РОЗКОПКИ БІЛЬСЬКОГО КУРГАННОГО НЕКРОПОЛЮ «Б».

О.Б.Супруненко

*У роботі загону брали участь науковці Центру Варвянська Т.В., Золот- ницький Б.І.. Кулатова І.М., Степанович С.П., Тітков О.В., краєзнавці Менчинськнй ДА..

Більський курганний некрополь „Б”, відомий ще за обстеженнями В.О.Городцова¹, Б.А.Шрамка², залишався всеж поза увагою дослідників. Роз­копки пам’ятки розпочаті Більським загоном охоронної експедиції Полтавсь­кого обласного центру охорони та досліджень пам’яток археології* разом з ук­раїнсько-німецькою експедіцією Інституту археології HAH України та Німець­кого науково-дослідного товариства в 1994 р.³, продовжені 1995 р.⁴

Опис пам'ятки. Більський курганний некрополь „Б” розташований на пів­нічному краю миса вододільного плато рр.Ворскли та Сухої Говтви висотою 84 м над рівнем заплави, утвореного балкою-водозбором, що має ухил до долини р.Сухої Груні, та схилом плато корінного берега р.Ворскли, за 2,8-3,1 км на пів­нічний захід — північ від с.Глинське Зіньківського району (рис.1). Могильник знаходиться у південній частині Великого укріплення Більського городища, за 0,75 км на північ від селища скіфського часу, виявленого розвідками, і є його некрополем⁵.

Могильник розташований по обидва боки від польової дороги сс.Глинсь- ке-Більськ на північній межі Зіньківського району Полтавської області.. Він роз­ділений на дві частини лісосмугою. Насипи інтенсивно розорюються. Складає­ться з 11 курганів та 3-х „плям” зовсім розораних поховальних споруд, викиди яких проступають на тлі поверхні. Висота курганів 0,4-1,0 м; діаметр 1240 м. Публікуються результати досліджень у західній частині пам’ятки, здійснених 1994 р.

Зазначимо, що на території могильника 1992 р. археологом Ю.В.Болтри- ком були знайдені ручка бронзового дзеркала античного виробництва (переда­на п. Р.Ролле) та кам’яна човникоподібна зернотерка довжиною понад 0,45 м.

Дослідження курганів. Розкопки найбільшого кургану групи і ледь по­мітного поряд з ним здійснювалися на знос, із застосуванням для зйомки на­сипів бульдозерів. Для стратиграфічних спостережень на курганах залишалися центральні (осьові) — північ-південь — та допоміжні бровки.

КУРГАН №1

Найбільший виразний, сегментовидний у перетині та круглий в плані, насип розорюваного кургану №1 займав південно-західне положення у складі могильника (рис.1, /; 2; 3). Його насип сильно оплив внаслідок розорювання. За свідченнями найстаріших мешканців с.Глинське на курган щоразу звертали увагу їхні прадіди в час скарбошукацького „буму” кінця XIX ст., влаштовува­ли позиції військові в роки громадянської та другої світової воєн. Висота наси­пу за картами генштабу кінця XIX - початку XX ст. та 1941 р. — понад 2,5 м. На час розкопок курган мав висоту 1,0 м та діаметр 38x40 м.

Рис.1

План Більського курганного некрополю «Б».

1 - досліджені кургани;

2 - збережені насипи;

3 - плями розораних насипів.

Стратиграфія насипу. Насип зведений переважно з вальків чорнозему над єдиним похованням у центрі (рис.4). Поховальну яму оточував овальний у плані суглинково-чорноземний викид розміром 16,4x21,6 м з проходом з пів­денного сходу — півдня завширшки 0,8-1,0 м (рис.4;5). У центрі на площі 11x15 м навколо ями грунт викиду був відсутній. На поверхні майданчика ле­жав чіткий натопт материкового суглинку, рознесеного учасниками похорон (рис.4). На майданчику навколо ями збереглися під суглинком відтиснуті нега­тиви листя і стебел очерету, що використовувався на певному етапі споруд­ження ями.

Рис.2.

Вигляд кургану №1 до початку досліджень

( із заходу).

Рис.З.

Вигляд кургану №1 у процесі досліджень (зі сходу).

Навколо кільця викиду поховальна споруда мала своєрідну вимостку — рештки шатрової чи подібної до останньої конструкції зі шматків дубових плах довжиною 0,8-1,2 м та перетином 0,1x0,3 м (рис.4).

Зі спорудженням поховальної ями пов’язане функціонування трьох багать

* Тут і далі заміри глибин вказуються від найвищої позначки на­сипу — умовного цен­тра (репера).

— вогнищ 1, 2 та 3. Перше з них було розкладене у процесі спорудження ями на масиві свіжого викиду, в його північній частині, за 7 м на північ та 2,4 м на захід на глибині 0,85 м від репера’ (рис.4, вогн.1). Воно являло собою пляму перепаленого грунту викиду з вугіллям, рештками дерева та подрібненими уламками кісток тварин, грушеподібної у плані форми розміром 2,95x1,75 м і товщиною до 0,15 м.

Друге — овальної в плані форми -— було розпалене до початку споруд­ження ями, із західного боку від неї, за 6,65 м на захід та 4,80 м на південь на глибині 1,15 м у невеликій природній заглибині розміром 1,0х 1,4 м і мало про­шарок горілих решток у 5-8 см (рис.4, вогн.2).

Третє — невелике, майже круглої в плані форми розміром 0,7x0,8 м, го­ріло на внутрішньому майданчику кільця викиду, за 5,1 м на південь та 3,05 м на схід на глибині 1,08 м від репера (рис.4, вогн.З) і мало шар прокалу грунту в 3-5 см.

Стратиграфічною особливістю кургану була наявність навколо решток дерев’яної конструкції кільця зовнішньої неглибокої (0,3-0,5 м завглибшки та 1,6-3,4 м завширшки) похилої канавки, що оточувала первинну споруду наси­пу кургана — викид. Удалося простежити розміри цього насипу — 20x25 м

— видовженої овальної в плані форми, орієнтованої в меридіональному нап­рямку (рис.4). Чорнозем з околу та канавки укладався у вальках на накатник

Рис.4.

Курган №1. План.

I - похований чорнозем;

II - материк;

III - вальки дерну;

IV - викид;

V - перекоп,

VI - натопт;

VII - рештки стебел очерету;

VIII - кострища;

IX - дерево;

X - вуглини;

XI - фрагменти кераміки;

XII - кістки тварин; XIH - развал „засмажки" кін.

XIV - межі грабіжницьких ходів.

поховання до рівня вершини викиду, утворюючи таким чином валькований на­сип. У подальшому, в зв’язку зі зведенням насипу значної висоти, внаслідок його розповзання під дією природних чинників, розорювання, він оплив до су­часних дослідженню розмірів.

Насип кургану мав ряд перекопів, зокрема рештки шести грабіжниць­ких ходів та окопу часу останньої війни. Окоп виявився прямокутною в плані „ячейкою” для бійця, розміром 1,4x0,8 м при глибині 1,1 м, і розташовувався у східній полі кургану. В його заповненні знайдені гільзи, шматки залізної бля­хи тощо.

Опис грабіжницьких ходів від скіфського часу до кінця XIX ст. поданий нижче (рис.4; 5).

У центральній частині насипу, за 0,6 м на південь та 3,2 м на захід від репера виявлений прямокутний у плані грабіжницький котлован кінця XIX ст. над стародавнім ходом, розміром 0,80x1,45 м і глибиною до 1,0 м, у затічному

Рис.5.

Курган №1. Профілі бровок.

Умовні позначки

див. до рис.4

чорноземному заповненні якого трапився розвал кружальної опішнянської ско­ворідки для сала — так званої „засмажки” — маленької риночки з трубчас­тою ручкою (тулійкою) для приготування засмажки⁶ (рис.4). Посудина ре­конструйована за фрагментами (рис.6). Прикрашена смужкою прокреслених ліній та кільцем брунатно-зеленої поливи по внутрішньому краю вінця. Тісто світло-пальового кольору, поверхня загладжена. У чорноземному масиві наси­пу кургану трапилися кілька дрібних уламків стінок ліпних горщиків скіфсько­го часу.

Поховальна камера. Підпрямокугна у плані поховальна материкова каме­ра була викопана в центрі кургану і орієнтована поздовжною віссю з півночі — північного заходу на південь — південний схід (рис.4). Для спорудження ями у похованому чорноземі здійснена виборка заглибини розміром 5,2x9,6 м неправильної підпрямокутної в плані форми глибиною 1,2-1,4 м, в якій і відко­пана камера та дромос, що примикав до неї з півдня (рис.7;8).

Заповнення камери складали почережні шари вальків дерну з прошарка­ми материкового суглинку з вершини викиду, вуглинки від тризнового багат­тя, серед яких траплялися подрібнені кістки вівці, коня, корови (?), шкар-

Рис.6. Насип кургану №1. Опішнянська „засмажка” кінця*ХІХ ст.

