ВІД венедів ДО історичних слов’ян

Щоб довести безперервність слов’янських етнокультур­них процесів на території України протягом всього І тис. н. е., слід встановити типологічну спадкоємність всіх охарактеризо­ваних культур.

Найважливішим для встановлення типологічних зв’язків ранньосередньовічних культур із попередніми культурами на території Південно-Східної та Центральної Європи, зокрема України, є пам’ятки кінця ІУ-У ст. (табл. 10). Вони заповню­ють ту хронологічну прогалину, яка розривала пам’ятки ве­недів римського часу та історичних слов’ян раннього середньо­віччя. Такі пам’ятки були виявлені лише в кінці XX ст., і це є великим досягненням слов’янської археології.

Першим поселенням римського часу, де були відкриті два слов’янські чотирикутні житла - напівземлянки з печами- кам’янками, датовані фібулою кінця IV-V ст., стало селище Черняхівської культури поблизу с. Черепина Пустомитівсько- го району Львівської області на Верхньому Подністров’ї. Відкриті нами напівземлянки нічим не відрізняються від ран­ньосередньовічних слов’янських жител Празько-Корчацької культури. їхні керамічні комплекси, що включають і ліпний, і гончарний посуд, також аналогічні раннім комплексам празько-корчацьких поселень.

У 1979-1980 рр. на Середньому Дністрі Й.С. Винокуром досліджувалося поселення Бакота (Кам’янець-Подільський район, Хмельницька область). Із 38 напівземлянок у 16 жит­лах були печі-кам’янки, а виявлена в них ліпна кераміка поєднується з гончарним сіроглиняним посудом. Ці знахідки датуються кінцем ІУ-У ст. і є перехідними від Черняхівської культури до культури Празько-Корчацької.

Особливе місце серед пам’яток Верхнього та Середнього Подні­стров’я займає поселення в с. Теремцях Кам’янець-Подільсь- кого району Хмельницької області, що характеризує перехідний етап від пам’яток римського до ранньосередньовічного періоду на Середньому Дністрі. У ньому відкрито нами 29 напівземлянок і 47 господарських ям.

Поселення у с. Теремцях представляє перший етап у роз­витку матеріальної культури слов’ян V ст., пізніший, ніж кла­сичні черняхівські пам’ятки на Дністрі й, безперечно, давніший від слов’янських ранньосередньовічних пам’яток.

Подібні за характером жител та посуду до Теремцівського селища об’єкти відкриті й на поселеннях римського часу Північної Буковини.

У Верхньому Подніпров’ї деякі пам’ятки Київської культу­ри сягають V ст. Вони представлені браслетами з потовщеними кінцями, дзеркалами з центральною петлею, фібулами з лопа­топодібною ніжкою, амфорним матеріалом та іншими знахід­ками другої половини IV - початку V ст.

На підставі добре датованих знахідок на поселеннях Празь- ко-Корчацької, Пеньківської та Колочинської культур також вдалося виділити найбільш ранні комплекси V ст. або V - по­чатку VI ст. (мал. 18: А-Г; мал. 20).

Найдавніші празько-корчацькі, пеньківські та колочинські пам’ятки з’являються у середині другої половини V ст. Дуже важливим є те, що вони одночасно виникають у всіх трьох культурах на території від верхів’я Пруту на півдні до Псла та Десни на півночі (табл. 10).

Мал. 19. Теремці. Знахідки із житла № 21. 1-13 - ліпна;

14-19 - гончарна кераміка; 20 - пастова намистина

З відкриттям пам’яток V ст., які пов’язують старожитност київської та слов’янської частин Черняхівської культури з слов’янськими ранньосередньовічними культурами, одержг- но ту середню ланку, якої бракувало в ланцюгу культурно™ розвитку слов’янського населення І тис. н. е.

Порівняльне вивчення всіх наведених старожитносте^ свідчить про те, що у слов’янських ранньосередньовічний

Мал. 20. Комплекси V ст. із жител № 18, 52, 89 на поселенні Рашків III (профілі ліпного посуду затемнені, гончарного - ні)

культурах інтегруються елементи згаданих старожитностей першої половини І тис. н. е. Проте їхня участь у процесі фор­мування кожної з них неоднакова. Київська культура має без­посереднє відношення до формування полонинської й частко­во пеньківської та іменьківської груп; Черняхівська культура - підоснова празько-корчацьких і якоюсь мірою пеньківських старожитностей. Слов’янський компонент Пшеворської куль­тури дає дзєдзіцьку групу. Але це складові єдиного історично­го процесу на території Південно-Східної та Центральної Євро­пи, що починається у першій половині І тис. н. е. та закін­чується у VI-VII ст.

Усе це приводить до важливого принципового висновку що­до самобутності розвитку кожної з груп слов’янських пам’яток. Вони не привнесені в готовому вигляді з одного регіону в інший. Результати археологічних досліджень дово­дять, що вже в V - на початку VI ст. існували синхронно чоти­ри групи слов’янських пам’яток, які представляють окремі племінні об’єднання, причому кожне з них займає певну тери­торію. Вони склалися після розгрому наприкінці IV ст.

Поразка слов’ян мала тимчасовий, перехідний характер. Вона не припинила процесів їхньої консолідації та самоут­вердження, що зумовило утворення слов’янських могутніх військово-політичних союзів, які зайняли місце готського об’єднання у Південно-Східній Європі.

Дослідження археологів підтверджуються даними лінгвіс­тики й антропології. Вони узгоджуються з писемними відо­мостями про слов’ян римських авторів І-П ст. н. е. і візантій­ських істориків VI ст.

Таким чином, заповнивши прогалини в археологічних дослідженнях, вдалося створити чітку хронологічну колонку послідовного розвитку і взаємозв’язку всіх археологічних культур І тис. н. е. на території України. У результаті встанов­лено ті основні тенденції розвитку матеріальної культури корінного населення Південно-Східної Європи, що заро­джується на рубежі та в перших століттях І тис. н. е. й через во- лино-подільську та пізньозарубинецьку групи доходить двома лініями до Черняхівської та Київської культур. У наступному періоді вони продовжуються у слов’янських ранньосеред­ньовічних культурах. Немає сумніву в тому, що ядро місцевого населення межиріччя Верхнього та Середнього Дніпра і верхів’я Вісли вже в першій половині І тис. н. е. становили слов’яни. Саме тут на рубежі IV-V ст. виникли найдавніші слов’янські селища, що відкривають уже нову, середньовічну сторінку в історії східного слов’янства та українського народу.

Запитання та завдання до третього розділу

1. Якими археологічними культурами представлені слов’я­ни в ранньому середньовіччі (V-VII ст. н. е.)?

2. Назвіть територіальні межі, час існування та основні етнографічні ознаки Празько-Корчацької культури. Порівняйте їх з писемними даними про склавинів.

3. Кому належала Пеньківська культура? Схарактеризуй­те її основні риси, назвіть територію та час існування.

4. Яким етносоціальним групам належали середньодніпров- ські скарби VI-VIII ст. н. е.?

5. Чи можна росомонів, згаданих Йорданом, вважати слов’янським племенем pycie?

6. Яка етнічна приналежність Колочинської культури, її територія та час існування?

7. Згадайте назву культури у верхів’ях Волги, яка свідчить про появу там слов’янських поселенців.

8.3 іменем якої групи слов’ян пов’язана Дзєдзіцька культу­ра на території середньої Польщі?

9. Назвіть основні археологічні пам’ятки IV—V ст. н. е., що є зв’язуючою ланкою в історико-культурному розвитку слов’ян венедського та ранньосередньовічного періодів.