Селища й житла

Поселенням готів варто приділити особливу увагу, оскільки во­ни були досить великі (до 10 га) і мали розвинуту інфраструктуру. На жаль, на території України жодне таке поселення не вивчено повністю, але за відкритими фрагментами можна робити висновки стосовно загальних засад облаштування черняхівських селищ.

Заглиблені житла були, власне, напівземлянковими, занурени­ми в землю на глибину до 2-х метрів. Кутами або стінами вони орі­єнтовані за сторонами світу. Розміри напівземлянок коливаються від 6 до 24 м². Зрідка трапляються «хороми» площею до 100 м². Із ґрунту в стінах цих жител під час будівництва вирізували «полиці», що виконували функцію ліжок-лежанок. Вхід у житло передбачав сходи. У районі Наддніпрянщини під сходами іноді подибували ча­стини кінських черепів-оберегів (с. Портмашеве, західні області України). Це — данина скіфсько-сарматським традиціям.

Вогнище в оселі містилося біля однієї зі стін або ж у кутку. Іно­ді то була глиняна піч (с.Чижиків, Львівська обл.). Перевага такого розміщення вогнища порівняно з тимчасовими будівлями кочівни­ків, де його місце було в центрі житла, полягала в тому, що таким чином обігрівалася одна або дві стіни. Зводили також і печі-кам’ян-

Напівземлянкові житла заключного етапу черняхівської культури. 1 — каміння; 2 — поди печей; 3 — глиняна обмазка; 4 — ямки

ки здебільшого в Задністров’ї, де є виходи вапняку, з якого можна було скласти піч).

Реконструкція довгого будинку черняхівського поселення. За Е. Рікманом

Стіни глинобитних будинків сплітали з пруття та обмазували глиною. Очеретяний або солом’яний дах тримався на двох рядах де­рев’яних стовпів, які тяглися вздовж стін. Площа глинобитних бу­динків коливається від 10 до ЗО м². Такі житла робили «багатокім­натними», тобто разом із господарями там мешкала худоба та, можливо, були підсобні приміщення.

Кам’яні будинки складали з дикого каменю із застосуванням глиняного розчину або з вапнякових блоків. Розміри цих жител бу­ли такими ж, як і глинобитних. Здебільшого вони мали дві, рідше - три камери.

Крім жител, у поселеннях виявлено велику кількість господар­ських будівель. Багато є городищ із вулицями та кварталами, а не просто проходами між будівлями. Довкола жител черняхівці облаштовували господарські ями — для зерна та інших сипких про­дуктів. Для якомога тривалішого зберігання вмісту такої ями її сті­ни обмазували глиною та випалювали. З цією ж метою черняхівці вдавалися до різноманітних хитрощів. Розкопки в селищі Портма- шеве, наприклад, виявили над господарською ямою скелет собаки. Мабуть, його поклали над складом зерна на пострах можливим зло­діям. За межами жител обладнували й вогнища — за конструкцією подібні до тих, що були всередині осель. їх використовували для приготування їжі теплої пори року та інших потреб. Крім того, у по­селенні стояла піч для випалювання кераміки й, зрідка, — горни для плавильного виробництва.

Черняхівські громади будували й укріплені городища. Нині та­ких городищ відомо три: в селі Башмачка Дніпропетровської обла­сті, а також у селах Олександрівка та Городок Миколаївської обла­сті. Городище Башмачка розташоване в центральній частині селища. Його розміри — 60x40 м². Поселення оповите частоколом і кам’яними стінами. Очевидно, це прикордонні фортеці, які захи­щали країну Ойум від вторгнення ворогів. Проте побутує гіпотеза, що саме в Башмачці була столиця «імперії Германаріха».

7.