ПЛЕМІННА НАЛЕЖНІСТЬ

Повністю досліджене посе­лення ранньозалізного часу у Хрінниках можна пов’язати з історичними племена­ми неврів, згадуваних Геродотом [Геро­дот. IV, 105]. За свідченнями Геродота, які відображають ситуацію на українсь­ких землях середини V ст.

Скіфів-орачів, які за повідомленнями Геродота, сіяли хліб на продаж, більшість дослідників розмішують у Лісостеповому Побужжі, а ширше — з ними ідентифіку­ють все землеробське населення Правобе­режного Лісостепу.

Неври, якщо покладатися на свідчення Геродота, жили на північ від скіфів-ора- чів, очевидно у Поліссі. За ними простя­галася безлюдна земля [Геродот. IV, 175], найімовірніше поліські болота. У певний час, як пише грецький історик, якась час­тина неврів через навалу зміїв [Геродот. IV, 105] залишила свої землі й оселила­ся серед будинів, яких вчені локалізують на Лівобережжі [Давня історія України, 1998, с. 84].

Цікавим є сюжет Геродота про те, що неври могли перетворюватися на вовків. Ця фраза сприймалася деякими вченими як ознака не лише поверхневого знайомс­тва історика з цими племенами, але і як ознака їх крайньої дикості, у порівнянні з іншими племенами цього часу.

Геродот пише: «Цих людей підозрюють у тому, що вони чаклуни. Бо скіфи і еллі­ни, що живуть у скіфів, кажуть, ніби один раз на рік кожен із неврів стає вовком на деякий час, а потім повертається і знову стає людиною. Мене вони цим оповідан­ням не переконали, але вони на цьому наполягають і це підтверджують клят­вою» [Геродот. IV, 105].

Проте, археологічні матеріали ілюстру­ють цілком прогресивні для цього періоду елементи культури населення Волині. Житла, їхні конструктивні особливості, предмети домашнього господарства та ре­месла, побутові речі та прикраси анало­гічні тим, які мали інші племена Украї­ни в ранньозалізний час, у тому числі й у Лісостепу. Судячи із знахідок, між ними існувала активна обмінна торгівля.

Це дає підстави припустити, що неври, на певному етапі свого розвитку могли входити у сферу інтересів Великої Скі­фії.