Глава 4 ОЛЬВІЯ В ОСТАННІЙ ЧВЕРТІ ІІІ — СЕРЕДИНІ—ТРЕТІЙ ЧВЕРТІ IV ст.
Умови, необхідні для відновлення життя на місці зруйнованої готами Ольвії, складаються не раніше середини 80-х років III ст. Римські монети тут з'являються тільки за часів правління Діоклетіана (284—305) і знахідки їх відомі до часів Валента (364—378)[1186].
Територія Ольвії трохи скоротилася порівняно з попереднім етапом; тепер це район цитаделі та південна третина Нижнього міста. Різко скорочується хора Ольвії, територію якої значною мірою займають неукріплені поселення племен черняхівської культури[1187]. Ця приміська територія могла мати у радіусі не більш як 5—10 км.
У цілому зовнішній вигляд Ольвії в цей час залишається античним, як і характер її матеріальної культури. Для її забудови, як і раніше, характерний принцип прямокутного планування кварталів та будинків, хоча планувальні сітки зміщено щодо будівельних залишків попереднього часу. Більша недбалість колишніх будівельних прийомів характеризує насамперед економічне становище Ольвії на останньому етапі її існування. Оборонні споруди, мабуть, було зруйновано за часів готської навали 269—270 рр. і вони вже не відбудовувались, оскільки зовнішньої загрози не було. Цікаво, що не мали оборонних споруд і черняхівські поселення навколо Ольвії. У центральній та північній частинах нижнього міста, як і раніше, існує виробничо-господарське передмістя[1188].
Проблематичним є питання про присутність в цей час у Ольвії римського гарнізону. На підставі знахідки в Tropaeum Traiani (сучасне Адамкліссі) латинського напису 293—304 рр. із згадкою Юпітера Ольвіополітанського було зроблено висновок, що наприкінці III — на початку IV ст. римський гарнізон ще знаходився в Ольвії[1189]. Однак слід зауважити, що цей напис вирізьблено у Tropaeum Trai- апі із місцевого вапняку, тобто сам по собі він може свідчити лише про знайомство якогось Марка Невія Пальми Теотіміана, здогадно центуріона, з культом Юпітера Ольвіополітанського.
Однак шляхи цього знайомства могли бути різними. Не виключено, що Невій Пальма Теотіміан починав свою службу в Ольвії ще до 270 р. і саме тут ознайомився з культом Зевса Ольвія, або ж він походив з Ольвії, або звідти походили його батьки, які залишили місто в неспокійний час[1190]. До того ж викликає сумнів, що для Римської імперії мало сенс тримати гарнізон або загін у далекій Ольвії при такій складній для Риму обстановці, коли він був змушений ліквідовувати цілі провінції. Бракує також інших фактів, які б свідчили про наявність римсько-ольвійських контактів.Складним є питання про характер відносин між ольвіополітами та мешканцями черняхівських поселень навколо міста. Появу цього населення в районі Ольвії слід пов'язувати з «готським» походом 269—270 рр., унаслідок чого не тільки сама Ольвія, а й поселення її округи припинили своє існування[1191]. Після цього готи та союзні їм північнопричорноморські племена рушили від гирла Дністра сушею й морем з жінками та дітьми на землі Римської імперії, щоб оселитися там, але були жорстоко розбиті у кількох битвах. Після 269 р. частина готів розселилася на лімесі у провінціях правого берега Дунаю [SHA, Claud., 9,∙4]. 279 р. імператор Проб (276—282) частково підкорив, частково прийняв у дружній союз «всі готські народи», а 280 р. розселив у Нижньому Подунав'ї бастарнів та інших варварів. Цю політику продовжують Діоклетіан та Константин[1192].
Ймовірно, появу черняхівських поселень у районі Ольвії слід пов'язувати з цими подіями і відносити до 80-х років III ст. У зв'язку з тим, що територія самої Ольвії не була населена носіями черня- хівської культури, можна припустити, що життя у ній відроджується трохи раніше, ніж тут з'являються черняхівські поселення. Слід відзначити, що на захід (по Тилігулському та Березансько- Сосицькому лиманах) та на схід (по р. Інгулець) від Ольвії черняхівські поселення розміщені значно густіше, ніж по Бузькому лиману. Очаківський район займає останнє місце у Північно-Західному Причорномор'ї за густотою розміщення черняхівських поселень[1193].
У етнічному плані черняхівське населення у Північно-Західному регіоні складалося з трьох груп: колишнього скіфо-сарматського еллінізованого населення, кочових сарматів, які переходили до осілості, а також деяких германських племен[1194]. В районі Ольвії, вірогідно, з'являються грейтунги, поступове просунення яких до Дністра зафіксував Амміан Марцеллін в середині IV ст. Останній також згадує місто борисфенітів [Amm. Marc., XXXI, 3, 1—5; XXII, 8, 40]. Ці свідчення значною мірою підтверджуються археологічно, черняхівські пам'ятки у степах між Дністром та Дунаєм датуються серединою — другою половиною IV ст.[1195]. Слід зазначити, що на черняхівських поселеннях навколо Ольвії було також зафіксовано грецьке населення[1196].
Основою економіки Ольвії в цей період лишається сільське господарство. Однак, різке скорочення хори не могло не призвести до зниження ролі землеробства. Зростає значення тваринництва, а також ремесла та промислів, чим, можливо, пояснюється наявність при житлових будинках виробничо-господарських комплексів. На відміну від Херсонеса та Боспору в Ольвії у цей час не зафіксовані розвинуте виноробство та рибозасолювання, хоча всі необхідні природні умови для цього були. Мабуть, бракувало достатнього ринку збуту цих продуктів в оточуючому Ольвію варварському середовищі. Для цього періоду фіксуються залишки передусім металообробного та гончарного виробництва. В цілому поглиблюється натуралізація господарства, хоча торговельні зв'язки Ольвії з Боспором, Малою Азією, західними провінціями Римської імперії, Північною Африкою, оточуючими племенами продовжують існувати.
Поступово життя на території Ольвії згасає і припиняється остаточно в середині — третій чверті IV ст.