СЛОВ’ЯНИ на території України VIII—X століттях
Якщо порівняти слов’янські археологічні культури Середньої та Східної Європи у V та VII ст. і карти їхнього поширення, то не важко помітити, що на межі VII-VIII ст. сталися значні зміни і перегрупування у середовищі слов’янського світу.
На території єдиної Празько-Корчацької культури склавинів утворилася низка відмінних культур, зокрема в Середньому та Верхньому Подунав’ї і межиріччі Ельби та Заале, де слов’яни осідали на рештки романського і германського субстратів і змішувалися з місцевим населенням. Слов’яни- анти, болгари та рештки місцевого населення з території античного лімесу створюють свої етнокультурні групи на Балканах, уже мало подібні до Пеньківської культури. На північному сході з’являються балто-слов’янські або слов’яно-фінські культури, що засвідчує тривалість процесів асиміляції слов’янами місцевого населення на Двині та у верхів’ях Волги.На території лісостепової частини України також відбулися внутрішні перегрупування тієї частини слов’ян, що залишилася на старих місцях. Утворилися нові археологічні культури, які відображають, з одного боку, територіальні зміни і процеси інтеграції склавинів та антів і всієї південно- дністровської групи східнослов’янських племен, з другого - нові політичні взаємовідносини з етнічними групами степового, тепер уже тюркського, населення, яке прийшло у цьому регіоні на зміну іраномовному (табл. 13). На правобережжі Дніпра утворюється нова Райковецька культура, на Лівобережжі - близька до неї Роменська. Обидві культури мали перехідні стадії: Сахнівську на Правобережжі, Волинцівську на Лівобережжі. Тепер вони представляли не склавинів та антів, а їхніх нащадків, об’єднаних у нові союзи племен, названі Літописом.
.а оозмігпення археологічних культур останньої чверті геоитопії Укпаїни та сусідніх регіонів: 1- Волинцівська;...,ла; 3 - Роменська; 4 - Борщівська; 5 — Райковецька