Пам’ятки епохи мезоліту.
«Ранньомезолітичними» нині вважаються понад 10 груп пам’яток: в азово-чорноморській області (пам’ятки типу Шан-Коба гірськокримської культури), в Криму (Сюрень 2), у Степовому Подніпров’ї та Донбасі (осо- корівсько-рогалицького типу), в Північно-Західному Причорномор’ї (типу Білолісся), на Волині (нобельського типу, а також, можливо, типу Народич), на Десні (типу Смячка) на Сівер- ському Дінці (типу Минівського Яру), на Середньому Дністрі та в Прикарпатті (оселівського типу).
Крем’яному інвентарю шан-кобинської групи притаманна мікролітоїд- ність (із переважанням серед мікролітів сегментів). Найкраще вивчена стоянка Шан-Коба (під скельним навісом). Вхід до навісу затуляла камінна стіна, споруджена в «ранньому мезоліті». Під навісом виявлені сліди кострища, знаряддя з кременю та кістки, а також кістки тварин — диких (благородного оленя, коня, віслюка, кабана, сайгака) та свійського собаки. На стоянках типу Білолісся переважають кремінні скребла та геометричні мікроліти, особливо сегменти. Відкопані там кістки належали диким звірам — коню, віслюку, туру. Обидві описані групи іноді об’єднують у «кримсько- білоліський цикл сегментів». Вони були, очевидно, немісцевого походжен- ’ ня: шан-кобинські пам’ятки могли скластися під впливом близькосхідних культур Кебара й нагадують натуфійські, а білоліські — під впливом рома- нелло-азільських пам’яток Нижнього Дунаю.
Пам’ятки осокорівсько-рогалицького типу відзначаються майже повною відсутністю мікролітів (але й появою перших трапецій) і досить розвиненою крем’яною індустрією. На стоянці Осокорівка в Надпоріжжі простежені рештки п’яти наземних жител округлої в плані форми (площею від 12 до ЗО м2), розташованих колом діаметром близько 20 м на відстані 5—7 м одне від одного. Вони мали стовпову конструкцію, їхні стіни були обплетені верболозом й обмащені глиною. В центрі кожного житла розташовувалися відкриті вогнища.
Можливо, ця культура склалася на основі місцевих пізньо- палеолітичних пам’яток (гінцівсько-боршевських) під впливом «кримсько-бі- лоліського циклу сегментів».У подністровських пам’ятках типу Оселівка (Оселівка, Молодова V, Атаки та ін.) різці переважають над скреблами, а серед мікролітів значне місце належить пластинчатим знаряддям, виготовленим у техніці крутої крайової ретуші («тупоспинникам»). Мікролітичний показник тут найвищий з-поміж «ранньомезолітичних» пам’яток України. Своєрідною особливістю пам’яток типу ОселІвка є наявність у них вістрів на пластинках свідер- ського типу, траншеподібних сокир, рогових сокир (відома одна), багатозубих гарпунів (теж один), кам’яних розтиральників. У шарах Молодови V знайдені кістки північного й благородного оленів. Припускається, що оселів- ські племена склалися на основі місцевого пізньопалеолітичного населення, насамперед того, що залишило по собі пам’ятки типу Молодова.
Нобельські пам’ятки відрізняються особливими двоплощадними човнико- подібними нуклеусами, загалом пластинчатою технікою та поширенням вістрів стріл на кремінних ножеподібних пластинах, наявністю макролітичних сокир-транше. Пам’ятки типу Смячка мають багато спільного з ковельськими, але в них практично відсутні човникоподібні нуклеуси та мало вістрів на пластинах. Характерною відзнакою стоянки Сюрень 2 є поєднання значної кількості вістрів на пластинах (особливо верболистих, тотожних свідерським комплексам Польщі) з кількома видами геометричних мікролітів — сегментами, трапеціями, трикутниками. Поява трьох названих типів пам’яток була пов’язана, очевидно, з проникненням на Південь представників свідерських груп Польщі й Прибалтики.