лупиння пташиних яєць*, уламки денець ліпних посудин — великого горщика та маленької ліпної посудинки із закраїною (рис.9, 2, 3). В центрі ями, на гли­бині 3,0 м знайдене сталеве" шило, зігнуте у верхній частині (рис. 10,5). Ниж­ні шари дуже щільного заповнення з вальків лежали на рештках просілого у давнину, частково зруйнованого грабіжниками, перекриття — двошарового накатника з дерев’яних (дубових) неошкурених та частково ошкурених плах, викладених вздовж та поперек довгої осі ями (рис.7). Накатник складався з плах та горбилів довжиною 4,6-5,9 м і перетином 0,2-0,4x0,3 м (рис.7; 8).

* Визначення канди­дата сільськогосподар­ських наук, доцента Лисенка М.В. (Пол­тава).

**Визначення канди­дата історичних наук Шрамко І.Б. (Харків).

Дещо відрізнялося заповнення над дромосом. Воно складалося з більш дрібних дернових вальків, під якими лежав шар решток зотлілих тонких плах та гілок діаметром 6-9 см і довжиною до 3,3 м (рис.7; 8).

Розміри камери — 4,65x5,20 м; глибина від репера — 3,25 м (рис.8). Розміри дромоса у вигляді вузького коридору з чотирма сходинками — 4,10x2,05 м, глибина сходинок — від 1,4 до 2,9 м (рис.8;14). Сходинки прямо­кутні у плані, похилі, с перепадом висоти у 0,2-0,8 м; поверхня їх рівна, іноді — горбкувата, краї — обвалені, без чітких кутів. Дромос мав звужений вхід- сходинку до поховальної камери (рис.8; 14).

Краї сходинок були підперті тонкими (4-8 см) дошками чи брусами від розповзання; краї дошок — підігнані до стінок коридору. На другій сходинці влаштований захисний заслін від просипання грунту, що тримався на рядку вертикальних загострених кілочків у 0,6 м заввишки, діаметром 8-10 см (рис.

Цікавою деталлю поховальної споруди був вхідний колодязь — оваль­ний в плані хід розміром 1,2x2,2 м, який читався в масиві насипу та східному профілі центральної бровки з глибини 0,4 м до рівня 1,3 м (рис.5). На його дні лежали неширокі дошки (ширина 10-15 см при товщині до 3 см) (рис.8;12;13). У заповненні трапилися шийні хребці коня, кістка вівці, фрагмент денця ліпної кружки. Найвірогідніше, що колодязь входу виник унаслідок пограбування невдовзі після похорон та закладання першого грабіжницького лазу через дро-

93

Рис.7.

Курган №1.

План решток накатника поховання.

Умовні позначки:

1 - дерево;

2 - деревний тлін;

3 - рештки стовпчиків;

4 - рослинний тлін;

5 - вуглини;

6 - уламки кераміки;

7 - кістки тварин.

мос родичами похованих. Зазначимо, що стінки дромоса (поздовжні) та стінки ями були прямовисними, майже рівними (рис.8;12;13).

Прямокутна у плані поховальна камера зберегла рештки дерев’яного „зрубу” розміром 4,0x4,5 м, встановленого у центрі ями на рівне дно (рис.8; 12; 13). „Зруб” був споруджений з частково ошкурених плах аналогічного з накатником перетину. Він тримався на п’яти (?) стовпах-розпорах, котрі під­пирали поперечні стінки конструкції. Плахи поздовжних стінок утримувалися в розпертому стані за допомогою суглинкового ущільнення між ними та стін­ками ями, шириною 0,2-0,6 м, добре затрамбованого при спорудженні. Анало­гічним чином були закріплені і поперечні стінки „зрубу”, що надавало конст­рукції достатнього запасу міцності. Таким чином, стовби діаметром 18-20 см, від яких лишилися круглі ямки в масиві материка на дні ями глибиною 0,35-. 0,40 м мали лише допоміжне значення.

На дні „зрубу” було влаштовано підлогу з 15-ти дошок та горбилів тов­щиною у 2-5 см та шириною 20-30 см (рис.8). Дошки лежали на двох попе­речних лагах до 25 см ширини, котрі продавили в материку неглибокі (4-5 см) канавки.

Рештки поховання. На дні камери виявлено кілька плям вугілля, попелу та перепаленого грунту викиду від тризни та багаття, частина решток з яких потрапила на накатник і обвалилася. В заповненні трапилося кілька дрібних ліпних черепків від посуду скіфського часу, бронзовий наконечник стріли, кіст­ка корови, шкарлупиння яєць.

Так як поховання неодноразово грабувалося, в камері виявлені лише по­одинокі кістки похованих, а саме — уламки великих кісток ніг літнього чоло­віка' по центру (рис.8; 12; 13) та біля південної стінки ями, кілька фрагментів ребер, фаланги пальців рук, шийні та спинні хребці двох осіб (друга — жінка - ?). Кілька довгих кісток рук людини разом з уламками тазу виявлені біля пів­нічної стінки ями.

* Визначення антро­полога Центру Гор- бенка С.О. (Полтава).

Знахідки. У північно-західному кутку ями знайдені три бронзових нако­нечника стріл (рис.8, 5; 10, /), ще один — виявлений ближче до входу в ка­меру (рис. 10, 7). Біля західної стінки трапився розвал залізного псалія з двома отворами (рис.8, 3; 15, 2), поряд — його уламок; неподалік — фрагмент виро­бу з кістки (рис.8, 17; 10, 9). Уламки ще одного псалія були розтягнуті грабіж­никами вздовж західної стінки камери (рис.8, 2) разом з поодинокими череп­ками від ліпної кружки. У південно-західному кутку камери, на площі 20x45 см, виявлений розвал залізного виробу, можливо, ножа у вигляді дрібних пла­стинок корозованого металу (рис.8, 12), розсип зотлілих шматочків заліза від списа (рис.8, 13), залізна ворворка (рис.8, 14; 10, 12).

Біля північної стінки камери знайдені зуби собаки, поодинокі фрагменти ліпної кружки, вуглини (рис.8, 18). У центрі ями — керамічне прясло (рис.8, 4; 10, 2), розтрощений уламок леза залізного ножа (рис.8, 6). Ближче до вхо­да в камеру виявлені: лезо залізного ножа (рис.8, суглинок;

16 - затьоки;

17 - похований чернозем;

18 - материк;

19 - рівні глибин.

ними тваринами до південно-східного кутка камери (рис.8, рс). Серед фраг­ментів посудини виявлений зруйнова­ний корозією бронзовий наконечник стріли, уламок стрижня залізної булавки (рис.8, 7; 10, №13¹⁶; Олефірщина, курган №15^Е; Вовківні, курган №1/ 1897 р.¹⁸; Борзна, курган №1; Плавиниші, курган Nj484^ιη), Степової Скіфії*, і датується другою половиною V-IV ст. до н.е.²¹. Менш масивні псалії нього ти­пу тяжіють до пізнішого часу — IV ст. до н.е.²².

Унікальною є знахідка в кургані залізного псалія S-подібного профілю зі сферичними потоншеннями на кінцях, обтягнутого бронзовими пластинами. За формою виріб близький до ряду суто залізних псаліїв, що трапляються у комплексах першої половини - середини V ст. до н.е.²³

Єдина золота намистинка з поховання має пряму аналогію — прикрасу до намиста з кургану №16 Олефірщинського могильника²⁴, схо­жі вироби античних ювелірів знайде­ні також у кургані №493 біля Капіта- нівки на Дніпровському Правобереж­жі та в похованні 2 третього Богда- нівського кургану на Херсонщині²⁵. За комплексом знахідок поховальні пам’ятки датуються рубежем V-IV -— IV ст. до н.е., Олефірщинська при­краса — першою половиною IV ст. до н.е.²⁶.

Наконечники стріл з дослідже­ного кургану належать до хроноло­гічної групи другої - третьої чверті та кінця V ст. до н.е.²⁷

Отже, комплекс знахідок та тип поховальної споруди свідчать про здійснення поховання в другій поло­вині V ст. до н.е. і його належність представнику верхівки місцевого сус­пільства скіфської доби.

Рис. 17.

Курган №1.

Залишки піхов меча.

1 • ділянки, вкриті фарбою;

2 - дошка з нанесеною фарбою;

3,4 - дерево.

Пограбування кургану. Крім зазначених вище випадків пограбування, комплекс кургану зберіг сліди п’яти грабіжницьких ходів, датованих часом від скіфської доби — до кінця XIX ст.

Хід 1 (рис.4, 2) починався невеликим колодязем 0,8x1,0 м в 5,4 м на за­хід та в 2,2 м на північ від репера на глибині 2,2 м і вузьким лазом висотою до 0,6-0,8 м прямував до північно-західного кута ями. Заповнення чорноземне, із затьоками дощових вод. У ньому знайдені поодинокі кістки, вугілля, дерево. Попередньо може датуватися XVII-XVIII ст. (рис.8, 2).

