ХРОНОЛОГІЯ ТА КУЛЬТУРНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ

Датування матеріалів ран- ньозалізного часу із Хрінників ускладне­не відсутністю достатньої кількості вираз­них датуючих елементів, а також великою типологічною різноманітністю знахідок не лише з культурного шару, але й з окре­мих комплексів.

Певні хронологічні рамки дозволяє встановити порівняльний аналіз кера­міки. Найдавнішими, на нашу думку, слід вважати високі, тонкостінні гор­щики близької до біконічної у профілі форми (споруда 46), віднесені до п'ятого типу. Такий посуд відомий із пам'яток висоцької культури кінця ІХ ст. до н. е., пам'яток лужицької культури Мазовії, Надбужанщини й Холмщини ІХ—VII ст. до н. е., а також у матеріалах VII—VI ст. до н. е. лежницької та спорадично че- репинсько-лагодівської й могилянської груп.

До VIII—VI ст. до н. е. відносяться гор­щики третього типу (споруда 42, яма 61) та четвертого типу (споруда 47, 50, 52, яма 79, 81, культурний шар), поширені в лежницькій та ульвівецькій групах, лу­жицькій культурі Надбужанщини, тар- нобжеській групі лужицької культури у ІІІ-й фазі її розвитку.

Окремі, рідкісні форми кераміки, зок­рема мініатюрний кухлик зі споруди 42, характерний для поховальних пам'яток ульвівецького типу, а також особливо ор­наментована, біконічної форми посудин­ка, аналоги якій знаходимо у висоцькій та лужицькій культурах і ульвівецькій групі, відносяться до періоду НВ (Х— VII ст. до н. е.).

До дещо пізнішого часу — VII—V ст. н. е. належать горщики першого та дру­гого типів, подібні до яких бачимо серед кераміки територіально найближчих — лежницької, черепинсько-лагодівської та могилянської груп, а також у лужицькій культурі Надбужанщини, тарнобжеській лужицькій культурі ІІІ-ї фази її розвитку, у матеріалах пам'яток ранньоскіфського часу Західного Поділля.

Найпоширеніший (перший, згідно на­шої класифікації) тип мисок напівсфе- ричної форми із нахиленими всередину вінцями, прикрашеними рядом проколів і «перлинок» (житло 82, споруди 41, 42, 44, яма 61) найбільш властивий для пам'яток лужицької культури та «лужицько-леж- ницького» типу VIII—VII ст.

ІХ—VIII ст. до н. е. датуються крем'яні наконечники стріл, аналогічні яким відо­мі у висоцькій культурі та чорноліській культурі Наддністрянщини.

Чітким хронологічним маркером ран- ньозалізного горизонту пам'ятки Хрінни- ки є бронзовий наконечник стріли. Такий тип наконечників відомий у поховальних комплексах степової й лісостепової Скіфії, в похованнях некрополя Ольвії й датуєть­ся другою половиною VI — першою поло­виною V ст. до н. е., або початком VI — по­чатком V ст. до н. е. Поза межами Скіфії, у верхньосілезько-малопольській та в тарнобжеській групах лужицької культу­ри такі наконечники зустрічаються в ком­плексах матеріалів, які відносяться до пе­ріоду HC—HD (VI—V ст. до н. е.).

Матеріали з культурного шару та об'єктів ранньозалізного часу поселення у Хрінниках демонструють неоднорідний культурний вигляд пам'ятки. Незважа­ючи на досить велику кількість знахі­док, тяжко виділити певні комплекси, які б повністю відповідали тій чи іншій культурі чи групі. Значна частина ке­раміки представлена формами, які зна­ходять близькі аналогії, перш за все, на пам'ятках лежницької групи Західної Волині та на пам'ятках зі змішаним лу- жицько-лежницько-висоцько-чорнолісь- ким матеріалом періоду HB — початку періоду HD у Надбужанщині [Крушель­ницька, 1993, с. 151—155; WQgrzynowicz, 2001, s. 78]. У кераміці та бронзових ви­робах виразно проявляються впливи схід­ної зони лужицького кола, в першу чергу, тарнобжеської групи лужицької культури в ІІІ-му періоді її розвитку та лужицької культури Надбужанщини, а також мазо- вецько-підляської та верхньосілезько-ма- лопольської груп.

