барана, ив цю закономірність, давньоруська назва «вервь». міпність притаманна більшості слов’янських посе- ■’с. н. е. і навіть більш ранніх. Тепер стала зро- •ама назва слов’янської общини-верві. Лінійні -озташуванні житлових будівель зумовлені ■пебами общини-верві для встановлення на ви- ■падкоємності, ступеня спорідненості членів ~ьноі сім’ї, що займала окрему групу жител оиміщеннями.

?пки поселення Рашків І на Середньому Дністрі

Житла Райковецької культури - це підквадратні напів­землянки площею 7-16 кв. м з піччю-кам’янкою, в окремих випадках глиняною піччю, нижня частина якої вирізана в материку. Вона завжди стояла в одному з кутів житла, пере­важно в його північній частині. Стінки житла зрубні або на стовпах, дах двоскатний (фото 9-10).

Такі житла-напівземлянки з піччю, складеною з каменю, з’являються в IV ст. на Дністрі й існують тут до XII ст. включно. Наприклад, у давньому Галичі, столиці Галицько-Волинської держави, виявлено понад тридцять таких жител ІХ-ХП ст.

Могильники Райковецької культури досліджені значно слабше. Основним типом поховання, як і в попередні епохи, і надалі залишалося трупоспалення. Зменшилася кількість без- курганних поховань, зростала кількість поховань з насипни­ми курганами.

Переважну кількість знахідок на поселеннях і городищах становить глиняний посуд. За технікою виготовлення він поділяється на дві частини: посуд, виготовлений вручну, і по­суд, обточений за допомогою гончарного кола. Ліпний посуд представлений горщиками, сковорідками, конічними миска­ми та великими плоскими жаровнями для сушіння зерна (мал. 21). Гончарний посуд представлений горщиками, форма яких повторює відповідні ліпні посудини (мал. 22). На біль­шості пам’яток гончарний посуд становить лише 5-20 % усієї виявленої кераміки.

Ліпні посудини часто орнаментовані нарізками по краю вінчика, пальцевими вдавленнями. Гончарні горщики рясно прикрашалися багаторядними лінійно-хвилястими орнамен­тами, нерідко по всьому корпусу посудини (мал. 22).

За формами посуд має свої прототипи в празько-корчаць- ких старожитностях. На окремих райковецьких поселеннях Подніпров’я зустрічається незначна кількість амфорного ма­теріалу імпортного причорноморського походження. Порівня­но з Празько-Корчацькою культурою на етапі Райковецької культури збільшилася кількість землеробського та ремісничо­го інвентарю, поліпшилася його якість. Він представлений

Мал. 21. Ліпний посуд Райковецької культури

Мал. 22. Посуд Райковецької культури, обточ.

наральниками, серпами, косами, мотикаь- рами, теслами, долотами, токарними різц глиняні та кам’яні відливні форми, лля^і зустрічається досить рідко. Прикрасами с. дротяні кільця, підковоподібні фібули, скляні намистини тощо.

Змінювався склад монетних надходжень, х. монет додаються численні арабські диргем УПІ-Х ст.

Райковецька культура вкладається в хронс. кінця VII - початку X ст. Її поділяють на два хрьх. пи, перший датується кінцем VII-VIII ст., другі*.

Якщо Райковецька культура була безпосередньою спад­коємицею Празько-Корчацької культури, то Волинцівська та Роменська культури на Лівобережжі сформувалися в більш складних умовах, зумовлених проникненням сюди правобе­режних слов’ян, а також населення з Хозарського каганату.