СТАРОДАВНІЙ ЕПОС ПОДНІПРОВ’Я НА ПРОСТОРАХ СИБІРУ
У багатьох місцях Сибіру, особливо там, де живуть донці, прадіди яких несли сторожову службу, а також переселенці з усіх районів Росії, Білорусії та України, побутують билини Київського циклу.
І це цілком закономірно, бо сибірське середовище (як і донське) утворилося переважно з учасників понизової вольниці, а також промислових людей і малоземельних селян — всі вони шукали кращого життя на просторах Сибіру. В бібліографії відомого барнаульського фольклориста С. І. Гуляєва читаємо: «Прадіди С. І. Гуляєва прийшли на південь Сибіру ще за Петра І із північно-східної Росії... в пошуках вільного, багатого на природу краю» [27, с. 7]. Відомо також, що за Лену переселились українці. Разом з курськими та воронезькими селянами вони заснували Підка- менську волость на 145 сіл. Так у цьому районі Сибіру з’явилися з своїми носіями билини Київського циклу. Професор В. М. Сидельников, детально досліджуючи-цей район, дійшов висновку: «Козаки занесли билини на берег Кубані, Терека, на Урал. З козаками епос прийшов і до Сибіру» [27, с. 22].Про одного з билинникі-в сибірської традиції — Леонтія Гавриловича, краєзнавці розповідали, що він мав прекрасну пам’ять і був дуже спостережливий. Навіть у звичайній бесіді він змальовував з епічною грунтовністю все побачене і почуте: «Переконаний у справедливості всього, про що мовиться в билинах, він виспівував їх з виразом внутрішнього задоволення на обличчі» [27, с. 35].
На Алтаї побутує билина про Світогора, адже тема історичного зв’язку поколінь завжди актуальна. Тут співають про народження Волха, ватажка хороброго, винахідливого. Про Іллю Муромця знають навіть билинну зав’язь у вигляді щедрівки та веснянки: в ній розповідається, як Ілля вступає у двобій з турецьким силачем. В билину про Муромця і царя Калина внесено багато нових деталей переважно фабульного характеру, а поема про поєдинок Іллі з сином виконується майже без змін.
Про Добриню на Алтаї записано три билини: богатир та його батько; Добриня і Василій Казимирсь- кий; Добриня і його дружина. Дуже оригінальні варіанти про богатиря Василя Гнатовича, а також про Сухана. Важливо, що багато зразків записано на Локтєвському та інших заводах у робітничому середовищі.
Особливо багатий процес співтворчості у Приан- гар’ї та на Єнисеї: героїчні поеми про Іллю Муромця, Добриню Микитича, Альошу Поповича, Ставра Го- диновича тут не рідкість. Щоб переконатися в творчому підході сибіряків до. київських сюжетів, нагадаємо оригінально розроблений епізод про те, як Василиса Микулівна, видаючи себе за посланця, перемогла двох відомих богатирів і посоромила самого князя:
«А вмієш ти, Василю, поборотися?»
«А що ж, зможу піти поборотися».
І висилає він на Василя Альошу Поповича.
І пішов Альоша Попович млад
З Василем Васильовичем боротися.
І поборов Василь Васильович
Альошу Поповича, тицьнув його ногою...
І висилає ласкавий Володимир-князь Добриню Микитича.
І поборов Добриню...
«Не знайшла я таких борців-молодців Супроти Ставра, сина Годиновича;
Виводьте його з погреба глибокого» [27, с. 132].
' В районі Іркутська також побутує рідкісна билина про подвиги богатирів на морі Хвалинському («Со- кіл-корабель»).
У Забайкаллі виявилася навіть тенденція до найскладнішого способу відновлення — циклізації. На тисячі віршів скомпонована поема «Про могутнього богатиря Іллю Муромця». Оригінальною ланкою в ній звучить сюжетний мотив про наказ калік перехожих, поданий особливою манерою виконання:
«...не виходь на бій
З Микулушкою Селяниновичем, Того мати сира земля Любить.
А опріч нього смерть тобі
В бою не писана».
Ще цікавішою є картина зустрічі з богатирем (напевно, із Світогором) на заставі — рядок 1663-й і далі:
«Чому нашу заставу минаєш,
Отаману
Іллі Муромцю чолом
Не б’єш,
А мені, Добрині Микитичу,
В казну не кладеш
І на всю нашу братію наборную?»
Повертав коня доброго
Копиця-богатир
В той бік, де Добринюшка,
Аж мати сира земля сколихнулася,
І кінь під Добринюшкою
На коліна впав...
Навіть у далеких північних районах побутують епіко-героїчні поеми про. Світогора, Іллю Муром- ця, Добриню, Альошу Поповича, Сухана та інших, Прозові варіанти часто відзначаються епічною новизною.
У сибірських варіантах билин вчені помітили важливі особливості оживлення поем, зумовлені новими суспільними потребами, передусім робітничого класу. Образи билинних богатирів вимальовуються під значно гострішим суспільно-політичним кутом зору: Ілля Муромець і його побратими — це безмежно сильні, безкорисливі, непідкупні, справедливі носії патріотичної свідомості. З особливою силою сибіряки поглиблюють класовий бік конфліктів. Так наприклад, алтайські билини про Іллю Муромця дуже загострені проти бояр, які змальовані різко негативно: вони злі, хвалькуваті, наклепники і зрадники. На Сузунському заводі записана.билина, де Муромець перед походом на зовнішніх ворогів карає бояр:
І сідлав Ілля Муромець тут бойового коня, Надівав на себе всю збрую богатирськую, Сідав на коня і крикнув: «Ти гой єси, батеньку, Володимире-князю! Подай мені своїх зрадників!» Привели до нього князів-бояр,
І він їм посік голови,
І тоді поїхав він розганяти силу невірную [27, с. 70].
Розвиткові суттєвих особливостей в текстах при оживленні билин Київського циклу сибіряками, а ще більше в надтекстах сприяло їх спілкування з політичними засланцями, серед яких були і декабристи, і революційні демократи, і марксисти. Та й сам В. І. Ленін відбував заслання в Шушенському. В стилі билинної традиції, саме богатирем сибіряки оспівали і Володимира Ілліча (казка «Богатир і двоглавий орел»).