<<
>>

Усатівська культура

Цілеспрямовані дослідження, розпочаті М. Ф. Болтенком у 1921 р. з роз­копок у селі Усатове поблизу Одеси, привели до виділення усатівської культу­ри О. Ф. Лагодовською. Серед інших дослідників цієї культури — А.

В. Добро- вольський, Е. Ф. Патокова, В. Г. Збенович, В. Г. Петренко. Вивчені селища, могили, грунтові цвинтарі у пониззі Дністра та Буджацькому степу. Поселен­ня розташовані на мисах плато. На Маяках поблизу гирла Дністра виявлено захисний рів. Установлено два типи наземних жител з широким використан­ням каміння. Небіжчиків ховали в курганах та на грунтових цвинтарях, у ско­рченому стані з багатим речовим супроводом. Посуд різноманітних форм, з розписним та шнуровим орнаментом, жіночі фігурки своєрідного кубістично- го стилю з глини, вироби з металу. Кинджали усатівського типу з кістяними руків’ями відлиті з миш’яковистої бронзи (рис. 10). У господарстві переважав скотарський напрям. Розводили здебільшого дрібну рогату худобу, меншою мірою — велику рогату худобу та коней. Фіксуються зв’язки з населенням Східного Середземномор’я та Північного Кавказу. Усатівський феномен став другим, після Болград-Алдень, досвідом міграції групи землеробських племен до степової зони й спробою пристосуватися до незвичних для них умов життя. Окремі дані свідчать про міксацію в усатівському середовищі середземно­морського антропологічного типу, характерного для Трипілля, з протоєвро- пейським — степовиків. Зрештою, нащадки землеробів у степу були асимільо­вані й розчинилися в “ямному” морі скотарів доби ранньої бронзи.

Рис. 10. Матеріали усатівської культури:

І — Нерушай; 2 — Огородне; 3—6 — Болград; 7—16, 18 — Усатове II, грунтовий цвинтар;

17, 24—26, 29—33 — Усатове I, II, могили; 19, 20, 23, 27 — Маякй; 21, 22, 28 — Усатове, Великий Куяльник (за T Г. Мовшею). 1, 3, 7—18, 27—31, 33 — кераміка; 2 — мідь, кістка; 4, 5 — кістка; 6 — план поховання;

19—22 — кремінь; 23, 24 — зуби тварин; 25, 26, 32 — мідь

<< | >>
Источник: Археологія України: Курс лекцій: Навч. посібник / Л. Л. Залізняк, О. П. Моця, В. М. Зубар та ін.; за ред. Л. Л. Залізняка. — K.: Либідь,2005. - 504 с.. 2005

Еще по теме Усатівська культура: