Посуд, одяг і прикраси

Найістотніше характеризує черняхівську культуру кераміка. Блискучий сіролощений посуд, як кухонний, так і столовий, на ди­во різноманітний за своєю формою.

Виготовляючи його, майстри створювали справжні шедеври, гі­дні порівняння з грецькими.

Дивовижний черняхівський посуд виготовлявся вже за допомо­гою гончарного круга, що було революційною технологією для міс­цевих племен. Випалювання глиняних виробів здійснювалося в спеціальних гончарних печах, переважно двокамерних. У верхній частині печі розміщували гартований посуд, унизу була топка. Ос­новних різновидів такої печі два: один — із круглим чи овальним стовпом у топковій камері, другий — із поздовжньою стінкою, що ділить камеру на дві частини. Після попереднього випалювання гончарі закривали завантажувальну камеру, припиняючи доступ ту­ди повітря, а в топці залишали тільки тліючі дрова, причому вико­ристовували такі, що давали кіптяву й дим. Тому посуд виходив чорного або сірого кольору. Посуд був різним за розмірами, фор­мою і призначенням — від великих казанів до тендітних чаш (ча­рок) для вина, найпевніше, скопійованих зі скляних оригіналів (для черняхівців цей матеріал теж був звичним). Характерними

Черняхівська культура. Гончарний посуд

зразками черняхівського посуду є миски з зовнішніми валиками, глеки для води чи молока з широкими горлечками, дуже подібні до сучасних, глечики з ручками і високим горлечком для вина та пла­скі тарілки з валиком по краю вінчика.

Чари і піктограми, зображені на вінцях посудин. Поселення Лепесівка, Хмельницької обл.

гочасні орнаменти зазвичай складаються з геометричних елементів, та іноді творять складні смислові композиції. Деякі дослідники вбачають у них землеробські календарі — своєрідні «пам’ятки» для господарів. Крім того, трапляються й досить реалістичні зображен­ня тварин та людей.

Розмаїття форм давнього посуду підпорядковане певним зако­номірностям. М.Щукін пов’язує ці форми, які несподівано вини­кли в черняхівській культурі, з впливом пізньолатенської (кельтсь­кої) культури. На його думку, це був своєрідний «кельтський ренесанс»^[19].

Керамічний посуд із поховання с. Дуб’яги, Лівобережжя Дніпра

Не менш революційних змін заз­нали й деталі одягу, зокрема культура фібул. Багатство форм і конструкцій фібул — від простої застібки на зра­зок сучасної англійської шпильки — аж до шедеврів ювелірного мистецтва з коштовних і напівкоштовних каме­нів — вражає. Очевидно, конструк­ція, форма та особливості оздоблення фібул були символами суспільного становища їх власників. Ту саму функцію, крім основної, виконували й ремінні пряжки. За своєю кон­струкцією ці деталі одягу практично не відрізнялися від нинішніх.

З огляду на ці знахідки, можна приблизно уявити собі вбрання черняхівців. Верхній одяг, у тому числі й святковий, становили пла­щі, які застібалися на плечах однією чи двома фібулами. Цей пред­мет одягу виготовляли з вовни. Під плащ одягали довгу сорочку, підперезану шкіряним ременем із пряжкою.

Оскільки зброя в черняхівських селищах та в могильниках тра­пляється дуже рідко, варто припустити, що ніж, який носили на по­ясі, виконував функцію інструмента — і водночас зброї для самоза­хисту. Тканина здебільшого досить проста, переплетення ниток — полотняне й саржеве. Її виготовляли жінки, і то — повсюдно, спо­чатку випрядаючи пряжу, що засвідчують тисячі прясел (глиняних, кам’яних, скляних), знайдених у місцях проживання черняхівців. Далі з випрядених ниток ткали полотно. Щоправда у Переяслав­ському могильнику знайдено фрагменти золотої парчі, але найпев- ніше, то імпортна тканина. За взуття черняхівцям правили шкіряні чоботи з підошвою із грубішої шкіри.

Тогочасні люди дбали й про зачіску. Вони носили довге волосся, яке часто розчісували, аби не сплутувалося. Під час роботи довгі

Готський жіночий костюм.

Реконструкція Е. Хайредінової за матеріалами могильника Променисте в Криму. Загальну концепцію одягу готи зберегли і в кримський період

пасма збирали у «хвіст» іззаду або ж у своєрідний «свевський» вузол збоку^[20]. Знахідки волосся у похованнях (зрештою, доволі рідкісні) дозволяють припустити, що черняхівці мали русяве волосся, яке вигоряло на сонці. Це припущення збігається з описами стародав­ніх дослідників, які особисто зустрічалися з жителями країни Ойум, — готи «високі, русяві й сіроокі». Втім, саме такими й повин­ні бути вихідці з півночі.

Черняхівцям був притаманний потяг до прекрасного. Вони прикрашали свій одяг, волосся й тіло різноманітними ювелірни­ми виробами, які аж ніяк не можна назвати простими. Найчасті­ше трапляються підвіски та намисто, рідше — сережки, наскро-

Золоті підвіски та сердоликове намисто. Сквира біля Києва.

неві кільця, браслети, гривни. Різ­новидом прикрас, що характеризу­ються найбільшим розмаїттям, є пі­двіски. їх вплітали у волосся, використовували як деталі намиста, а подекуди — сережок. Підвіски ви­конували й роль мініатюрних посу­дин для ароматичних речовин. При­краси виготовляли з бронзи, срібла і заліза, часом — із золота. Срібні чи бронзові пластинки у формі півмі­сяця або кола вважалися символами Місяця та Сонця, їх використовува­ли з ритуальною метою. Деякі при­краси мають бурштинові грибопо­дібні підвіски — це доводить їх прибалтійське походження (селища Косанове, Ружичанка, Рижі- вка). Унікальну крихітну бронзову фігурку лева з кільцем для пі­двішування знайдено в селі Черепин^[21]. Іноді за підвіски правили римські монети. Скляні та сердоликові намистини наявні у похо­ваннях і житлах черняхівців повсюдно. Подибуються досить складні багатошарові скляні деталі для намиста. Згідно з описами давніх істориків, намисто й інші прикраси засвідчували статус жінки у племені. Дітям носити прикраси заборонялося. Після до­сягнення віку статевого дозрівання дівчата вдягали прикраси, кількість та якість яких презентували соціальний статус потен­ційної нареченої. Після одруження кількість прикрас обмежува­лася: меншало разків намиста, прикрас для волосся. Після наро­дження дітей жінка могла носити тільки гребінь (цей предмет готські майстри виготовляли досконало) та малопомітні металеві прикраси (браслети, персні). З настанням старості жінку позбав­ляли прикрас остаточно.

Длани й сармати, будучи кочовими народами, не брали участі у формуванні черняхівської культури, якій притаманні розвинуті по­селення. Тому можна припустити, що основним її етносом були все ж таки готи — принаймні від початку.

6.