Своєрідність пам’яток типу Народичів полягає в мікро-макролітичному складі інвентаря (трапеції, трикутники, а разом із ними й сокири-транш'е та сокири-різаки) за наявності значного числа вістрів на пластинах (пост- свідерських верболистих і черепкових), а також вістрів так званого наро- дицького типу (з крайовою ретушшю майже по всьому периметру виробу). В пам’ятках типу Минівський Яр переважають знаряддя на відщепах.
Є також сокири-транше. Походження обох цих типів пам’яток пов’язане, очевидно, з пізньопалеолітичним населенням відщепово-макролітичного шляху розвитку (Покровщина 7 на Десні, Довгиничі-Збронек під Овручем, город- цовська стоянка в Костенках). На виникнення групи типу Народичів вплинули пам’ятки нобельського типу, а також мікролітичні культури Півдня України, прибалтійські типу Маглемозе та ін.Як ми вже наголошували, «ранньомезолітичними» можна вважати й частину (мабуть, незначну) скорчених поховань у мезолітичних могильниках Надпоріжжя. «Ранньомезолітичне» населення належало до епохи мезоліту.
Які ж пам'ятки можна вважати пережитковомезолітичними пам'ятками? Очевидно, такі об'єкти «пізнього мезоліту», котрі не мали рис протонеоліту: пам'ятки типу Кудлаївки та Пісочного Рову на Середній Десні, в Київському Подніпров'ї, Kueeo- Житомирському Поліссі, пам'ятки дніпро-прип'ятської й донецької культур (іншими словами, пам'ятки «пізнього мезоліту» північної частини України). Стоянки кудлаївського та пісочно- ровного типу, продовжуючи традиції пам’яток типу Минівський Яр і запозичуючи мікролітичні традиції від південних культур, утворюють з ними «цикл відщепово-макролітичних типів», якому притаманні переважаюча кількість заготовок на відщепах та мікро-макролітичні вироби. Дніпро-прип’ятська та донецька культури, що також сформувалися на місцевій «ранньомезолі- тичній» основі, відрізняються найвищим серед «пізньомезолі- тичних» груп індексом пластинчастості. Д. Я. Телегін відніс ці культури до «циклу косих, вістрів».
* * ⅛
З огляду на все сказане в цій лекції зробимо підсумовуючий висновок: у «пізньомезолітичний» час матеріальні пам'ятки Півдня України стали протонеолітичними, продовжуючи в той же час співіснувати з північними мезолітичними пам'ятками. Таким чином, мезолітичною епохою слід визнати лише «ранньомезолітичний» час, а час «пізнього мезоліту» — епохою вже протонеоліту, в яку мезолітичні пам'ятки Півночі України репрезентували пережитковий мезоліт.
За Д. Я. Телегіним, ран- ньомезолітичні пам'ятки належать до IX—VIIIt пізньомезолітич- ні — до VII—VI тис. до н. е., а культури керамічного неоліту з'являються з середини VI тис. до н. е. Тому епоху мезоліту можна датувати IX—VII, а протонеоліту — VII—першою половиною VI тис. до н. е. Однак частина науковців уважає, що голоцен почався не з кінця IX, а з VI тис. до н. е. (і тоді пам'ятки мезоліту могли з'явитися не раніше VII—VI тис. до н. е.). Тому початок епохи мезоліту загалом може бути віднесеним до IX—VI, початок епохи протонеоліту — до VII—VI, а початок епохи неоліту — до VI—V тис. до н. е.Рекомендована література
Археологія Української PCP: У 3 т. K., 1971. Т. 1. Археология Украинской ССР: В 3 т. K., 1985. Т. 1.
Даниленко В. Н. Неолит Украины. K., 1969.
Земная кора и история развития Черноморской впадины. M., 1975. Мелларт Дж. Археология Ближнего Востока. M., 1982.
Телегін Д. Я. Мезолітичні пам’ятки України. K., 1982.
Xotuhckuu H. А. Палеогеографические итоги корреляции этапов развития растительности северной Евразии в голоцене // Автореф. дис.... д-ра географ, наук. M., 1972.
Чмыхов Н. А. Истоки язычества Руси. К., 1990.