Глава 5 TIPA У ІІІ—IV ст.
Після періоду політичної стабілізації у Північно-Західному Причорномор'ї і пов'язаного з цим економічного підйому Тіри, на початку ПІ ст. н. е. ситуація в регіоні змінюється. 214 р.
Tipa зазнала нападу карпів, які в цей час загрожували і деяким західно- понтійським містам, що були розташовані на території провінції Нижня Мезія[1197]. Під час зіткнення римських військ з карпами десь поблизу Тіри варварів було розбито і загрозу дунайським провінціям ліквідовано. Однак під час цієї війни постраждали деякі міські квартали і загинула частина жителів міста[1198].Міські квартали, розташовані за межами укріплень римської цитаделі, зазнали руйнувань. Частина населення, мабуть, знайшла притулок у добре укріпленій цитаделі, де дислокувалася римська залога. На допомогу місту в цей час, очевидно, прийшов римський військовий флот, моряки якого поряд з військовослужбовцями інших підрозділів римської армії могли брати участь у бойових діях з карпами. В усякому разі на екстраординарний характер заходів, здійснених проти карпів римським командуванням, вказує наявність у Tipi вівтаря, встановленого за обітницею 214 р. Ульпієм Валентом, одним із классіаріїв. Солдати морської піхоти (классіа- рії) у виняткових випадках залучалися до несення служби на березі, що, як свідчить згаданий вівтар, мало місце і в Tipi[1199].
У 30-х роках III ст. посилюється експансія варварів на кордонах Римської імперії. Патрикій вперше згадує готів як нижньодунай- ське плем'я, що мешкало поряд з карпами біля римських кордонів. З цього часу починається період так званих готських війн, унаслідок яких Римська імперія вимушена була залишити свої володіння на північ від Дунаю. Однак Tipa існувала й після «готської руйнації» ЗО—40-х років III ст.[1200]. Не отримавши права карбування своєї монети за часів правління імператора Максиміна (235—238), Tipa, як і більшість інших західнопонтійських міст, припинила емісію грошей.
У цей час в обігу були монети часу правління Септимія і Олександра Северів, на яких карбувалися надчеканки у вигляді виноградної лози[1201]. Попит внутрішнього ринку задовольнявся також римськими монетами Гордіана (238 р.), Гордіана III (238— 244 рр.), Філіпа Араба (244—249 рр.), Валеріана (253—260 рр.), Галієна (253—268 рр.), Клавдія Готського (268—270 рр.) і Діоклетіана (284—305 рр.)[1202].Очевидно, у зв'язку із загостренням ситуації на Дунаї і збільшенням з середини III ст. тиску варварів на кордони імперії, з Тіри було виведено римську залогу. Навряд чи ця подія мала місце раніше вказаного часу, бо, як добре відомо, ще 248 р. в Ольвії перебували римські війська, а в Tipi на місці так званого будинку вексил- ляції тільки після 253 р. було збудовано нову споруду[1203]. А це свідчить, що римського війська тут вже не було[1204]. Разом з римською залогою з міста могла піти частина тіритів, як це було в Дакїї, коли імператор Авреліан вирішив під тиском варварів залишити її[1205]. Цілком можливо, що Tipa після виведення римських військ була захоплена і зруйнована варварами у 60-х роках III ст.[1206].
Збільшення тиску на імперію різноетнічних дружин варварів у середині — третій чверті III ст. призвело, очевидно, до остаточного підкорення цього античного міста. Посереднім аргументом на користь такого висновку свідчить повідомлення Зосима про будівництво в гирлі Tipaca кораблів [Zosim, І, 42, 1], які використовувалися готами під час морського походу вздовж західного узбережжя Чорного моря у 269—270 рр.[1207]. Будівництво шести тисяч кораблів було б неможливе на безлюдних берегах Дністровського лиману без будь- якої матеріальної бази, тим більше, що в іншому місці свого твору Зосим писав про використання готами для цього полонених і торговців [Zosim, І, 34, 1].
На підставі багатьох даних можна говорити, що після утвердження варварського панування у Нижньому Подністров'ї Tipa набула статусу воєнно-економічного і політичного центру варварського ранньодержавного утворення.
