Писемна культура Київської Русі XI — першої половини XIII ст. Епіграфіка Софії Київської. Берестяні грамоти.
З утворенням давньоруської держави, розвитком економічних і політичних зв’язків, листування почалося більш систематичне вико- ристания грецького і латинського алфавітів («без устроения»).
Пізніше у слов’ян починають застосовуватися два алфавіти — кирилиця та глаголиця.Кирилиця набула широкого вжитку і залишилась основою сучасного алфавіту ряду слов'янських народів,
В XI—XII ст. писемність на Русі досягає високого рівня розвитку і вживається в найрізноманітніших галузях суспільного життя.
У Києві, Новгороді нагромаджується зібрання рукописних книг. Літопис повідомляє про бібліотеку Ярослава Мудрого: «Собра писцЬ многом и прекладаше от грек на словеньское письмо. И списаша книгы многы».
Найдавнішою книгою, що збереглася до наших днів, є «Ост- ромирове Євангеліє», виконане на замовлення новгородського посадника Остромира в 1056—1057 рр. Книга написана уставом, багато оздоблена орнаментами та мініатюрами. Дійшла до нас й інша книга — «Изборник» Святослава (1073). Пам’ятками державного та ділового листування є численні вислі печатки, якими скріплювали документи-грамоти. Ix знаходять при розкопках давньоруських міст.
Про писемність широких кіл міського населення свідчать знахідки берестяних грамот. Відкриття у Новгороді в 50-х роках перших грамот на бересті докорінно змінило уявлення про розвиток давньоруської писемності і культури. Нині таких грамот із розкопок культурних шарів Новгорода відомо понад 600. Деякі з них датуються XI ст., найпізніші — XIV ст. Береста на Русі до винайдення паперу посідала таке ж місце, як навощені дерев’яні таблички в Римі чи папірус у Єгипті. Однак знахідки свідчать і про застосування дерев’яних дощечок, бірок і т. ін.
Більшість грамот сповіщають про різні господарські справи (продаж коней, купівлю землі тощо) або ж є записами лихварів, купців і т. ін. Викликають інтерес грамоти,.на яких викарбувана азбука, очевидно, вони використовувались і як навчальні посібники.
Писали металевими паличками — писалами. Кілька грамот належали хлопчику Онфіму, який проживав у Новгороді в XII чи XIII ст. На одній із них — його учнівські вправи: склади — «ба», «ва», «га», «да», на іншій — дитячий малюнок вершника на коні супроводжувався підписом «Онфім». Пізніше берестяні грамоти були знайдені і в інших давньоруських містах. Першою такою знахідкою в Україні стала берестяна грамота XII ст. давньоруського міста Звенигорода (Львів, обл.).Невичерпним джерелом вивчення писемності є написи на різних предметах. Значна частина епіграфічних пам'яток походить з України. Більше всього вони відомі на пряслицях. Десятки таких знахідок походять з Києва та інших місць Київщини. В 1885 р. у Києві поблизу Десятинної церкви було знайдено пряслице з написом: «Потворин прясїїень». У 1935 р. у Вишго- роді виявлено два пряслиця з написами (на одному з них виведено— «Невесточь»). На пряслиці з Любича читаємо: «Иванко сотворил тебе это — единственной дочери». Зустрічаються написи на глиняному посуді. Так, крім Гніздовської, відома корчага з Києва «МСТСЛВЛ (Мстиславля) корчага». Відомі також слов’янські абетки. Одна з них, вирізьблена на стіні Софійського собору в Києві, складається з 27 літер грецького алфавіту з додатком чотирьох (Б, Ж, Ш, Щ) слов’янських. С. О. Висоцький вважає їх зразками «докирилівської» азбуки і відносить до того періоду, коли слов’яни, за Храбром, писали ще «без устроения». Це писемність далекого часу. Щоправда, неясно, чому вона з’явилась на стіні Софії у першій половині XI ст.
Зустрічаються написи на плінфах — будівельній цеглі. Так, на одній із плінф Успенського собору був досить афористичний напис: «Аже лоза в [ъ] рыто се было чъто ваєши човък». Виноградна лоза, як відомо, символ християнського вчення. З посадкою і вирощуванням винограду порівнюється закладка храму, тобто розповсюдження християнства на Русі.
Виявлено написи майстрів на ливарних формочках. Відомий напис на мечі, знайденому в с. Хвощеватому: «Коваль Людота» (XI ст.); в Новгороді знайдені дерев’яні колодки з іменами замовників.
