Протягом III-V ст. н. е. величезні маси варварських народів Європи та Азії знімалися із насиджених місць.

Унаслідок “великого переселення народів” перекроювалася етнічна карта, руйнувалися етнічні та політичні кордони, що установлювалися віками. Під ударами германців і гунів у V ст. Римська імперія зазнає поразки, а на її уламках виникають варварські королівства.

За пізньоримського часу формуються нові етнокультурні спільноти й на території України. Поява деяких із них була викликана міграціями герман­ських племен на південь, засвоєнням досягнень римської цивілізації племена­ми Східної Європи, перебудовою традицій попередніх місцевих культур.

Посилення торговельних контактів Римської імперії з народами Причор­номор’я, Прикарпаття і Подніпров’я на початку II ст., після завоювання Дакії, зумовило стрімкий соціально-економічний розвиток місцевих племен. Ак­тивізуються варварські народи на кордонах Імперії. Прологом доби переселен­ня народів були Маркоманські війни (166—180 рр.) та міграція готів на зламі II-III ст. до Чорного моря. Протягом III ст. Імперія переживає глибоку кри­зу, викликану комплексом різних причин, що дає змогу коаліції варварських племен (готи, карпи, бастарни, сармати) розпочати так звані Скіфські війни, нападаючи на північні провінції та приморські міста. Незважаючи на перемо­гу в цих війнах, Рим остаточно втрачає Дакію.

Значна роль в історії римського часу належала германським племенам готів і гепідів. Найбільше інформації про них міститься в історика готів Йордана (VI ст.). За легендою, готи і гепіди на трьох кораблях прибули зі Скандинавії і висадилися у гирлі Вісли, підкоривши місцеву людність. Коли кількість на­роду там істотно зросла, “військо готів разом із сім’ями” вийшло звідти і при­йшло “в землі Скіфії, що їхньою мовою називались Ойум”. Перемігши спадів, готи рушили в ту частину Скіфії, що межує із Понтійським морем. Найвищої могутності готи досягай у IV ст. за правління Германаріха, який підкорив войовничі північні народи і змусив їх підкорятися своїм законам.

Після навали гунів і смерті Германаріха у 375 або 376 р. анти намагалися відновити свою незалежність, але зрештою були розбиті наступником Герма­наріха — Вінітарієм. їхній “король Боз” та 70 старійшин були страчені. Втім, союз готів не був міцним, його склад постійно мінявся, тому після 375 р. внаслідок гунської навали могутність готів зійшла нанівець.

Кочовики тюркського походження, гуни, були для місцевих мешканців “небаченим до сих пір родом людей”. Як свідчить римський історик Амміан Марцеллін, після смерті Германаріха і кількох поразок готи пішли на захід до Дністра, де були знову розбиті гунами. З дозволу імператора Валента готи пе­рейшли Дунай і оселилися у межах Візантії. Згодом вони вирушають на захід і створюють Вестготське королівство в Іспанії та Остготське в Італії.

Гунська навала призвела до спаду економічного життя у Причорномор 7, руй­нації римської системи зв ’язків і викликала суттєві зміни в етнополітичній ситу­ації Європи, зокрема на території сучасної України. Саме цей час пов’язаний з появою на історичній арені нової етнічної спільноти — слов ’ян.