Хід 2 (рис.4, 3) відкопаний в 0,4 м на північ та в 5,0 м на захід від цен­тру. Глибина — 2,15 м, стінки прямі, вертикальні. Вірогідно, підкоп з колодя­зя, що вів до північно-західного кута ями. Свіжі фрагменти дерева, скалки у заповненні. Датується останньою чвертю XIX ст. (рис.8, 4).

Хід 3 (рис.4, 4). Вузька траншея, викопана від рівня поверхні насипу на глибину до 3,2 м. У заповненні — розтрощені кістки, вугілля, скалка (рис. 10, 77), перемішані з дерном і „масним свіжим” чорноземом. Грабіжники не дій­шли до порушеного попередниками заповнення поховальної камери. Вірогідно, хід відноситься до 1898-1899 рр., коли грабіжницькі розкопки були припинені в околицях Глинища (Глинського) поліцією після втручання графа О.О.Боб- ринського (рис.8, 3).

Рис. 19.

Курган №1. Ліпна кружка.

Хід 4 (рис.4, 5). Підпрямокутний котлован край північно-східного кута ями розміром 0,9x2,4 м. Заповнений материковим суглинком. Читався з рівня 0,6 м від репера. Глибина 2,85 м (рис.8, 5). Заповнення не містило будь-яких знахідок. Датування проблематичне.

Хід 5 (рис.4, 6) починався круглим котлованом колодязя розмірами 0,50x0,65 м в 4,6 м на захід та у 0,7 м на південь від репера, з глибини 0,6 м (рис.8, 6). Далі вузьким кривим лазом 0,5 м завширшки вів до поховання, за­вершуючись у західній стінці камери на глибині 3,30 м (тобто рівень дна ходу був заглиблений нижче дна ями). Заповнення щільне, суглинково-чорноземне, з кістками людини та шматками дерева і вугілля. Хід відрито грабіжниками скіфської доби. Верхня частина грабіжницького колодязя перекопана скарбо­шукачами кінця XIX ст.

106

Таким чином, результати розкопок кургану ілюструють традицію погра­бування поховальних пам’яток скіфського часу від доби раннього залізного ві­ку до кінця XIX ст.

Рис.20. Курган №2. План.

Умовні позначки:

І - похований чорнозем; II - материк; III - викид; IV - дерево; V - кротовини; VI - натопт; VII - вальки дерну; VIII - уламки кераміки; IX - вуглини.

КУРГАН №2

Курган був розташований за 18 м на південний захід від кургану №1. Сильно розораний насип розплився на тлі поля і був ледь помітним. При ніве­люванні встановлена висота кургану 0,60 м, при обмірах — діаметр 20x21 м (рис.20).

Стратиграфія насипу. Курган був споруджений з чорнозему та вальків дерну розміром від 0,25x0,30x0,30 до 0,30x0,50x0,30 м в один прийом над ко­лективним похованням скіфської доби в центрі насипу, за 0,3 м на північ на глибині 1,2 м від репера (рис.20). Підквадратну в плані яму, дно якої досягало материка (рис.21; 22), оточував кільцевої в плані форми викид діаметром 9,0x10,4 м. Товщина викиду сягала 0,35 м. Його масив складав чорнозем, вий­нятий з ями, та материковий суглинок, перекриваючий тонким шаром вики­дану з могили землю. У східній частині „кільце” викиду тоньшало, а його

грунт був притоптаним, що вказувало на наявність на цій ділянці своєрідного проходу для учасників похорон. З південного боку від поховальної ями, в 3,5 м на південь на рівні стародавнього горизонту утворився підовальний у плані майданчик, вільний від грунту викиду, з тонкою кіркою притоптаного матери­кового суглинку на поверхні. Тут же відзначені зотлілі рештки плахи довжи­ною 0,45 м та шириною до 0,15 м за 0,2 м на захід від репера, на глибині 0,6м (рис.20).

Стратиграфічна картина кургану доповнювалася наявністю 1,5-2,5-мет- рової завширшки канавки, глибиною до 0,35 м, що оточувала тільки-но зведе­ний насип. Вдалося встановити первинний діаметр кургану — 13x15 м (рис. 20).

У центральній частині насипу над похованням переважали дернові валь­ки, де-не-де змішані з прошарками суглинку, переміщеного з вершини викиду (рис.20; 23). Місцями поверхня вальків зберігала сліди випаленої трави, вугли­ни від багаття.

Склалося враження, що курган був споруджений пізньої осені чи взим­ку, про що свідчать невеликий розмір насипу, параметри ями, канавки.

Знахідки в насипу. У масиві насипу на поверхні похованого чорнозему трапилося ряд знахідок дрібних уламків стінок ліпного посуду розміром до 1,5x1,0 см за 4,5-5,5 м на північ та 6,0 і 4,2 м на південь від репера (рис.20); у північно-східній його частині в кротовинах і орному шарі виявлені дрібні, роз­тягнуті землерийними тваринами, кістки людини (фрагменти фаланг пальців рук, шийний хребець, кістки стопи) (рис.20, кч).

У центрі кургану над поховальною ямою, на глибині 0,58 м за 1,60 м на північ та 0,50 м на захід від репера знайдене підрізане велике ікло дикого ка­бана зі свердлиною — амулет (рис.20,/;24,/); у 1,2 м на північ на глибині 0,65 м у верхніх шарах заповнення ями — невелика ліпна мисочка (рис.20, 2; 23, /; 24, 2).

Поховальна яма мала прямокутну, підквадратну в плані форму розміром 2,8x3,0 м і глибину 1,20 м від репера (0,65 м від рівня стародавнього горизон­ту). Вона була орієнтована довгою віссю по лінії північній захід-південний схід (рис.21-23).

Заповнення складалося з чорноземного грунту насипу з дерновими валь­ками по краям і в центрі — прошарками суглинку, сильно перемішаними з дрібними вуглинками, кістками людей та шматками дерева від перекриття у центрі на площі в 1,7x1,8 м (рис.23). Це, разом з меншою твердістю заповнен­ня, вказувало на наявність саме тут решток грабіжницького „колодязя”, про­битого через центр кургану у давнину (рис.23).

Поховальна яма мала прямовисні рівні стінки, майже прямі кути, досить рівне материкове дно (рис.23). Конструкція поховальної споруди у камері пов­ністю не збереглася, хоча за її рештками може бути реконструйована. Основу внутрішнього „зрубу” складали чотири кутові стовпчики діаметром 0,15-0,19 м і висотою до 0,8 м, вкопані в дно ями на 0,25-0,3 м. Для них були спеціально вириті круглі за формою ямки-лунки в материку. Проміжки між стовпчиками

Рис.23.

Курган №2. План поховання.

Умовні позначки:

I - похований чернозем;

II - материк;

III - грунт викиду;

IV - перекоп:

V - вальки дерну;

VI - затьоки;

VII - дерево:

VIII - рослинний тлін;

IX - вуглини:

X - береста;

XI - наконечники стріл та межа грабіж­ницького перекопу;

XII - суглинок.

вздовж стінок закріплювалися поставленими на бік масивними прямокутними у перетині, стесаними сокирою, дерев’яними плахами довжиною 2,05-2,8 м з перетином у 0,16x0,50 м та 0,18x0,46 м (рис.23).

На стовпчики, напевне, встановлювалися поздовжні лаги, на які, як і на плахи вздовж стінок, викладався накатник, котрий складався з ряду попереч­них колотих ошкурених плах і горбилів (північний схід — південний захід) ши­риною) 0,14-0,20 м та товщиною 0,05-0,10 м (рис.23). Масивні плахи продавили на материковому грунті дна неглибокі (3-4 см) канавки. Дно ями було викладе­не тонкими дошками, від яких залишився лише легкий тлін.

Таким чином, внутрішня поховальна споруда — „зруб” мав перекриття, розташоване на рівні зі стародавньою поверхнею.

Поховані та їх положення. Так, як курган був пограбований у давнину, можливо у XVII ст., анатомічний порядок скелетів похованих виявився пору­шеним. Грабіжники перемістили кістки до західної та північної стінок камери, в цілому не змішавши верхні частини окремих скелетів. За залишеними на пер­винних місцях окремими кістками ніг (стопи, фаланги пальців ніг тощо) можна зі впевненістю констатувати південно-західну орієнтацію похованих, покла них

Рис.24.

Курган №2.

Знахідки в насипу.

1 - кістка;

2 - глина.

випростано на спині поперек ями. Всього у похованні виявлено рештки чотирь­ох осіб, які лежали (за положенням черепів — I, II, III, IV) у такій послідовності (рис.23): молода жінка (до ЗО років), молодий чоловік (?), літній чоловік, літня жінка*

* Попереднє визначен­ня антрополога Цент­ру Горбенка С.О.

