Озброєння доби середньої бронзи
Доба середньої бронзи на Україні, перехідний період між ранньою та пізньою бронзою, охоплює невеликий проміжок часу. За доби середньої і пізньої бронзи західну частину України займала Тшинецька культурна спільнота [Kosko, Klochko, 1998], яка займала територію від польського узбережжя Балтійського моря до українського Середнього Подніпров’я.
У цю спільноту входили Східнотшинецька [Березанская, 1985] і Комарівська культури. Комарів- ська культура локалізується переважно на Середньому та Верхньому Дністрі та датується в межах 15-12 ст. до н.е. [Swiesznikow, 1967; Березанская, 1985], або 17-14 ст. до Р.Х. [Klochko, 1993]. Питання культурного, хронологічного та територіального розмежування західнотшинецьких та східнотшинецьких пам’яток розроблені ще недостатньо. В цьому розділі розглядаються пам’ятки раннього етапу Східнотшинецької культури і матеріали Комарівської культури. До цієї культурної групи мною включені також речі з курганів біля с. Іванья [Свешников, 1968], які були віднесені І.К. Свєшніковим до Комарів- ської культури, С.С. Березанською — до рівненського варіанта Східнотшине- цької культури [Березанская, 1985], а 1.1. Артеменко пропонував розглядати їх як контактну зону між Комарівською, Тшинецькою та Сосницькою культурами [Артеменко, 1987, 106].Доба середньої бронзи в степовій та на більшій частині лісостепової зон центральної та лівобережної України представлена культурою багатовалико- вої кераміки (КБК) [Археологія УССР, 1985]. Ця культура, враховуючи велику територію розповсюдження і відносно невелику кількість досліджених пам’яток, вивчена досить погано. Матеріали, що її характеризують, знайдені в різних регіонах, суттєво різняться між собою, критерії їх поєднання в єдину культуру досить не чіткі. Вірніше за все, було б розглядати цю культуру як культурно-хронологічний горизонт, в рамках якого в майбутньому виявляться окремі культурні групи.
Зрубна культура є однією з найбільших культур доби пізньої бронзи у Євразії, вона займала значну частину Нижнього Подніпров’я, Подоння, Поволжя та Приуралля [Кривцова-Гракова, 1955]. У останній час ареал її розповсюдження на території сучасної України суттєво скоротився в зв’язку з виділенням самостійної Сабатинівської культури [Черняков, 1985; Шарафутдинова, 1982, 1986]. Критично переглянута і сама концепція зрубної культури: В.В. Отрощенко замість однієї культури на тій же території виділив дві самостійні культури — Покровську та Бережнівсько-Маївську [Отрощенко, 1994, 150-153].
В останні десятиріччя було переглянуто питання про пов’язання із зрубною культурою практично усіх металевих виробів доби пізньої бронзи Північного Причорномор’я, що призвело до відокремлення Красномаяцької металургійної традиції Сабатинівської культури [Klochko, 1993], Лобойківської металургійної традиції Бережнівсько-Маївської зрубної культури [Klochko, 1998], Кардашинської металургійної традиції Білогрудівської культури та Завадів- ської металургійної традиції Бондарихінської культури [Клочко, 1994]. У зв’язку з цим коло джерел, “зрубно-покровська” належність яких встановлюється досить надійно, різко скоротилося. У цьому розділі розглядаються тільки ранні пам’ятки Покровської зрубної культури.
Карта 4. Культури доби середньої бронзи (1900-1600 ВС).