Все це свідчить про поширення грамоти серед різних верств населення: ремісників, торговців, жінок і дітей.Визначною пам’яткою епіграфіки, що відбиває стиль офіційних відомств Давньої Русі, є напис на тмутараканському камені. Текст, вирізьблений на мармуровій плиті, що була частиною цоколя якоїсь античної статуї, гласив: «В лето 6576, индикта 6 Глеб князь мерил море по леду от Тмутороканя до Корчева, 14 000 сажень». Офіційний напис знаходимо і над входом до склепу в Ближніх печерах Києво-Печерсько'ї лаври: «В лето 6000 и 658-е ископахом место се на положение тела... и мир праху его». Цікаво, що написання буков і палеографія в цілому цього напису дуже близькі до тмутараканської. Напис було виконано каліграфічним почерком, букви старанно оброблені, а їхній рельєф заповнений червоною фарбою. Датується він 1150 р. На жаль, ім’я похованого не збереглося.
Важливою сторінкою давньоруської писемності є графіті — написи і малюнки, виконані на стінах споруд: храмів, в'їзних брам. Такі написи відомі в Києві, Новгороді та інших давньоруських містах.
У Києві, на руїнах Золотих воріт, С. О. Висоцьким досліджено ряд написів, які супроводжували малюнки: сцена полювання на кабана та ін. Малюнки і написи були зроблені, очевидно, подорожуючими, які чекали відкриття воріт.
Дуже цінними і різноманітними за інформацією є графіті на стінах Софійського собору. їх авторами були представники різних верств населення. Так, у Володимирському вівтарі собору є напис: «Михайло Скопосовъ прощенникъ». У головній наві собору виявлено напис про важливу подію — смерть Ярослава Мудрого: «В лето 6562 месяца февраля в 20-е успение царя нашего...» Цей напис підтвердив свідоцтво Іпатіївського літопису, де ця подія також датується 6562 р. (1054) 20 лютого. Є й інші написи такого типу.
Найбільша кількість написів припадає на XI ст. В одному з них повідомляється про подію, яка не знайшла висвітлення в літопису: «Міесяца декабря в 4-е сотвориша мир на Желяни Свя- тополк, Володимир и Ольг».
Зміст події підказує, що вона відбулася під час князювання Святополка Ізяславича (1093—1113). Володимир — це славнозвісний Володимир Мономах. Напис зроблено рукою професійного писця, діловим начерком, з використанням специфічних прийомів (лігатур). Автограф такого ж писця-професіонала є також і в південній галереї: «Іван дьяк Давыдов». Серед софійських графіті є написи, зроблені жінками (наприклад, Олисавою — матір’ю київського князя Святополка Ізяславича).Графіті виявлено на руїнах стін Успенського собору, Михайлівської церкви, Видубицького монастиря, Кирилівської церкви, а також соборів Чернігова. Вивчаючи ці пам’ятки, необхідно пам’ятати, що вони залишені представниками різних соціальних верств давньоруського суспільства. Це свідчить про досить високий рівень писемності, яка відігравала вже значну роль і в економічному житті. Епіграфічні матеріали, виявлені під час археологічних досліджень, є важливим історичним джерелом. Вони містять різноманітну, багату інформацію про політичні події свого часу, побут і звичаї давньоруського суспільства, свідчать про високий рівень культури Давньої Русі.
* * *
Однією із найважливіших категорій археологічних пам'яток, що розкривають духовну культуру Київської Русі, є пам'ятки епіграфіки: берестяні грамоти з культурних шарів Новгорода, Звенигорода та інших міст Київської Русі, графіті на стінах Софії та інших давньоруських храмів. Вони розкривають багатий духовний світ, дають уявлення про писемну культуру давньоруського суспільства.
Археологічні пам'ятку — написи на глиняному посуді, пряслицях, стінах печер та ін.— розкривають досі маловідомі сторінки докирилівської писемності, дозволяють визначити етапи і закономірності розвитку письма у східних слов'ян.
Рекомендована література
Арциховский А. В., Тихомиров М. Н. Новгородские грамоты на бересте (Из раскопок 1951 r.). M., 1953.
Высоцкий С. А. Древнерусские надписи Софии Киевской XI—XIV вв. К., 1966.
Высоцкий С. А. Средневековые надписи Софии Киевской XI—XVII вв. К., 1976.
Георгиев Е. Славянская письменность до Кирилла и Мефодия. София, 1952.
Истрин В. А. Развитие письма. M., 1966.
Куйо М. Сказание о начале славянской письменности. M., 1981. Лихачев Д. С. Возникновение русской литературы. M.; Л., 1952. Новое в археологии Киева. К., 1981.
Coaomohuk Е. И. Сарматские знаки Северного Причерноморья. К., 1959. Черепнин Л. А. Русская палеография. M., 1956.