Знахідки На дні камери та частково в її заповненні виявлені: а) в півден­ній частині ями (умовно пов’язані зі скелетом молодої жінки — череп І): — дрібні корозовані уламки залізного виробу, можливо, леза ножа — 2 прим, розміром 0,5x0,6 та 0,4x0,7 см; розсипалися (рис.23);

— три золоті штамповані бляшки з фольги із зображенням чоловічого облич­чя (рис.23, /2, 24, 1-2) у безпосередній близькості від черепа І;

— бронзова конічна ворворка (рис.23, 9) зі шматком шкіряного шнурка, зав’я­заного петлею (рис.25, 9, 10);

— ближче до поздовжної осі ями — лезо ножа з рештками заклепок та кістя­ної рукоятки (рис.23, 3; 25, 6);

— у південно-східному кутку ями — фрагментована золота бляшка з фольги із зображенням обличчя людини (рис.23, 8; 25. 5);

— неподалік від неї — уламок однієї із золотих бляшок іншого типу на фользі (рис.23, 7; 25. 4);

— тригранний бронзовий наконечник стріли (рис.23); _β

б) з південного боку від центра ями (біля скелета молодого чоловіка — череп П):

— три бронзові тригранні наконечники стріл — ближче до західної стінки (рис.23);

— фрагмент вінця лискованої чашечки ліпного черпака (рис.23, 5; 26. 9);

в) вздовж поперечної осі (короткої) ями (між скелетами молодого та літнього чоловіків):

— майже по центру — ділянка 15x20 см з рештками берестяного тліну, віро­гідно, від однієї зі стінок сагайдака (рис.23, 10), декорованого смужками бе­рести іншого відтінку: деякі з них вдалося зберегти; розміри таких смужок — 0,3x2,7 см при товщині 0,03 см (рис.23,/1 ;25, 8),

— поряд і поблизу виявлено 19 боонзових наконечників стріл від сагайдачно­го набору (рис.23; 26, 3-7), серед яких 2 трилопатевих та 17 тригранних.

— неподалік знаходилася кругла горіла пляма дм.10 см та товщиною 0,3 см з вуглинками на поверхні, можливо, рештки згорілої дерев’яної посудини (ку­рильниці — ?) (рис.23, 13);

— поряд — кістки ніг молодого бичка (рис.23, 16) та зотліла залізна пластин­ка від леза ножа (рис.23; 25, 7);

— за 0,2 м — лезо та шматки кістяної ручки залізного ножа (рис.23, 14; 25. 5);

— ближче до східної стінки виявлена кругла в плані пляма деревного тліну дм. до 30 см, вірогідно, рештки дерев яної миски, в середині якої виявлено ло­патку молодого бичка (рис.23, 16, 18);

г) на північ від короткої осі ями, на місці умовного розташування скелету літ­нього чоловіка (череп III):

— ще одна кістка бичка (рис.23, 17);

— шматочок кістяної рукоятки залізного ножа (рис.23, 5);

— кістяна колодочка цієї ж рукоятки (рис.23, 4; 25, 6);

— ще два бронзових тригранних наконечника стріл та один трилопатевий (рис.23);

д) біля північної стінки ями, на місці скупчення кісток скелету літньої жінки (череп IV):

— 6 бронзових тригранних наконечників стріл (рис.23)

Рис.25.

Курган №2. Знахідки.

1-8 - бронза:

9 - кераміка.

Опис знахідок.

Кераміка

1. Мисочка ліпна із загнутими в середину вінцями, округленим перегином на першій третині вигати та різким звуженням до невеликого денця. Вис.6,5 см; дм: вінець 10 см, тулуба 10,8 см, дна 3,9 см. Товщина стінок 0,5-0,8 см (рис.24,2). Поверхня сіро- коричневого кольору, підлискована.

2. Уламок вінця чашечки ліпного черпака зі злегка загладженою поверхнею. Рекон­струйований дм. чашечки 13,6 см, висота — до 3,8 см, товщина стінок — 0,4 см (рис.26, 9).

3. Дрібні уламки стінок ліпного горщика розміром до 1,0x1,5 см, що походять з наси­пу. 4 прим. Рештки тризни. •

Залізо

4. Ніж з горбатою спинкою, прямим коротким лезом із закругленим кінцем, з одно­сторонньою кістяною накладкою-руків’ям, прикріпленою за допомогою двох заклепок (рис.25, 5) Довж. ножа 17,1 см, довж. леза 6,3 см, шир. леза 1,7 см, довж. кістяної ручки 11 см, її шир. 1,1x1,7 см, товщ. 0,25-0,4 см; дм.голівок заклепок — 0,3 см. Рес­таврований з уламків.

5. Уламок залізного ножа з горбатою спинкою, із цільною кістяною ручкою, овальною в перетині, з пропилом, в якому лезо закріплене за допомогою однієї зак­лепки (рис.25, 6). Загальна довж. 10,7 см, довж. кістяного руків’я 9,8 см, перетин руч­ки 1,3x0,3-0,4 см; шир. збереженої частини леза 1,6 см, дм. голівки заклепки 0,4 см.

6. Уламок залізного ножа з прогнутою горбатою спинкою, звуженим і закругленим на кінці лезом та рештками двонакладчастого руків’я, скріпленого трьома заклепками (рис.25, 7). Довж. 9,6 см, шир. леза 0,7-1,35 см, його довж. 6,0 см, дм. заклепок 0,2­0,4 см.

7. Дрібні уламки залізних розшарованих і корозованих пластин, знайдені у похован­ні у 4-х фрагментах, напевне, є уламки леза вище описаного ножа.

Бронза

8. Ворворка зрізано-конічної форми висотою 0,8 см; дм.: зверху 0,8 см, у основі 1,4 см, отвору зверху 0,5 см. Була знайдена серед інвентаря поховання з рештками шкі­ряного шнура (ремінця-?). Дм. ремінця 2-2,5 мм; він був зав’язаний простим вузлом з петлею поза меншим отвором (рис.25, 9; 25, 10). Тип. І за В.Г.Петренко²⁸.

9. Наконечники стріл зі складу сагайдачного набору:

а) трилопатеві з прихованою втулкою, пірамідальною голівкою, обрізаними під пря­мим кутом до втулки двома кінцями лопатей; кінець третьої лопаті загострений і утво­рює шип (рис.26, /). За класифікацією Г.І.Мелюкової відносяться до II відділу 5-го ва­ріанту 8-го типу²⁹. З прим. Довж.3,3-3,5 см;

б) тригранні: втульчасті

1) зі злегка дуговидними гранями, що мають внизу дві вертикальні борозденки, які підкреслюють втулку (рис.26, 2). За тою ж класифікацією — III відділ, 3-й тип, 2-й варіант. 1 прим. Довж. 2,8 см;

Рис.26.

Курган №2.

Знахідки.

1-4 - золото;

5-7 - залізо, кістка;

8 - береста;

9 - бронза;

10 - шкіра.

2) з виділеними загостреними гранями (рис.26, Битковский О.В., Полин С.В. Скифский курган у с.Богдановка на Херсонщино: (К проблеме хронологии памятников V-IV вв. до н.э.)/ / Скифи Север­ного Причерноморья. — К.: Наук, думка, 1987. — С.80-82, рис.9,2.

26. Кулатова И.Н., Луговая Л.Н., Супруненко АБ. Курганы скифского времени...

— С.55.

27. Полін С.В. Хронологія ранньоскіфських пам’яток / / Археологія. — K., 1987. — №59.—С.31, 32. рис.12, 13.

28. Петренко В.Г. Правобережье Среднего Приднепровья в V-III вв. до н.э. / / САИ. — M.: Наука, 1967. — Вып.Д1-4. — С.41, табл.32, 5.

29 Мелюкова А.И. Вооружение скифов / / САИ. — M.: Наука, 1964. — Вып.Д 1­

4. — Табл.8.

30. Там само.

31. ПАЗ. — Полтава: Полт.літератор, 1995. — Ч.З. — С.227,228, фото; 3 джерел народної скарбниці. Щорічник — 1994. — Полтава: Вид. центр «Археологія», 1995.

— C l 36. фото.

32. Шрамко БА Вельское городище... — С.144, рис.68, 5, 6.

33. Полін С.В. Хронологія ранньоскіфських пам’яток. — С.31, 32, рис.12, 13; Кулатова И.Н., Луговая Л.Н.,Супруненко АБ. Курганы скифского времени... — C.39, 58.

34. Манцевич АП. Курган Солоха. — Л.: Искусство, 1987. — С.ЗО, кат.2.

35. Алексеев АЮ., Мурзин В.Ю., Ролле Р. Чертомлык: Скифский царский курган IV века до н.э. — К.: Наук, думка, 1991. — С.249, кат.212.

36. Ильинская В.А, Тереножкин АИ. Скифия VII-IV вв.до н.э. — К.: Наук, думка, 1983. — С.213.

37. Битковский О.В., Полин С.В. Скифский курган у с. Богдановка... — С.81, рис.8. 2.

