Військова справа кіммерійської доби
Як вже було зазначено, чорногорівський комплекс озброєння складався з короткого складного лука та стріл з кістяними і бронзовими вістрями (типів “Висока Могила”, “Мала Цимбалка”, “Брічмулла”); списів-дротиків з бронзовими прорізними вістрями (типу “Шагалали”); великих бронзових списів типу “Лубни”; бронзових секир (типу “Іссик-Куль”) і кельтів (пізньолобойківських); бронзових і біметалевих мечів (типів “Карасук” та “Перемишль”), бронзових і залізних стилетів (типу “Біло- градець”) та бронзових і біметалевих кинджалів (типу “Карасук”).
У чорногорівсь- ких похованнях багато знахідок комплектів кінської вершницької узди. Тож, перед нами комплекс озброєння легкоозброєного вершника-лучника та важкоозброєного вершника (рис. 117). Під час зіткнень “карасукців” з Чжоуським Китаєм останні запозичили у чжоусців важкі литі бронзові шоломи, від яких пізніше утворився ранньоскіфський “кубанський” тип бронзових шоломів. Інакше пояснити виникнення цього типу раньоскіфського шолому, на мою думку, не можливо.Швидкі чорногорівські рейди на відстань в десятки тисяч кілометрів, від Сходу Казахстану до Східної України, їх фантастичні для того часу військові успіхи та величезна територія, що була ними підкорена, можуть пояснюватись тільки одним — вони вперше масово використали кінноту, яка складала основу їх війська. Комплектація чорногорівського війська відбувалась за рахунок підкорених народів, що пізніше стає типовою кочівницькою методою, яка дозволяла швидко утворювати величезні кінні загони.
Новочеркаська група озброєння складалася з лука, важких списів із залізними вістрями, обушкових та пласких залізних сокир і бронзових сокир-кельтів, залізних двосічних мечів, шкіряних панцирів з бронзовими пластинками, невеликих щитів. У новочеркаських похованнях часто знаходяться по декілька пар кінської узди, в комплекти якої входили і деталі, які були необхідні тільки для
колісничної упряжі (великі кільця — розподільники поводів).
Отже, на момент появи чорногорівської кінноти місцеве населення України ще досить широко використовувало колісниці. Дуже цікава гіпотеза С.Б. Вальчака про те, що у кіммерійський час довжина вудил поступово збільшувалася, що це, на його думку, було пов'язано з появою коней нової породи — більш високих [Вальчак, 1995]. Проте поступове видовження бронзових вудил протягом кіммерійського періоду не підтверджується матеріалами. Більше того, досить часто довгі і короткі вудила зустрічаються у одночасових похованнях, наприклад, у Гордіївському могильнику. Короткі вудила типові для чорногорівських поховань, а довгі — для новочеркаських. Отже, чорногорівці використовували маленьких степових напівдиких коней, а новочеркасці — великих елітних коней (коліснична порода -?). Тож, у кіммерійський час для їзди “під верх” на Україні одночасно використовувались і відносно великі колісничні і маленькі дикі степові коні. До речі, шипи та різні інші “строгі” пристосування найчастіше зустрічаються саме на коротких вудилах, що свідчить про те, що вони призначалися для особливо непокірних коней (тобто, можливо, напівдиких).Поєднання чорногорівського комплексу озброєння легкої і важкоозброєної кінноти з ранньоновочеркаським колісничним комплексом призвело до утворення пізньоновочеркаського комплексу важкоозброєної кінноти, який став основою утворення ранньоскіфського комплексу озброєння. Таким чином, в результаті Чорногорівської навали в кіммерійський час на Україні відбулися кардинальні зміни у військовій справі, що були пов'язані з переходом до залізного озброєння та появою нового роду війська — кінноти. Цей подвійний якісний стрибок у розвитку військової справи призвів до зникнення багатьох типів зброї та сприяв появі нових, а також широкому розповсюдженню у Східній Європі короткого складного лука, коротких та довгих колючих мечів, великих важких наконечників списів та лускоподібного залізного панцира — озброєння, характерного для наступної, скіфської доби. Ці степові кочовики своїми набігами проникли досить глибоко в регіони Середнього та Близького Сходу. Новий рівень технології надав можливість степовим “варварам” швидко оволодіти усіма новітніми досягненнями військової техніки того часу, і ми бачимо вражаючу картину, коли скіфи не тільки не поступаються, але й переважають за рівнем озброєності більшість своїх “цивілізованих” супротивників.
