Цивілізація — новий щабель у розвитку людства
Поняття «цивілізація» не має єдиного визначення. В най- іпиріпому розумінні ним користуються для протиставлення суспільства (культури) природі. Так позначають і культурну (духовну) своєрідність людських спільнот різного рівня, які можуть збігатися або не збігатися з політичними (державними) утвореннями.
Скажімо, Давньоєгипетська цивілізація проіснувала в умовах єдиної держави, хоча її історія й переривалася періодами політичної деструкції. Шумерська ж цивілізація являла собою сукупність окремих міст-держав (номів), які час від часу об’єднувалися під егідою якогось міста. Давні греки теж не створили цілісної держави. Як про цілком самобутні світи говорять, наприклад, про Християнську цивілізацію та Ісламську, Захід і Схід.Ще одне значення терміну «цивілізація» — це назва певної стадії в історії людства, яка настала після дикунства та варварства. У цьому випадку цивілізацію протиставляють первісності, науважуючи на принципово нових засадах організації життя, насамперед на виникненні державного устрою, що викликало цілу низку різноманітних наслідків. Саме в такому значенні ми і вживатимемо цей термін. Хоча «цивілізація» та «держава» — поняття не синонімічні, вони відбивають різні сторони того ж самого процесу, тобто переходу від первісних суспільств до ранньокласових.
Таким чином, цивілізація — це той стан суспільства, якому притаманні державна система управління, соціаль- 137
на стратифікація (елітарне суспільство на противагу первісному егалітарному), різні форми експлуатації. Своєрідність кожної цивілізації визначається конкретним проявом указаних чинників, а також специфікою культури — світоглядною системою, архітектурними та загалом мистецькими канонами, релігією, зрештою менталітетом.
Цивілізації виникали в різних природних та соціальних умовах, за різної технологічної оснащеності та в різні часи, але всім їм властивий загальний комплекс рис, який виділяє цивілізацію як своєрідне явище, що принципово відрізняється від первісного суспільства.
Насамперед це поява міст.Місто — це не формальна ознака цивілізації, це не просто велике поселення. Воно уособлює новий розподіл праці — появу ремісників різного фаху, купців, апарату управління, професійних вояків, жерців, тобто груп людей, прямо не пов’язаних з виробництвом продуктів харчування. Відокремлення різних сфер виробництва від сільськогосподарських занять передбачало обмін продуктами між виробниками. Тому місто — це й нова система розподілу продуктів: спочатку спеціальними органами, а пізніше — і через ринок, що спричинило появу грошей.
Скупчення в одному місці великих мас різноманітного люду потребувало нових форм управління, а саме обліку та контролю за виробництвом і споживанням. Відтак постає писемність. Перші писемні документи вражають своїм бюрократичним змістом (наприклад, тисячі глиняних табличок з Месопотамії). Можна сказати, що саме бюрократична система й згубила перші цивілізації, але вона дала людству письмо. Організація значної кількості різноманітного населення зі своїми традиціями вимагала встановлення єдиних правил та законів щодо виробництва й розподілу продуктів, встановлення єдиних прав та обов’язків. Місце традиційного права займають закони. їх упровадження також не могло обійтися без писемності. Виникає професія писців, а разом із цим — школи та вчителі. Суспільство швидко зрозуміло переваги праці писця над працею землероба чи будівельника: вона була легшою та краще оплачувалася. З Шумеру та Єгипту походять, документи, в яких зафіксовані напучення батьків дітям: учитися. Диференціація суспільства
та поява еліти, поділ праці на фізичну й організаційну стимулювали розвиток духовної сфери — з’являються професійні будівничі, художники, жерці тощо.
Місто тих часів являло собою певним чином спланований архітектурний комплекс, що мав, окрім житлових, адміністративні та культові споруди, резиденцію правителів, які виділялися з-поміж осель простих трудівників. Мешканців міста захищали мури та армія. У функціональному плані місто виступало економічним, адміністративним та культурно-культовим центром певної території; з формального ж боку це було велике поселення, якому притаманна монументальна архітектура. Монументальні споруди — ось перше, що яскраво відрізняє місто від найбільшого первісного поселення. Грандіозні храмові та поховальні споруди, палаци свідчать про величезні затрати праці на їх спорудження, що було можливо лише за нової організації великих мас людей.
Виникає питання: що привело до таких суттєвих змін у суспільстві, внаслідок чого почали виникати цивілізації?