38. Тереножкин А.И., Мозолевский Б.Н. Мелитопольский курган. — К.: Наукдумка, 1988. — С.91, 95, рис.98, 1; 102.

39. Русяева М.В. Діонісійські сюжети на пам’ятках торевтики із скіфських курганів / / Археологія. — K., 1995. — №1. — С.23-24.

40. Максимова М.И., Наливкина MA. Скульптура / / Античные города Северного Пичерноморья. — М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1955. — С.302, рис.9; Соколов Г.И. Античное Причерноморье. — Л.: Искусство, 1973. — С.37, рис. 16.

41. Бессонова С.С. Религиозные представления скифов. — К.: Наук, думка, 1983. —

С.76; Русяева М.В. Діонісійські сюжети... — C.31.

42. Шрамко БА. Некоторые итоги раскопок Бельского городища и гелоно-будинская проблема // CA. — M., 1975. — №1. — С.65-85; Шрамко БА. О достоверности сведений Геродота о талонах // ПАЗ. — Полтава: Вид. центр «Археологія». 1995. — Ч. 4. — С.77.

43. Геродот. Історії в дев’яти книгах / Перекл. Білецького АО. — К.: Наук, думка, 1993. — IV. 108. — С.205.

АРХЕОЛОГІЧНІ ПАМ'ЯТКИ ТЕРИТОРІЇ ТА НАЙБЛИЖЧОЇ ОКРУГИ БІЛЬСЬКОГО ГОРОДИЩА (за розвідками 1994 р.)

Обстеження та картографування пам’яток в межах та найближчій окрузі Великого укріплення Більського городища розпочате з метою укладання де­тальної археологічної карти майбутнього заповідника. Попередні археологічні розвідки, здійснені Б.А.Шрамком¹, В.П.Андрієнком², Ю.М.Бойком³, П.Я.Гаври- шем⁴ та іншими, мали на меті виявлення нових пам’яток і, здебільшого, не бу­ли забезпечені надійною картографічною основою. Результати робіт узагальнені Б.А.Шрамком⁵.

Обстеження 1994 р.⁶ у південній, центральній та західній частинах горо­дища дали досить виразні дані про заселення території та округи Великого ук­ріплення за скіфської доби, наступних епох⁷, і спростували тезу щодо наявнос­ті зовсім незаселеної площі пам’ятки понад 3500 га, обнесеної валами і приз­наченої переважно під тимчасове сховище⁸. За попередніми даними (розвідки продовжені і в 1995 р.) переважна частина більш-менш значних підвищень на території Великого укріплення впродовж VILIII ст. до н.е. була зайнята сели­щами населення скіфської доби. Незайманими залишалися здебільшого схили балок, деякі вододільні пасма без водних джерел, котрі використотувалися під городи, випаси та інші сільськогосподарські угіддя. Наявність некрополів „А” і „Б” в межах городища відкриває перспективу виявлення ще кількох пам’яток такого типу.

Нижче наводимо опис обстежених пам’яток за течією рік — Ворскли і Сухої Груні та її приток.

Правий берег р.Ворскли

БІЛЬСЬК, с., Більська сільська Рада Котелевського р-ну.

Ґ. Барвінкова гора, ур. Залишки селища скіфського часу знаходяться на мису правого корінного берега, за 0,15 км на пд. від сучасного в'їзду на територію Великого укріплення Більського городища та Східного його укріплення зі сторони смт. Котель- ви, та в 3,3 км на пд.сх. — сх. від центру с.Більськ, зліва від шосе Котельва-БІльськ.

* Порядкові номери обстежених пам’яток відповідають нумерації на схемі. Див. рис.1.

Неодноразово оглядалися Ю.М.Бойком, проте опису не отримали.

Площа мису складає 4 га (200x200 м), висота над рівнем заплави 83 м. Селище розміщується у пд. частині мису, на площі близько 1 га (50x150 м). Воно має видов­жену в плані у широтному напрямку форму. Починаючи з кінця минулого століття інтенсивно розорюється. На поверхні помітні два курганоподібних підвищення, одне з *4

Рис. 1. Схема розташування пам’яток.

Більськ : 1,2,3,4 — ур.Барвінкова гора; 12,17 — ур.Опішнянський яр; 13,14,15,16 — ур.Холодівський яр. 18,19,20 — ур.Перещепине; 21,22 — ур.Ставок; 23 — ур.Кут; 24 — ур.Майдан; 25,26 — ур.Центр;

27 — ур.Шпилівка; 29,30,31 — ур.Марченки.

122 Глинське : 5,6 — ур.Безодня; 7,8,9,10,11 — ур.Кутул.

Саранчівка — 28.

яких висотою до 0,8 м. За даними шурфування встановлено, що це — рештки заки­даних у 1950-х рр. землянок мешканців села післявоєнного часу. Відзначена товщина культурного шару — 0,4 м.

Культурні залишки виявлено у великій кількості по всій поверхні, хоча найчастіше вони трапляються у пд. частині пам’ятки. Представлені фрагментами ліпного посуду скіфського часу та уламками кружальних античних та ранньосередньовічних амфор. Серед знахідок слід відзначити фрагменти вінець ліпних горщиків, прикрашених по краю зрізу пальцево-нігтьовими защипами та рядом наскрізних отворів по шийці, ула­мок вінця ліпної неорнаментованої миски із загладженою поверхнею, фрагменти сті­нок та денець ліпних горщиків, а також уламки ручок античних кружальних амфор (сплощено-овальних та двсствольчастих у перетині), окремі уламки стінок та ручки світлоглиняної ранньосередньовічної амфори інкерманського типу з домішками дріб­них зерен чорного мінералу в тісті. •

Селище (можливо, рештки торжища за валами) належить до пам’яток скіфсь-* кого часу VI - IV ст. до н.е.

2. Селище П, розташоване на пд. від Східного укріплення городища, на плато ко­рінного берега, захищене валами Великого укріплення, займає площу до 1,5 га і знаходиться за 2,8-3,1 км на сх. від центру села. Поверхня розорюється, частково зайнята лісом. Виявлене в кінці 1950-х рр. Б.А.Шрамком. Знахідки представлені уламками характерного ліпного посуду, фрагментами лискованих ліпних черпаків, ми­сок, корчаг, сильно подрібнених оранкою. Розглядається як південне передгороддя поблизу Східного укріплення скіфської доби.

3. Селище III з матеріалами скіфської доби виявлене за 3,8 км на сх. — пд.сх. від центру села, поряд зі східною ділянкою валів Великого укріплення, на підвищенні плато, що складає єдиний масив з пасмом вододілу, зайнятим вище описаною пам’ят­кою. Площа поселення, захищена валами, становить до 12 га (300x400 м), розорю­ється, частково зайнята лісонасадженнями. Культурні рештки репрезентовані фраг­ментами подрібненої оранкою ліпної кераміки скіфської доби, уламками конусів то­що. Культурні нашарування не перевищують O,4-O,5 м.

Можливо, є рештками єдиного селища-передгороддя Східного укріплення скіф­ської доби.

4. Селище IV, що займає вершину панівного підвищення вододілу на межі Коте- левського і Зіньківського р-нів, за 4,04,2 км на пд.сх. від центру села та 3,7 км на пн. від с.Глинське. Поверхня пам’ятки розорюється, перерізається лісосмугою і складає близько 4,5 га (150x300 м).

Знахідки представлені дрібними фрагментами ліпних горщиків, уламком куляс­того прясла, шматками обмазки і датуються скіфським часом. Неподалік виявлений уламок бронзового трилопатевого наконечника стріли V — першої половини IV ст. до н.е⁹. Товщина культурних нашарувань 0,5-0,6 м.

У сх. частині селища розташований поодинокий розораний насип кургану висо­тою 0,6 та діаметром 18 м¹⁰, спроба досліджень якого була зірвана через наявність по­лишених боєприпасів часу останньої війни.

Усі три селища відносяться до скіфської доби.

ГЛИНСЬКЕ, с., Мало-Будищанської сільської Ради Зіньківського р-ну.

5. Безодня, ур. Група курганів у складі 6 насипів розташована на мису корінно­го берега за 2,5 км на пд сх. від центру села, із зовнішнього боку від сх. валу Велико-

Рис 2. Кераміка із селищ:

ур.Барвінкова Гора U);

ур.Опішнянський яр, пункт І (2); ур.Холодівський яр, пункт И (4,5); ур.Перешепине, пункт І (3) в околицях с.Більськ.

Рис.З. Знахідки з поселення в ур.Безодня (пункт І) біля с.Глинське (південна частина Великого укріплення).

1-8, 10 - кераміка;

9 - пісковик.

го укріплення Більського городища.

Мис, площею 28 га (700x400 м), має висоту над рівнем заплави 50 м. Частково поріс чагарниками та лісом, решта площі розорюється.