Рис. 106. Кіммерійська доба. Чорногорівська група. 1. Суботів; 2. Висока Могила; 3. Зондак; 4. Сержень-Юрт; 5. Брно-Обрани;
6-8. Олександрівка; 9,10. Скелька; 11. Каховка; 12. Діброва.
Рис. 107. (Карта 7.) Кіммерійська доба. Чорногорівська група. Еволюція вістер стріл типу “Висока Могила” у Євразії. 1. Царев курган; 2. Урнак; 3. Покровські кургани; 4. Садчикове; 5. Кіпель; 6. Ільїчівське поселення; 7. Тасти-Бутак; 8. урочище Уч-Баш; 9. с. Васильївка; 10. с. Новопетровка; 11. Кобяковське городище; 12. Сержень-Юрт; 13. Брно-Обрани; 14. Царевка; 15 Цах- науци; 16. Колонтаївське городище; 17. Суботівське городище; 18.Мала Цимбалка; 19. Висока Могила; 20. Зондак; 21. 1-й Алероївський могильник; 22. Ізикгуль; 23. Актюбинський район; 24. Аржан; 25. Снджа; 26. Келермес; 27. Ахалцихський район; 28. Тагіскен; 29. Айдинкуль; 30. с. Ліхачівка; 31. Старша Могила; 32. Дзюбина Могила; 33. с. Бузьке; 34. с. В. Будки; 35. Золотий курган; 36. Ольвійський некрополь; 37. Кара-Меркет (Ак-Мечеть).
Рис. 108. Кіммерійська доба. Чорногорівська група. Вістря стріл типу “Мала Цимбалка”: 1-5. Висока Могила; 6-10. Мала Цимбалка. Вістря стріл типу “Бричмулла”: 11. Бричмулла; І2. Саргари; 13. Стеблів.
Рис. 109. Кіммерійська доба. Чорногорівська група. Еволюція стріл типу “Мала Цимбалка”: 1. Зевакінський могильник 4; 2. Бегази; 3. Канай; 4. Жаман-Узен 2; 5.Увак; 6,7. Мінусинська котловина; 8. Малокрасноярка; 9. Кайрак-Куми; 10-15, 3336. кургани Висока Могила та Мала Цимбалка; 16,17. Енгельс; 18. с. Михайлівка; 19. с. Домбаровка; 20. Мечет-Сай; 21. Памірська 1; 26-28. Єнджа; 29-32. Тип “Жаборіно”. З право — лінія розвитку стріл типів “Лобойково” — “Новочеркаськ”.
Рис. 110. Кіммерійська доба. Чорногорівська група. 1,3. Шагилали; 2. Іссик-Куль; 4. Старий Термез; 5. Предгорне; 6. Мішурин Ріг; 7. ОАМ; 8. архів Фабріциус; 9. Леополь; 10. Дніпропетровський Краєзнавчий Музей; 11. Козинці.
Рис. 111. Кіммерійська доба. Чорногорівська група. 1. Іссик-Куль; 2. Західний Казахстан; 3. Колонтаїво; 4. Розовка; 5. Модл- нічка; 6. Зелений Яр; 7. Дніпрострой; 8-10. Харківський краєзнавчий музей.
Ig «ГІГ
Рис. 112. Кіммерійська доба. Чорногорівська група. 1. Борисівка; 2. Інгул; 3. Лозово; 4. Соснова Маза; 5. Петровка 2;
6. Єлабуга; 7. Воронцовський приіск; 8. Пшемишль; 9. Розубовиці; 10. “Подніпров'є”; 11. Ярослав.
Рис. 113. Кіммерійська доба. Чорногорівська група. 1. Гербіно; 2. Суботів; 3. Суботівський скарб.
Рис. 114. Кіммерійська доба. Чорногорівська група. 1. Висока Могила 5; 2. Висока Могила 2; 3. Березки; 4. Білоградець; 5. Єнджа; 6. Дьомкіно; 7. Суворово.
Рис. 115. Кіммерійська доба. Новочеркаська група. 1. Новочеркаськ; 2,3,6. Зольне; 4. Квітки; 5. Носачів; 7. Медвин; 8. Саркел; 9. Бутенки.
Рис. 116. Кіммерійська доба. Новочеркаська група. 1. Суботів; 2. Хмільна; 3,5. Підгірці; 4. Кип'ячка; 6. Юшки.
Рис. 117. Система озброєння кіммерійської доби (реконструкції автора та З. Васіної).