Розквіт черняхівської культури
У HI-IV ст. готський народ був надзвичайно активним. Захоплення Боспорського царства дозволило готам за допомогою грецького флоту здійснювати піратські набіги на Малу Азію. Водночас тиску з боку готів постійно зазнавала зона Лісостепу, контрольована праслов’янськими племенами антів, склавенів і венедів на сході, а також бастарнами — на північному заході.
Густота населення і потреба в родючій землі, деревині, залізній руді, міді, сріблі й золоті змушувала готські племена перебувати в постійному русі. Іноді вони навіть заходили на заборонену територію Імперії. Так, у 332 р. готи напали на сарматів, яких на той час витіснили далеко на північний захід. Як відомо, протягом певного часу Карпати називалися Сарматськими горами. І якщо раніше це засвідчувало велич країни сарматів, то згодом стало відображати реальне становище: сармати й справді там жили. Не зовсім вдало відбивши наскоки готів, сармати поскаржилися на зухвальців римському імператорові. Римом тоді правив Констанцій, син Константина. Незважаючи на свою прихильність до готів, Констанцій вирядив на місце конфлікту загін і завдав готам нищівної поразки. Амміан Марцеллін, згадуючи
Предмети з могильника Чатир-Даг, Крим. Розкопки В. Мица.
1 — короткий меч-кинджал «меотського» типу; 2 — бронебійний наконечник списа, можливо, від балісти
про цю «стару» битву в книзі про доблесть римської зброї, говорить про стотисячні втрати готів. Римлянинові можна вибачити таке перебільшення, зрештою, для готів цей удар виявився відчутним. Зокрема, у полон було взято готського князя Aopixa. Він жив у Константинополі як почесний бранець, йому належали відповідні до його статусу почесті, на одній з площ на честь князя навіть встановили кінну статую. Повернувшись із тривалого полону, Aopix змусив свого сина Атанаріха заприсягтися не ступати на римську землю.
Й Атанаріх тільки наприкінці життя порушив присягу — щоправда, через скрутні для готів обставини.Першим на поразку готів знову зреагував Рим. Констанцій, який особисто переконався у військовому мистецтві готів, усвідомив, що, попри тимчасову перемогу, римляни можуть потрапити у смугу поразок, оскільки варвари дуже швидко вдосконалювали свої військові вміння. Історія показала, що імператор не помилявся. Але це сталося набагато пізніше. А тоді Констанцій запропонував готам союз із Римом. Відповідно до союзного договору, готам належала щорічна «стипендія» — золотом, виробами та, можливо, продуктами. За це вони зобов’язувалися не тільки не нападати на доброчесних громадян Риму, а й боронити кордони Імперії від непроханих гостей. У такий спосіб імператор купив собі як мир із войовничим народом, так і значний «буферний» прикордонний загін. Крім того, Рим здобув величезний ринок для збуту своїх товарів.
Прикраси з Качинського скарбу. Волинь
Ще в 328 р. завершилося «будівництво століття» — постав міст через Дунай. Римляни звели цю унікальну споруду близько кілометра завдовжки з подвійною метою. З одного боку, через міст армії легко було дістатися у фланг варварів; з іншого, це був торговий шлях. Удень і вночі мостом рухалися до Скіфії валки з товарами. Вони поверталися навантажені зерном, вирощеним причорноморськими племенами, сіллю, виробами готських, сарматських, грецьких майстрів. Завдяки укладанню союзу між готами й Римом тор-
гівля істотно пожвавилася. Родючі землі — ареал черняхівської культури — давали людям, які тут жили, змогу долучитися до всіх благ тогочасної цивілізації. Від початку IV ст. черняхівці не просто жили в достатку — вони зазнали розкошів.
Разом із добробутом зростав і вплив Готії. Будучи, властиво, римською провінцією, черняхівський ареал жадібно вбирав усі блага більш розвинутої цивілізації. А втім, у зазначений період почалося формування готської протодержави.
Саме це сприяло появі на політичній арені таких особистостей, як Германаріх та Атанаріх — одноосібних правителів, царів, яким підкорялися всі: прості люди, жерці, князі, воєводи. М.Щукін зазначає відсутність у скарбах черняхівської культури коштовних римських сервізів, якими римляни зазвичай підкуповували вождів численних германських племен. У цьому разі влада зосереджувалася в одних руках, тож римлянам доводилося мати справу з однією людиною — вождем, який і вершив долю ввіреного йому народу. З готами римляни розраховувалися не тими монетами, що були в обігу в Імперії, а старовинними, срібними. Про це свідчать численні знахідки скарбів римських монет на території нинішньої України.«Знахідки римських монет — не диво в черняхівській культурі, є й скарби, й окремі монети. Але переважно ще гроші срібні, карбовані імператорами більш раннього часу, ще в II столітті, головним чином — Марком Аврелієм та Антоніном Пієм[30]. У часи черняхівської культури такі монети вже практично вийшли з обігу на території Імперії, яка перейшла на мідно-золоту систему. Звідки ж вони взялися в носіїв черняхівської культури? Навряд чи за рахунок прикордонної торгівлі, як, наприклад, невеликі світлоглиняні амфори для вина так званого «інкерманського типу», теж досить численні[31]. Лишається припустити, що срібні гроші — то частина виплат федератам із запасів державної скарбниці Імперії, де осіли номінали, вилучені з обігу. Федерати віддавали перевагу саме цим грошам як
Деталь готської зачіски. Спосіб зав’язування «свевського вузла» більш зручним у розрахунках, для них багато важив передусім вміст срібла, тому вони не визнавали, зокрема, грошей, карбованих під час кризи III ст., коли цей вміст у монетах різко знизився[32]».
Для готів розпочався справжній «золотий вік», — мабуть, єдиний у їхній історії період без воєн. Принаймні історія мовчить про будь-які соціальні потрясіння в житті цього народу протягом багатьох десятиліть. У Римі імператора Константина на троні змінив його син Констанцій, потім до влади прийшов Юліан Відступник, який прагнув повернути стару язичницьку віру та, у зв’язку з цим, влаштовував масштабні репресії проти християн. А в Лісостепу панував відносний спокій. Проте таке благоденство не могло тривати довго. Настав момент, коли серед готів відбувся розкол.
5.