Група компактно розташована у центральній частині мису, зліва від грунтової дороги на с.Млинки Котелевського р-ну. Відстань між курганами становить 10-15 м. Ix висота O,3-O,8 м, діаметр 10-25 м. Насипи розорюються. Напевне, група є частиною некрополю селища скіфського часу, що знаходиться за 0,7 км на пд. — пд.зах., опи­саного нижче.

6. Безодня, ур. Поселення виявлене на краю плато корінного берега за 0,2 км на пн. від молочно-товарної ферми та за 0,5 км на пд. — пд.сх. від центру с.Більськ, у найпівденнішій частині Великого укріплення, в межах території, захищеної його вала­ми з напільного боку. Висота плато над рівнем заплави 82 м. Поверхня інтенсивно розорюється. Площа пам’ятки (пункт І) витягнута в плані у меридіональному нап­рямку і скла-дає 2 га (200x100 м).

Культурні залишки представлені уламками ліпного посуду скіфського часу, серед яких: вінця горщиків та мисок з прикрасами у вигляді наліпних валиків з пальцево- нігтьовими вдавленнями, защипами та круглими отворами, нанесеними паличкою по шийці посудин; пращеві камені та конусоподібне керамічне прясло; уламки вінець та стінок кружальних античних амфор; фрагмент стінки кружальної посудини черняхів- ської культури з лискованою поверхнею та ін. На площі пам’ятки помітні окремі золь­ні плями діаметром до 5-12 м.

Селище датується VI-IV ст. до н.е. і належить населенню скіфського часу.

6. Кутул, ур. Місцезнаходження (пункт І) з окремими уламками ліпного посуду доби раннього залізного віку виявлене на плато корінного берега за 1,5 км від центру села та за 0,1 км на пд. від крайньої пд. частини укріплень Великого Більського горо­дища, на ділянці, що інтенсивно розорюється.

Культурні рештки знайдені на площі біля 1 га (100x100 м). Це фрагменти вінець та ручки лискованих ліпних черпаків, уламок лискованої ліпної миски та ін. Серед окремих знахідок можна виділити фрагмент вінця античної кружальної амфори та уламок дення кружального горщика XVIII ст.

Місцезнаходження є рештками одного із селиш ранньоскіфського часу, вияв­лених розвідками Г.Т.Ковпаненко та Б.А.Шрамка¹¹.

7. Кутул, ур. Окремий курган розташований за 2 км на пн.сх. від центру села та

в 0,35 км на пд.сх. від південного краю укріплень Великого Більського городища, на плато мису корінного берега. •

Мис площею 1,2 га (100x120 м) має висоту над рівнем заплати ріки 65 м: частина його розорюється, частина — вкрита лісом.

Насип кургану видовженої в широтному напрямку форми знаходиться у сх. час­тині мису. Його висота 0,4 м, діаметр — 42x21 м. Напевне, це рештки кургану, дослідженого в кінці XIX ст. гр. О.О.Бобринським¹².

8. Кутул, ур. Рештки селища виявлені на мису корінного берега за 0,5 км на пн.сх. від села. Мис площею 2 га (200x100 м) похило спускається до долини ріки і має висоту над рівнем заплави 50 м. З пн. та зах. — оточений лісом, на сх. від нього

— в яру — глиняний кар’єр.

Знахідки — фрагменти подрібненої ліпної кераміки скіфського часу — трапляють­ся по всій розораній поверхні мису, що становить близько 1,3 га (100x130 м).

Селище (пункт II) належить до пам’яток скіфського часу.

9. Кутул, ур. Група курганів у складі двох насипів розташована за 0,8 км на пн.

— пн.зах. від центру села та в 2,2 км на пд.сх. від с.Лазьки, у глибині плато корінно­го берега, на лівому узбіччі грунтової дороги Глинське-Більськ.

Висота першого кургану — до 0,45 м, діаметр — 25 м; другого — відповідно 0,6 та 27 м. Біля поли одного з насипів знайдені дрібні уламки стінок ліпних посудин скіфського часу.

10. Курганоподібний насип знаходиться на мису, утвореному двома ярами, за 0,8 км на пн.зах. від центру села та в 0,8 км на сх. від с.Лазьки.

Площа мису — 5 га (300x200 м), висота над рівнем дна оточуючих балок - 7м. Висота насипу 0,75 м, його діаметр 30 м. Знаходиться у центральній частині мису, ін­тенсивно розорюється. Поблизу насипа виявлені уламки ліпних посудин скіфського часу та фрагменти кахлів XVIII ст.

Правий берег р.Суха Грунь

БІЛЬСЬК, с., Більська сільська Рада Котелевського р-ну.

11. Опішнянський яр, ур. Селище скіфського часу (пункт І) знаходиться на мису корінного берега, за 3,5 км на пд.зах. від центру села та в 0,5 км на пд.сх. від літнього тваринницького табору, безпосередньо біля внутрішньої частини валу Великого укріп­лення Більського городища.

Селище розташоване у сх. частині мису площею 4,5 га (250x200 м) та висотою 23 м над рівнем заплави ріки. Мис утворений вигином русла ріки та примикаючим до нього яром, який на 0,35 км врізається в масив плато в пн.-сх. напрямку.

Рис.4.

Кераміка з

поселень:

ур.Перещепине, пункт НІ (1-8); ур.Ставок (9,10); ур. Шпилівка

_β (11.12)

в околицях та на території с.Більськ.

Знахідки репрезентовані ліпною керамікою скіфського часу, зібраною на компакт­ній площі до 0,25 га (50x50 м). Вони представлені уламками вінець ліпних горщиків, прикрашених по краю пальцево-нігтьовими защипами та проколами по шийці, фраг­ментами їх стінок і уламками стінок кружальних світлоглиняних амфор танаїського типу з домішкою дрібних зерен граніту та піроксилітового піску в тісті.

Рештки селища датуються скіфським часом.

13. Холодівський яр, ур. Селище доби бронзи та скіфського часу (пункт І) роз­ташоване на трьох мисах лівого схилу яру, на правому корінному березі р.Суха Грунь, за 0.45 км на пд. від саду, 2 км на пд.зах. від центру села та 1,7 км на пд.сх. від Західного укріплення Більського городища. Селище відоме за Б.А.Шрамком¹³.

Висота мисів над рівнем заплави струмка в яру — 15 м, загальна площа — 8 га (800x100 м). Зі знахідок відзначимо фрагменти стінок ліпних горщиків епохи пізньої бронзи та уламки лискованої корчаги скіфської доби, черепки від кружального посуду XVIII ст.

12. Холодівський яр, ур. Місцезнаходження ліпної кераміки скіфського часу та фрагментів кружального посуду XVII-XIX ст.(пункт II) на території садиби Івахна М.О.¹⁴ за 1,2 км на пд. від центру села та 0,15 км на сх. від колгоспного саду на правому схилі яру, розташоване на корінному березі ріки. Висота над рівнем дна яру 28 м.

Знахідки дозволяють датувати пам’ятку скіфським часом. Площа зайнята жит­ловими та господарськими спорудами, городом.

13. Холодівський яр, ур. Окремі знахідки кераміки доби бронзи, скіфського часу та XVIII-XIX ст. (пункт III) виявлені на мису правого схилу яру за 1,2 км на пд. від центра села та 0,5 км на сх. від саду, на території садиби Павленка М.Л. Площа мису нараховує 1 га (50x200 м), а висота над рівнем дна яру становить 10 м. Знахід­ки представлені фрагментами неорнаментованих стінок ліпних горщиків доби бронзи та скіфського часу, уламками кружального димленого посуду і кахлів XVIII ст, котрі концентруються у сх. частині місцезнаходження, на присадибній ділянці.

14. Холодівський яр, ур. Поселення (пункт IV), відоме за даними Б.А.Шрамка¹⁵, розташоване на мису правого схилу яру (плато правого берега ріки) за 1,2 км на пд. від центру села та в 0,7 км на сх. від саду, на садибах Івахна О.Ф. та Небаби Г.О.

Селище займає весь мис площею 0,5 га (100x50 м) та частину плато — 1,2 га (100x120 м), зайняте господарською забудовою та городами, садом. У пд. частині під­різане дорогою.

На час обстежень культурні залишки були представлені дуже подрібненими улам­ками ліпного посуду доби бронзи та скіфського часу, що траплялися рівномірно по. всій площі, зайнятій посівами.

Селище належить до пам’яток доби бронзи та скіфського часу.

15. Опішнянський яр, ур. Селище (пункт II) розташоване на двох мисах та ді­лянці плато правого корінного берега, за 0,1 км на зах. від Західного укріплення Біль- ського городища та 1,7 км на пд.сх. від колишнього х.Холодівщина. Площа мисів складає 0,8 га (150x30 м) та 0,4 га (100x40 м). Висота над рівнем заплави 25 м. Пн. частина мисів розорюється, пд. — задернована.

