Поступове проникнення Риму в Північно-Західне Причорномор'я почалося одразу ж після Мітри- датових війн, але й у другій половині І ст. до н. е. позиції римлян на Дунаї не були сталими.

Тільки після створення римських провінцій на правому березі Дунаю римський вплив у Причорномор'ї посилився й імперія почала відігравати досить по­мітну роль у воєнно-політичному та соціально- економічному розвитку регіону, зокрема антич­них міст Північного Причорномор'я.

Бойові дії римських військ, які на початку І ст. до н. е. зіткнулися на Дунаї з сарматами, очевидно, не можна розглядати як дії, спрямовані на встановлення панування імперії у Північно-За­хідному Причорномор'ї. Очевидно, вони відбува­лися у тісній згоді з царями одрісів, які формаль­но були незалежними, але потребували певної військової допомоги з боку імперії. Слід підкрес­лити, що підтримка сусідніх союзних держав мала місце не тільки у Подунав'ї, а й у інших районах імперії, зокрема на Сході.

Нестале становище на Дунаї внаслідок пан- нонсько-далматійського повстання та бойових дій проти даків призвело до того, що одним з перших заходів нового римського імператора Тіберія (14—37 рр.), який наслідував Августові, була ор­ганізація провінціі Мезія. Невдовзі (44—46 рр.) було створено ще одну провінцію — Фракію, а Добруджа та уся прилегла до Дунаю територія, населена до цього незалежними фракійцями, увійшла до складу провінції Мезія.

Саме ці події мали виняткове значення в подальшій долі насе­лення античних міст Північного Причорномор'я. Перемога на Бос- порі Котіса І, якого підтримували римляни, та участь у римсько- боспорській війні (45—49 рр.) військ під командуванням легата провінції Мезія А. Дідія Галла призвели до встановлення тісніших зв'язків між Тірою, Ольвією та Херсонесом, з одного боку, і рим­ською провінційною адміністрацією, з другого. Це давало змогу останній у разі потреби надавати цим античним містам необхідну допомогу. Є всі підстави вважати, що саме у ході римсько-боспор- ської війни почала складатися система римського воєнно-політич­ного контролю у Північному Причорномор'ї. Tipa, Ольвія і Херсо­нес з цього часу підлягали контролю з боку адміністрації провінції Мезія, а союзне Риму Боспорське царство після остаточного утверд­ження на престолі Котіса І (45/46—62/63 рр.) увійшло до зони, нагляд за якою здійснювався адміністрацією провінції Віфінія- Понт. Таким розмежуванням сфер впливу слід пояснювати ті особ­ливості у взаємовідносинах двох основних регіонів античної циві­лізації у Північному Причорномор'ї з Римською імперією, які про­стежуються протягом перших століть нової ери.