Частина посуду (невисокі тюльпано­подібної форми горщики з рустованою та загладженою поверхнею, кухлик) анало­гічна посудинкам із могильників ульві- вецького типу.

Аналіз матеріалів дає підстави для існування двох версій щодо хронології пам'ятки. Згідно першої версії, виділя­ються два хронологічні горизонти. 1-й горизонт охоплює періоди НВ1—НВ2/В3 (ІХ—VIII/VII ст. до н. е.), що відповідає на території Прикарпаття й Волині перехід­ному періоду між фіналом доби бронзи та початком власне ранньозалізної доби. У кераміці та крем'яних виробах простежу­ються риси висоцької культури середнього та пізнього етапів, ульвівецької та раннь­ої лежницької груп, лужицької культури Надбужанщини. 2-й горизонт охоплює періоди HB3—HD1 (VII/VI—V ст. до н. е.), що відповідає ранньозалізній добі та ранньоскіфському періоду. У матеріалах простежено поєднання рис лежницької й черепинсько-лагодівської груп, у меншій мірі могилянської групи, тарнобжеської групи лужицької культури ІІІ етапу її розвитку, пам'яток ранньоскіфського часу Західного Поділля. Подібної схеми щодо хронології та періодизації селища ран- ньозалізного часу в Хрінниках (урочище Шанків Яр) дотримувався В.В, Шкоро- пад, визначивши час існування селища рубежем VIII/VII—VII ст. до н. е., виділя­ючи при цьому дві стадії його розвитку, перша — рубіж VIII/VII — початок VII ст. до н. е., і друга — VII ст. до н. е. [Козак, Прищепа, Шкоропад, 2004, с. 19].

Друга версія припускає існування од­ного культурного горизонту ранньозаліз- ного часу, який укладався б в періоди HC—HD (кінець VII—V ст. до н. е.), у ма­теріалах якого спостерігається поєднання рис лежницької, черепинсько-лагодівсь- кої, могилянської груп, тарнобжеської лужицької культури ІІІ етапу її розвитку, пам'яток ранньоскіфського часу Західного Поділля з певними архаїчними елемента­ми, можливо, вже не існуючих висоцької культури та ульвівецької групи.

Ймовірно, що матеріали ранньозаліз- ного часу із Хрінників представляють досить своєрідну пам'ятку змішаного культурного стилю. Територіально вона розташована у важливій контактній зоні східної периферії центральноєвропейсько­го масиву культур полів поховальних урн (лужицького кола), карпато-балканського давньотракійського кола та лісостепово­го давньоіранського культурного кола, і може бути ілюстрацією тих надзвичайно складних етнокультурних процесів, які відбувалися на території заходу України за доби раннього заліза. Вже доведено, що потужні культурні імпульси з території лі­состепу понтійської зони України, у тому числі Поділля та Волині, сягали теренів лужицької культури Східної та Централь­ної Польщі, і шлях цих взаємозв'язків про­лягав через Південну Волинь [Ignaczak, 2008, s. 141—165; Klosinska, 2008, s. 193— 206]. Українські й польські дослідники допускають існування нової культурної одиниці, яка охоплює частину території тарнобжеської групи лужицької культу­ри, лужицької культури Надбужанщини, Західну Волинь та частину Прикарпат­тя [Sulimirski, 1931, s. 43, 49; D⅛browski, 1962, s. 44, 53; Канивец, 1953, с. 45; Домб­ровский, 1970, с. 86; Moskwa, 1982, s. 314; Крушельницька, 1993, с. 156; Klosinska, 2005, s. 183]. У цих межах могли б існува­ти локальні групи чи культури (припусті­мо, «волинська культура ранньозалізного часу»), репрезентовані такими специфіч­ними пам’ятками, як Хрінники.