Знахідки представлені фрагментами вінець, стінок та денець ліпного посуду скіф­ського часу, сильно подрібнених оранкою. З індивідуальних знахідок назвемо уламок пращевого каменю та шматок криці. Подібна кераміка епізодично трапляється нижче за течією ріки на площі близько 3 га (300x100 м), разом з уламками кружального по­суду XVIII ст.

Пам’ятка — рештки селища скіфського часу.

16. Перещепине, ур. Сліди селища черняхівської культури знаходяться за 3,7 км на зах. від центру села, 1 км на сх. від х.Холодівщина, на мису лівого берега пере­сихаючого струмка Тарапунька — правої притоки р.Суха Грунь. Площа мису 0,7 га (150x50 м). Мис здіймається над рівнем заплави на 5 м. Поверхня розорюється.

Знахідки трапляються у пн.зах. частині мису на площі 0,5 га (100x50 м). Вони представлені уламками кружального посуду черняхівської культури виключно з ше­рехатою поверхнею, серед яких один фрагмент належить уламку вінець, 8 — стін­кам, 2 — денцям мцсок та горщиків. Пам’ятка виявлена П.Я.Гавришем.

Селище (пункт І) належить до пам’яток другої чверті І тис. н.е.

Рис.5.

Більськ, с.

Фрагменти кружального посуду і кахлів з ур.Центр (1-4).

19. Пере щепи не, ур. Місцезнаходження (пункт II) кількох уламків стінок ліпних посудин скіфського часу та фрагментів кружального посуду XVII-XVIII ст. знаходить­ся на схилі лівого берега струмка Тарапунька, за 1 км пд.сх. від х.Холодівщина, 0,7 км на пн.зах. від Західного укріплення Більського городища. Визначення площі та встановлення характеру підйомного матеріалу на пам’ятці ускладнене наявністю по­сівів. Напевне, це селище, виявлене розвідками Ю.М.Бойка 1983 р., і належить до пам'яток скіфської доби¹⁶.

20. Перещепине, ур. Селище черняхівської культури (пункт III), відкрите П.Я.Гавришем, розміщене на схилі мису корінного берега р.Суха Грунь, за 3 км на зах. від центру села, в 0,4 км на пд.сх. від х.Холодівщина та 0,8 км на цд. — цд.зах. від газоперекачувальної станції.

Мис, площею 7,5 га (300x250 м), утворений впадінням у Суху Грунь струмка Та­рапунька, має висоту над рівнем заплати 14 м, розорюється. Пам’ятка знаходиться на території Перещепинського некрополю Більського городища скіфського часу.

Культурні залишки виявлені на площі до 1 га (100x100 м). Вони репрезентовані подрібненими оранкою фрагментами кружальних мисок, горщиків, глеків з шереха­тою поверхнею¹⁷. Крім черняхівського посуду, трапляються дрібні уламки ліпних гор­щиків скіфського часу.

Селище належить до пам’яток другої чверті І тис. н.е.

129

Струмок Тарапунька

17. Ставок, ур. Селище скіфського часу розташоване справа від грунтової дороги

сс. Більськ-Саранчівка на трьох мисах та частині схилу лівого берега струмка висотою 34 м над рівнем заплави, за 2,5 км на пн.зах. від центру села, в 0,6 км на пн. від За­хідного укріплення Більського городища та 1,4 км на пд.сх. від газоперекачувальної станції на березі Більського ставка (озера).

Його площа витягнута з пн.сх. на пд.зах. і складає 4,3 га (550x80 м). Культурні за­лишки представлені уламками стінок ліпних горщиків скіфського часу, фрагментом пухлогорлого вінця кружальної античної амфори, а також уламками кружального по­суду XVII-XX ст., в т.ч. світлоглиняного з ангобовим орнаментом XVIII ст.

Потужність культурних нашарувань не перевищує 0,5 м. Селище датується VII-IIl

ст. до н.е. та, можливо, є рештками Більського першопоселення початку XVII ст.

18. Ставок, ур. Місцезнаходження (пункт II) за 1,7 км на пн.зах. від центра села, в 0,9 км на пн.сх. від валів Західного укріплення Більського городища, справа від гру­нтової дороги, на мису лівого берега струмка, що здіймається над заплавою на 10 м. Виявлені окремі фрагменти стінок ліпних горщиків скіфського часу. Поверхня мису частково задернована, частково — розорюється.

19. Кут, ур. Селище доби бронзи, скіфського часу, відоме за даними обстежень П.Я.Гавриша 1978-1979 pp.^ιs, розташоване на мису правого високого берега струмка в З км на пн.зах. від центра села та 1,1 км на пд.сх. від газоперекачувальної станції

Загальна площа мису, утвореного вигином долини струмка, — до 5 га (250x200м). Поверхня пам’ятки задернована, а в пн. частині розміщений літній тваринницький табір.

Більський струмок — права притока струмка Тарапунька

20. Майдан, ур. Різночасове поселення виявлене біля витоків Більського струм­ка, на вододільному плато рр.Ворскли та Сухої Груні, за 0,4 км на сх. від Більської се­редньої школи, на території колишнього парового млина і садиби Москаленка М.С., між вулицями Пархоменка та Дубина.

Майданчик поселення має форму неправильного трикутника. Площа його стано­вить 1 га (100x100 м). Територія пам’ятки понижується на 2 м до заплави, зайнята забудовою, садом і городами. До 40% площі задерновано.

Знахідки виявлені на всій території пам’ятки. Вони представлені уламками вінця зі злегка відігнутим краєм та стінок зі слідами дрібногребінцевого загладжування поверх­ні ліпних горщиків бондарихинської культури, фрагментами стінок ліпних посудин скіфського часу та уламками верхніх частин кружальних димлених горщиків XVIII ст., посудин з ангобовим орнаментом кінця XVIII ст.

Селище відноситься до пам’яток пізньобронзової доби — скіфського часу.

21. Центр, ур. Місцезнаходження (пункт І) з окремими уламками кружального посуду черняхівської культури, фрагментами кружального посуду і кахлів XIX ст., виявлене на пологому мису правого берега струмка, за 0,2 км на пн. від середньої школи та 0,1 км на зах. від будинку виконкому Більської сільської Ради. Мис має площу 0,7 га (70x100 м), зайнятий під городи. Висота над рівнем заплави струмка 2м.

Звідси походить фрагмент вінця кружальної миски закритого типу з лискованою поверхнею сіро-коричневого кольору черняхівської культури, уламки кружальних ми­сок та кахлів XVIII-XIX ст.

Рис.6.

Більськ, c., ур.Центр, пункт II.

Уламки ліпного посуду бондарихинської культури

(1-8) та скіфського часу (9,10).

При подальших розвідках цей пункт заслуговує на увагу як потенційна пам’ятка черняхівської культури.

26. Центр, ур.Різночасове селище (пункт II), відоме в центрі села за обстеження­ми В.П.Андрієнка та П.Я.Гавриша¹⁹, розташоване на території земельної ділянки са­диби Більської середньої школи, на мису лівого берега Більського струмка.

Мис, площею 2,8 га (150x180 м) має стрімкі, до урвистих, схили, крутизною до 70 градусів, які зі сх. переходять в оплилий яр. Висота майданчика поселення над рівнем заплави досягає 12 м.

Поселення займає пд. частину мису і витягнуте по осі пд.зах. — пн.сх. Площа йо­

го складає понад 0,4 га (90x45 м). Поверхня частково розорюється та використову- 131

ється під городи, частина — забудована.

Рис.7.

Кераміка з

поселень:

с.Більськ, ур.Майдан (1);

с.Глинське, ур.Кутул, пункт І (2,3), пункт III (4).

На пам’ятці зібрані різночасові матеріали, що складають два культурно-хронологіч­ні комплекси. Перший з них — доби пізньої бронзи — представлений уламками ліп­них горщиків бондарихинської культури з ледь відігнутим назовні краєм, фрагментами стінок таких же посудин, прикрашених рядами відбитків підквадратної, підтрикутної чи круглої палички-штампу та слідами гребінцевого загладжування поверхні дрібнозу­бим штампом, тріскою, і кружечком зі стінки горщика, уламками денець горщиків із закраїною.

Другий культурно-хронологічний комплекс відноситься до скіфського часу. Він ре­презентує фрагменти вінець ліпних горщиків, в т.ч. з пальцево-нігтьовими защипами та наскрізними отворами, уламок вінця сіролискованої корчаги зі слідами реставра-шї та фрагменти денець ліпних горщиків із закраїною.

Серед окремих знахідок — фрагменти стінок ліпних посудин чорноліського типу (?), прикрашені візерунками у вигляді здаоєних трикутників, нанесених коліщатком, з пальцьово-нігтьовими відбитками та домішками шамоту в тісті.

Пам’ятка належить до поселень доби пізньої бронзи (бондарихинська культура) та скіфського часу.

Рис.8.

БІЛЬСЬК, C_m ур.Марченки, пункт І.

Уламки кружального посуду черняхівської культури.

