Азово-Чорноморська лінія розвитку степового енеоліту
Азово-чорноморську лінію розвитку першим дослідив В. М. Даниленко. Його спостереження дістали розвиток у працях сучасних археологів. Для племен, що вписуються в цю лінію розвитку, характерною є південно-східна (кавказька) орієнтація зв’язків як кримського напряму, так і довкола Азовського моря.
Кавказький вектор контактів давнього населення України розробляє А. Л. Нечитайло.Нижньомихайлівська культура доби енеоліту (3800—3500 рр. до н. е., за каліброваними радіовуглецевими датами) виділена В. М. Даниленком, поширена на значній території південної смуги степів від Донщини до Подунав’я. Епонімна пам’ятка — нижній культурний шар поселення Михайлівка на Дніпрі, на півночі Херсонщини. Представлена незначною кількістю поселень із напівземлянковими житлами з відкритими вогнищами. Характеризується своєрідним складом матеріальної культури. Керамічний посуд був ліпленим, але, на відміну від культур “ямної” лінії розвитку, плоскодонним. Цей посуд із темною підлискованою поверхнею і доволі високої якості набув поширення в середовищі скотарів Степу, поступаючись хіба що трипільському. Керамічні форми вирізняються розмаїтістю (корчаги, горщики, кубки). У скромному оздобленні посуду використовували шнур. З племенами нижньомихайлівської культури пов’язують подальший розвиток курганного будівництва в Степу та виготовлення перших антропоморфних стел. Померлих ховали в кам’яних скринях, нерідко розмальованих фарбами, та грунтових могилах. Характерною спорудою є могила 14 поблизу с. Любимівка на Херсонщині, де поховання у кам’яній скрині було перекрите потужним кам’яним панцирем (майже 4 м заввишки), стягнутим по колу кам’яною крепідою. Вертикально встановлені вапнякові брили крепіди перевищували зріст людини (рис. 9).
Нижньомихайлівська культура склалася й розвинулася під значним впливом трипільської та північнокавказьких енеолітичних культур.
Основою господарства було тваринництво. Переважало розведення дрібної рогатої худоби (65,5 %). Велика рогата худоба становила 16,3 %, кінь та свиня — по 7,3 % загальної кількості череди. Певну роль відігравало також землеробство (пшени- ця-двозернянка, ячмінь, просо).Рогачицька культура вписується в азово-чорноморську лінію розвитку степового енеоліту. В її формуванні значну роль відіграло населення нижньомихайлівської культури. Відповідний тип пам’яток виділено О. Г. Шапошниковой) після розкопок поселень Нижній Рогачик та Михайлівка (середній шар) на півночі Херсонської області у 50-ті роки минулого століття. Вже на початку XXI ст. Л. А. Спіцина поставила питання щодо виділення Рогачицької культури. Її пам’ятки поширені в Нижній Наддніпрянщині та Надпоріжжі й далі на Захід, до Південного Бугу, та на Схід, до Степового Криму. Заглиблені житла фіксують нижній будівельний горизонт середнього шару Михайлівки, а наземні — верхній. Ліпний посуд вирізнявся високими вінцями, пологими плічками, опуклим тулубом, що переходив в округле, інколи — сплощене дно. Лише зрідка трапляються висбкі круті плічка, характерні вже для доби ранньої бронзи. Серед виявлених ємностей переважають горщики, декоровані спочатку переважно гребінчастим штампом, а пізніше — шнуровим та наколами у верхній частині. Поховання влаштовували у грунтових ямах під могильними насипами за обрядом інгумації, у скорченому стані, з несталою орієнтацією небіжчиків. Серед супровідних речей — маленькі круглодонні горщики, схожі на великі з поселень.
Населення, що залишило пам’ятки животилівсько-вовчанського типу (3500— 3000 рр. до н. е.), також продовжувало нижньомихайлівські традиції, але під сильним впливом фінальнотрипільських та майкопських племен Північного
Рис. 9. Матеріали нижньомихайлівської культури:
І — Любимівка, мог. 14, план'та перетин мегалітичної споруди; 2, 3 — Любимівка, мог. 14, пох. 7;
4 — Облої, мог. 2, пох. 4; 5 — Михайлівське поселення, нижній шар; 6 — Орджонікідзе, Чкалівська гр., мог. 3. пох. 32: 7— Облої. мог. 2. пох. 16: 8 — Волинське, мог. 1, пох. 32 (за Ю. Я. Рассамакіним)
Кавказу. Цей тип пам’яток відомий за впускними похованнями до енеолітич- них могил. Небіжчиків укладали у скорченому на боці стані, в супроводі пізньотрипільського посуду, глиняних статуеток животилівського типу, підвісок-гачків та дрібних прикрас. Водночас у цих комплексах трапляється також майкопський посуд. Такі поховання виявлено вздовж нижніх течій річок від Дністра до Дону. Репрезентанти животилівсько-вовчанської культурної групи рухалися із заходу (ареал городсько-касперівської/гордінештської групи на Дністрі) на схід. Можливо, що саме вони були провідниками майкопських впливів на терени України.