У його складі кількісно переважали готські, сарматські та гето-карпські дружини, які підкорили тубільних мешканців, і населення, виведене з території римських провінцій. Будівництво кораблів стало можливим за наявності у цьому районі не тільки значних матеріальних ресурсів, а й певної воєнно-політичної сили, яка змогла це організувати. В цей час і аж до кінця IV ст. н. е. на роль провідного центру всього регіону, крім Тіри, не може претендувати якесь інше поселення Подністров'я і лівого берега дельти Дунаю.Формування у IV ст. н. е. ранньодержавного об'єднання північ- нопричорноморських варварів на чолі з готською воєнною аристократією дає змогу поставити питання про статус Тіри як столичного, перш за все політичного, центру одного з них, а саме — об'єднання візіготів-тервінгів, нащадки яких відомі у Західній Європі V—VIII ст.[1208]. З повідомлень про морські походи варварів, які здійснювалися з гирла Дунаю, випливає, що в них брали участь не тільки західні готські об'єднання (візіготи-тервінги), а й східні готи (остроготи-грейтунги), які наприкінці III ст. відомі у Нижньому Подністров'ї. Найімовірніше, що з часів Атанариха, а, може, й значно раніше, функції столичного центру їх державного об'єднання виконувала Tipa, але не як античне місто, а як новий за своєю суттю ранньоміський центр вестготського варварського об'єднання.
У третій чверті IV ст. н. е. візіготи, як і остроготи, за своїм рівнем суспільного і культурного розвитку випереджали інші варварські об'єднання, що розселялися вздовж кордонів Римської імперії. Можливо, це зумовлювалося тим, що у попередні десятиліття під владою їх дружин опинилося цивілізоване населення пізньо- античних центрів Північно-Західного Причорномор'я, серед яких найбільш значним була Tipa.
На початку 70-х років III ст., завдяки успішним діям римських військ проти готів, карпів та інших варварських племен, обстановка на Дунаї стабілізувалася[1209]. У другій половині III—IV ст. н. е. пожвавлюється будівельна діяльність на території Тіри[1210].
Характер будівельних залишків цього часу свідчить, що вигляд міста змінюється. Незважаючи на зберігання античних традицій у будівництві, плануванні та конструктивних особливостях споруд, простежується варваризація і деградація способів будівництва. Наприклад, завал перекриття «післяготського» будинку показав, що дах цієї будівлі другої половини III—IV ст. було покрито не черепицею, а соломою і очеретом[1211]. Вивчення археологічного комплексу «післяготського» будинку вказує не тільки на вплив черняхівських, гето- дакійських та інших варварських елементів на культуру Тіри другої половини III—IV ст., а й на безпосередній приплив і осідання тут дуже варваризованого населення. Господарство міста у IV ст.. як свідчать археологічні дослідження, в основному було натуральним і не пов'язувалось тісно з ринком.У IV ст. н. е. Tipa відновила контакти з римськими центрами, розташованими на правому березі Дунаю[1212]. Появу в місті амфорної тари та інших видів виробів античних ремісничих майстерень у цей час слід розглядати як наслідок торговельних зв'язків провінційно- римських центрів з територіями, населеними носіями черняхів- ської культури. -------------------
Доля Тіри наприкінці IV ст. невідома. Але є всі підстави вважати, що вона була тісно пов'язана із загибеллю ранньодержавного вестготського об'єднання. Незважаючи на активну діяльність Ата- нариха, яка відбилася у будівництві багатокілометрового валу, гуни, які до цього часу вже підкорили остроготів, 376 р. форсували Дністер і через Буджакські степи, змітаючи все на своєму шляху, рушили до кордонів Римської імперії[1213].
Очевидно, з цими подіями слід пов'язувати остаточне припинення життя на території античної Тіри, де у пожежі гине так званий «післяготський» будинок[1214]. Показово, що найпізніша римська монета з Тіри належить до часу правління імператора Валентинівна (364—375)[1215] і на сьогодні є останньою точно датованою знахідкою з Тіри.
Таким чином, в історії Тіри перших століть н. е. чітко фіксується особливий хронологічний етап другої половини III—IV ст., який слід називати «післяготським». Після того як римські війська залишили Tipy, населення міста попадає у воєнно-політичну залежність від ранньодержавного варварського об'єднання Північного Причорномор'я, на чолі якого стояла військова верхівка візіготів. Внаслідок цього в другій половині III—IV ст. Tipy навряд чи можна розглядати як типовий античний центр, що перебував в орбіті політики Римської імперії.