Пам’ятки
На території України відомі тисячі мезолітичних стоянок. Особливо багато їх у Поліссі, на Сіверському Дінці, у Гірському Криму, на Одещині, в Надпоріжжі (рис. 24). У рівнинних районах вони розташовані на невисоких піща-
Puc.
24. Мезолітичні пам’ятки України:Пам’ятки культур: І — Кудлаївка; II — Яніславиця; III — Гребеники; TV- Кукрек; V — Пісочний Рів;
VI — Зимівники; VII — донецька; VIII — Мурзак-Коба.
Мезолітичні пам'ятки: 1 — Переволоки 2; 2 — Люботинь 3; 3 — Сенчиці 5а; 4 — Великий Мідськ; 5— Криниця; 6 — Поляни; 7— Рудня; 8 — Протереб; 9 — Мартиновичі; 10 — Кухарі; 11 — БородянкаЗв; 12 — Таценки; 13 — Селище; 14 — Кудлаївка; 15 — Пісочний Рів; 16 — Загай І; 77 — В’яаівок 4а; 18 — Сурський 5; 19 — Сабівка; 20 — Зимівники; 21 — Лазарівка; 22 — Велика Андрусівка; 23 — Ігрень 8; 24 — Кізлевий; 25 — Добрянка; 26 — Абузова Балка; 27 — Кам’яна Могила; 28 — іванівка; 29 — Вишенне; ЗО — Фронтове; 31 — Петрівська; 32 — Ізюм; 33 — Пришиб; 34 — Шевченкове; 35 — Пелагіївка 3; 36 — Ольхова 5; 37 — Кандрюцька; 38 — Моспіно; 39 — Мирне; 40 — Царинка; 41 — Доброжани; 42 — Гребеники; 43 — Гіржеве; 44 — Познанка; 45 — Казанка; 46 — Кукрек; 47 — Мис Трійці; 48 — Шан-Коба; Фатьма-Коба; 49— Мурзак-Коба; 50 — Ласпі 7
них підвищеннях уздовж річок, а в Гірському Криму — в печерах та гротах. Залягання культурного шару в піщаних відкладах зумовило його руйнування в більшості мезолітичних пам’яток України, де збереглися лише крем’яні вироби. Стоянки, на яких культурний шар зберігся, являють собою кілька скупчень знахідок діаметром близько 10 м, які нерідко зливаються в одну велику пляму археологічних матеріалів. Тобто за планіграфією мезолітичні стоянки нагадують верхньопалеолітичні і складаються з невеликих стоянок окремих сімей, що мешкали в доволі скромних за розмірами житлах.
На відміну від невеликих літніх жител окремих сімей, зимові напівземлянки мали діаметр 5—10 м і могли вміщати 2—4 малі сім’ї. Приклади таких великих зимових поселень дають відомі мезолітичні стоянки Ігрень 8, В’язівок 4а, Мирне.Ігрень 8 — відома мезолітична стоянка в місці впадіння р. Самари у Дніпро в межах м. Дніпропетровська. Уздовж краю піщаної тераси Дніпра виявлено рештки 10 заглиблених на 0,7—1 м у пісок круглих напівземлянок діаметром 6—10 м. Заглиблені в землю з метою утеплення житла перекривалися дерев’яними каркасами та очеретяними дахами. В такому житлі могло зимувати кілька сімей, які, судячи зі знайдених на стоянках кісток, полювали у прирічкових заростях на турів, оленів, кабанів, диких коней, водоплавних птахів, ловили рибу (рис. 23). Крем’яні та кістяні знаряддя стоянки дають підстави віднести її до кукрецької культури і датувати приблизно 8 тис. років тому.
В’язівок 4а — ранньомезолітична стоянка, розташована на невисокому узвишші біля річки Сліпород неподалік м. Лубни на Полтавщині. На стоянці досліджено п’ять трохи заглиблених у землю, напівземлянок, що мали круглу в плані форму діаметром 4—7 м. Кістки оленів, лосів, кабанів, диких коней, косуль, бобрів, риб свідчать про мисливсько-рибальський характер господарства. Крем’яні вироби дають підстави віднести стоянку до зимівниківської культури мезоліту Лівобережної України і датувати 9 тис. років тому.
Мирне — велике пізньомезолітичне поселення на березі р. Дракулі на Одещині, що складалося зі скупчень матеріалів гребениківської та кукрецької культур мезоліту України. Судячи зі знайдених кісток, основою господарства місцевого населення було полювання (за допомогою луків, стріл та метальних списів) на турів і диких коней.
Печери кримських гір були надзвичайно привабливим житлом для мисливців кам’яної доби й неодноразово заселялися ними. Тому печерні стоянки мезоліту Гірського Криму, як правило, багатошарові. Вони містять по кілька насичених знахідками культурних горизонтів, що належать до різних мезолітичних культур.
Наприклад, у скельному навісі ИІан-Коба в Південно- Західному Криму досліджено шість горизонтів різної культурної належності. Нижні два (6, 5) — шан-кобинської культури фінального палеоліту, що перекривалися шаром 4 шпанської культури раннього мезоліту, над яким містилися шари 3 (кукрецький), 2 (мурзак-кобинський) і, нарешті, верхній шар з рештками неолітичної доби. Така послідовність культурних нашарувань простежується й на інших печерних стоянках Криму (Фатьма-Коба, Заміль-Коба, Алимівський навіс, Буран-Кая, Сюрень, Шпан-Коба та ін.).Мезолітичні могильники України — колективні поховання поблизу сіл Волоське та Василівка, на березі Дніпра, у Надпоріжжі. Відкриті О. В. Бодян- ським, розкопувалися В. М. Даниленком, Д. Я. Телегіним, А. Д. Столяром. Волоський могильник складався з 19 скорчених поховань, датованих фінальним палеолітом. На ранньомезолітичному могильнику Василівка І розкопано 24 скорчених, а на пізньомезолітичному Василівка III — 34 скорчених і сім випростаних кістяків (рис. 25). Деякі з похованих, серед яких переважали чоловіки, були вбиті метальною зброєю з наконечниками, оснащеними мікро- вістрями з притупленим краєм. Антропологічні матеріали могильників демонструють зміну гранильного населення середземноморського антропологічного типу (Волоське) масивнішим протоєвропеоїдним (Василівка I, III), а пізніше масивними північними європеоїдами вовнизького типу.
Рис. 25. Мезолітичний могильник Василівка III. Загальний план, мікролітичні наконечники стріл, уламок кістяного наконечника з поховань
Два мезолітичні поховання досліджено в печерах Криму: чоловіка — у Фатьмі-Кобі та парне поховання чоловіка й жінки — в Мурзак-Кобі.