Рис.9.

Саранчівка, с.

Уламки посуду з поселення скіфського часу.

27. Шпилівка, ур. Місцезнаходження скіфського часу, обстежене на садибах Коваленка ПІ, Березіна М,І, та Доценка К.М., за 0,15 км на пн.зах. від середньої школи та 0,3 км на пд.сх. від медпункту, на схилі правого берега струмка, який має висоту над рівнем заплави — до 12 м. Схил, крутизною до 60 градусів, зайнятий за­будовою, городами та садами. Cx. частина — задернована. У центральній частині — перерізається вул. Петровського.

Знахідки виявлені вздовж схилу та на масиві плато на площі до 2 га (200x100 м). Звідси походять фрагменти вінця тонкостінної посудини та стінок ліпних горщиків скіфського часу; пізні матеріали представлені уламками кахлів, прикрашених рослин­ним орнаментом.

Про наявність культурного шару товщиною до 0,6 м свідчать повідомлення меш­канців села про виявлення кераміки скіфського часу на глибині 0,5-0,7 м при копанні льохів.

Пункт датується VII-III ст. до н.е.

Рис. 10. Саранчівка, с.

Знахідки з поселення.

1-11 - кераміка; 12,13 - камінь.

САРАНЧІВКА, с., Зіньківської міської Ради Зіньківського р-ну.

28. Відоме поселення скіфського часу, неодноразово описане в літературі²⁰. Уточ­нена його площа, що складає 9 га (450x200 м). Огляд поселення дав можливість зіб­рати певні знахідки. Серед них на поселенні домінує комплекс скіфського часу. Він представлений уламками вінець чорно- та сіролискованих мисок і корчаг, фрагмента­ми вінець, привінцевих частин та стінок тонкостінних посудинок культового призна­чення, вінець ліпних горщиків, орнаментованих пальцево-нігтьовими вдавленнями, за­щипами і проколами під ними, уламками ручок ліпних лискованих черпаків та гле­ків, стінок, денець ліпних горщиків скіфського часу.

Вирізняється фрагмент вінця іонійської кружальної солонки, прикрашеної пасмом

чорного лаку, керамічні прясла — біконічне та зрізано-конічне; фрагмент стінки ліп­ного лискованого черпака з прокресленим геометричним орнаментом, заповненним бі­лою пастою, округло-еліпсоподібний пращевий камінь з кварциту дм. 6 см.

Серед окремих знахідок — уламок лезової частини кам’яної шліфованої сокири культури багатоваликової кераміки та фрагменти стінок кружального посуду чер- няхівської культури.

Лівий берег р.Суха Грунь

БІЛЬСЬК, с., Більської сільської Ради Котелевського р-ну.

29. Марченки, ур. Селище (пункт І) черняхівської культури розташоване на ми­

су першої надзаплавної тераси за 1,5 км на зах. від Західного укріплення Більського городища та в 0,6 км на пд. від х.Холодівщина..

Мис площею 6,5 га (450x150 м) має висоту над рівнем заплави понад 1,2 м, розо­рюється. Скупчення культурних залишків виявлене в пд. його частині, що полого спускається до заплави, на площі до 1 га (50x200 м). Селище витягнуте вузькою сму­гою в широтному напрямку. З території пам’ятки походить виразна колекція кру­жальної кераміки, представлена фрагментами вінець мисок, горщиків, ручок глеків, стінок та денець посудин з шерехатою, лискованою та масткою поверхнею²¹.

Пам’ятка датується другою чвертю І тис. н.е.

30. Марченки, ур. Група курганів 1 у складі трьох насипів, розташована в глиби­ні плато за 1,2-1,6 км на зах. від Західного укріплення Більського городища та в 0,9-1,1 км на пд. — пд.сх. від с.Холодівщина. Висота курганів 0,6-1,5 м, діаметр — 25-45 м. Насипи розорюються. За плямами розораних материкових викидів на поверхні та зна­хідками уламків ліпного посуду атрибутуються як поховальні пам’ятки скіфської доби.

31. Марченки, ур. Група курганів II скіфського часу складається з 5-ти курга­нів, що розорюються, висотою 0,3-1,2 м та діаметром 25-35 м, і знаходиться на краю плато лівого берега ріки, за 1,8 км на зах. від Західного укріплення Бідьського горо­дища та в 0,8 км на пд. від х.Холодівщина на висоті 8 м над рівнем заплави.

/

САРАНЧІВКА, с., Зіньківської міської Ради Зіньківського р-ну.

32. Група курганів у складі двох насипів висотою 0,4-1,6 м та діаметром 15-35 м розташована на краю плато високого лівого берега за 2,2 км на пд.сх. від центру кутка Саранчівка та в 0,75 км на зах. від х.Холодівщина, справа обабіч польової дороги на м.Зіньків. На вершині більшого кургану встановлений триангуляційний знак. Сліди кіль­цевих материкових викидів значних розмірів на тлі розораної поверхні свідчать про на­лежність курганів до некрополів скіфської доби.

Таким чином, у ході розвідок отримані нові важливі матеріали щодо на­явності на території та в окрузі Великого укріплення Більського городища знач­ного числа пам’яток доби пізньої бронзи, скіфського часу та черняхівської куль­тури. Більшість з них (понад 60%) обстежена й описана вперше. Заслуговує на особливу увагу виявлення у південній частині Великого укріплення селища порівняно значної площі, з яким, напевне, пов’язані Більські курганні некрополі „А” і „Б”. Розвідки підтверджуть, що територія Великого укріплення Більського городища мала досить значні ділянки, зайняті передгороддями чи селищами поблизу Західного та Східного укріплень, окремі поселення сільського типу.

Література

1. Шрамко БА. Вельское городище скифской эпохи (город Гелон). — K.: Наук, думка, 1987. — С.20, 23 та сл.

2. Повідомлення В.П.Андрієнка.

3. Бойко Ю.Н. Исследования в бассейне р.Ворскли // AO 1983 г. — M.: Наука, 1984. — С.261.

4. Гавриш ПА Новые поселения скифского времени на Полтавщине / / ОИПАП: Перв. обл. науч.-практ. семинар./ТДС. — Полтава, 1988. — С.27-28.

5. Шрамко БА Перелік пам’яток археології території та найближчих околиць Біль- ського городища / / ПАЗ. — Полтава: Полт.літератор, 1994. — 4.2. — С. 195-197, схема.

6. Супруненко О.Б., Кулатова IJVL, Степанович С.П. Звіт про розвідки та розкоп­ки на території та в окрузі Великого Більського городища (Полтавщина) у 1994 році / / НА IA НАНУ. — 1994; НА ЦОДПА. — Ф.е. — Спр.82. — С.6-24.

7. Кулатова LM, Супруненко О.Б. Знахідки на території Східного укріплення Більського городища / / ПАЗ. — Полтава: Полт. літератор, 1995. — Ч.З. — С.57-65; Степанович С.П. Археологічні розвідки на території Великого Більського городища та його округи / / Там само. — С.87-92.

8. Падалка Л.В. Прошлое Полтавской территории и ее заселение: Исследование и материалы. — Полтава: ПУАК, 1914. — С. 15; Артамонов МИ. О землевладении и земледельческом празднике у скифов / / Ученые записки ЛГУ. — Л., 1947. — №15. — С.16.

9. Степанович С.П. Археологічні розвідки... — C.88.

10. Карта ГШКА. — M., 1941. — Л. М-36-70 (Ахтырка).

11. Ковпаненко Г.Т. Племена скіфського часу на Ворсклі. — К.: Наук, думка, 1967.

— С.57. '

12. Бобринский AA. Сведения о различных курганах и земляных сооружениях, на­ходящихся в Зеньковском у. Полтавской губ. в окрестностях села Глинища и на гра­нице Полтавской и Харьковской губернии / / OAK за 1895 г. — СПб., 1897. — С. 125. 13 Шрамко БА Перелік... — С. 195.

14. Там само.

15. Там само.

16. Бойко Ю.Н. Исследования в бассейне р.Ворсклы / / АО 1983 г. — М.:Наука, 1984. — С.261.

17. Степанович С.П, Археологічні розвідки... — С.90.

18. Гавриш ПА Археологические исследования в междуречье Пела и Ворсклы в хо­де работы над „Сводом памятников истории и культуры” / / Первая Всесоюзная на- учн. конф, по историческому краеведению (г.Полтава, октябрь 1987 года): / ТДС. — К., 1987. — С.284.

19. Степанович С.П. Археологічні розвідки... — C.91.

20. Гавриш ПА Новые поселения скифского времени на Полтавщине / / ОИПАП: Перв. обл. науч.-практ. семинар — Полтава, 1988. — С.27-28; Сидоренко Г.О., Махно Є.В., Телегін Д.Я. Довідник з археології України. Полтавська область. — K.: Наук.думка. 1982. — С.49-50.

137

21. Степанович С.П. Археологічні розвідки... — С.90.