<<
>>

Розквіт черняхівської культури

У HI-IV ст. готський народ був надзвичайно активним. Захо­плення Боспорського царства дозволило готам за допомогою грецького флоту здійснювати піратські набіги на Малу Азію. Вод­ночас тиску з боку готів постійно зазнавала зона Лісостепу, контро­льована праслов’янськими племенами антів, склавенів і венедів на сході, а також бастарнами — на північному заході.

Густота населен­ня і потреба в родючій землі, деревині, залізній руді, міді, сріблі й золоті змушувала готські племена перебувати в постійному русі. Іноді вони навіть заходили на заборонену територію Імперії. Так, у 332 р. готи напали на сарматів, яких на той час витіснили далеко на північний захід. Як відомо, протягом певного часу Карпати назива­лися Сарматськими горами. І якщо раніше це засвідчувало велич країни сарматів, то згодом стало відображати реальне становище: сармати й справді там жили. Не зовсім вдало відбивши наскоки го­тів, сармати поскаржилися на зухвальців римському імператорові. Римом тоді правив Констанцій, син Константина. Незважаючи на свою прихильність до готів, Констанцій вирядив на місце конфлікту загін і завдав готам нищівної поразки. Амміан Марцеллін, згадуючи

Предмети з могильника Чатир-Даг, Крим. Розкопки В. Мица.

1 — короткий меч-кинджал «меотського» типу; 2 — бронебійний наконечник списа, можливо, від балісти

про цю «стару» битву в книзі про доблесть римської зброї, говорить про стотисячні втрати готів. Римлянинові можна вибачити таке пе­ребільшення, зрештою, для готів цей удар виявився відчутним. Зо­крема, у полон було взято готського князя Aopixa. Він жив у Кон­стантинополі як почесний бранець, йому належали відповідні до його статусу почесті, на одній з площ на честь князя навіть встано­вили кінну статую. Повернувшись із тривалого полону, Aopix зму­сив свого сина Атанаріха заприсягтися не ступати на римську зем­лю.

Й Атанаріх тільки наприкінці життя порушив присягу — щоправда, через скрутні для готів обставини.

Першим на поразку готів знову зреагував Рим. Констанцій, який особисто переконався у військовому мистецтві готів, усвідо­мив, що, попри тимчасову перемогу, римляни можуть потрапити у смугу поразок, оскільки варвари дуже швидко вдосконалювали свої військові вміння. Історія показала, що імператор не помиляв­ся. Але це сталося набагато пізніше. А тоді Констанцій запропону­вав готам союз із Римом. Відповідно до союзного договору, готам належала щорічна «стипендія» — золотом, виробами та, можливо, продуктами. За це вони зобов’язувалися не тільки не нападати на доброчесних громадян Риму, а й боронити кордони Імперії від не­проханих гостей. У такий спосіб імператор купив собі як мир із войовничим народом, так і значний «буферний» прикордонний загін. Крім того, Рим здобув величезний ринок для збуту своїх то­варів.

Прикраси з Качинського скарбу. Волинь

Ще в 328 р. завершилося «будівництво століття» — постав міст через Дунай. Римляни звели цю унікальну споруду близько кіломе­тра завдовжки з подвійною метою. З одного боку, через міст армії легко було дістатися у фланг варварів; з іншого, це був торговий шлях. Удень і вночі мостом рухалися до Скіфії валки з товарами. Вони поверталися навантажені зерном, вирощеним причорномор­ськими племенами, сіллю, виробами готських, сарматських, грець­ких майстрів. Завдяки укладанню союзу між готами й Римом тор-

гівля істотно пожвавилася. Родючі землі — ареал черняхівської культури — давали людям, які тут жили, змогу долучитися до всіх благ тогочасної цивілізації. Від початку IV ст. черняхівці не просто жили в достатку — вони зазнали розкошів.

Разом із добробутом зростав і вплив Готії. Будучи, властиво, римською провінцією, черняхівський ареал жадібно вбирав усі бла­га більш розвинутої цивілізації. А втім, у зазначений період почало­ся формування готської протодержави.

Саме це сприяло появі на політичній арені таких особистостей, як Германаріх та Атанаріх — одноосібних правителів, царів, яким підкорялися всі: прості люди, жерці, князі, воєводи. М.Щукін зазначає відсутність у скарбах чер­няхівської культури коштовних римських сервізів, якими римляни зазвичай підкуповували вождів численних германських племен. У цьому разі влада зосереджувалася в одних руках, тож римлянам доводилося мати справу з однією людиною — вождем, який і вер­шив долю ввіреного йому народу. З готами римляни розраховували­ся не тими монетами, що були в обігу в Імперії, а старовинними, срібними. Про це свідчать численні знахідки скарбів римських мо­нет на території нинішньої України.

«Знахідки римських монет — не диво в черняхівській культурі, є й скарби, й окремі монети. Але переважно ще гроші срібні, карбо­вані імператорами більш раннього часу, ще в II столітті, головним чином — Марком Аврелієм та Антоніном Пієм[30]. У часи черняхів­ської культури такі монети вже практично вийшли з обігу на тери­торії Імперії, яка перейшла на мідно-золоту систему. Звідки ж вони взялися в носіїв черняхівської культури? Навряд чи за рахунок при­кордонної торгівлі, як, наприклад, невеликі світлоглиняні амфори для вина так званого «інкерманського типу», теж досить численні[31]. Лишається припустити, що срібні гроші — то частина виплат феде­ратам із запасів державної скарбниці Імперії, де осіли номінали, ви­лучені з обігу. Федерати віддавали перевагу саме цим грошам як

Деталь готської зачіски. Спосіб зав’язування «свевського вузла» більш зручним у розрахунках, для них багато важив передусім вміст срібла, тому вони не визнавали, зокрема, грошей, карбованих під час кризи III ст., коли цей вміст у монетах різко знизився[32]».

Для готів розпочався справжній «золотий вік», — мабуть, єди­ний у їхній історії період без воєн. Принаймні історія мовчить про будь-які соціальні потрясіння в житті цього народу протягом ба­гатьох десятиліть. У Римі імператора Константина на троні змінив його син Констанцій, потім до влади прийшов Юліан Відступник, який прагнув повернути стару язичницьку віру та, у зв’язку з цим, влаштовував масштабні репресії проти християн. А в Лісостепу па­нував відносний спокій. Проте таке благоденство не могло тривати довго. Настав момент, коли серед готів відбувся розкол.

5.

<< | >>
Источник: Глушко Юрій. Омріяна країна дітей Одина. — K.: Наш час,2008. — 208 с. (Сер. «Невідома Україна»). 2008

Еще по теме Розквіт черняхівської культури: