Олексій Третьяков (Чернівці) ІСТОРИЧНІ РЕКОНСТРУКЦІЇ ГОСПОДАРСЬКИХ СПОРУД БУКОВИНИ VI - РУБЕЖУ XIl-XIII ст.
Дослідження ретроспективи розвитку господарських споруд має особливе значення для виявлення загальних рис та форм народної архітектури VI - рубежу XII-XIII ст. Це, в свою чергу, дає основу для створення графічних та натуральних реконструкцій.
Основним заняттям сільського населення давньослов'янських племен в І тис. н.е. було землеробство. З ним тісно пов'язані споруди для зберігання зерна. Характерними спорудами для давньослов'янської культури є господарські ями. Вони поділяються на ями-погреби та хлібні ями. Ями-погреби мають різну форму: дзвоновидну, циліндричну, грушовидну, коритоподібну. За розмірами вони більші за хлібні ями. Діаметр їх не перевищує 2 м, глибина - 1,5 м. Стінки і дно були вирізані в материку. Інколи їх обмащували глиною. Обмолочене і обвіяне зерно зберігали, головним чином, у спеціально споруджених зернових ямах (хлібних ямах), які знаходилися всередині житла або біля нього. На території Буковини вони відомі на поселеннях Широка Поляна, Ревне, уроч. Кидрина, Микулинка, Червона Діброва та ін. Про типовість таких господарських об'єктів свідчать статті «Руської Правди», літописні згадки про «житні ями». Серед етнографічних матеріалів України й Північної Буковини зокрема, такі ями відомі до початку ХХ ст. Відмінністю хлібних ям є не лише менший розмір, але і переважання серед них грушовидного типу та обмащення глиною стінок ями, яку потім добре обпалювали. Ями з насіннєвим зерном накривали глиною, гравієм, дерев'яним щитом, або кам'яною плитою. Відкривали їх один раз для вибору зерна. Ями могли мати легке одно- або двосхиле накриття у вигляді куренів зі сплетеного гілля, обмащеного глиною.
На давньоруських та давньослов'янських поселеннях поряд з житлами, або недалеко від них, розміщувались господарські споруди, які призначались для збереження майна, сільськогосподарської продукції або використовувались як хліви. Це були переважно наземні дещо заглиблені будівлі легкої конструкції, дерев'яного сплетіння, іноді обмащені глиною.
Серед цих господарських споруд слід виділити групу легких навісів. Прикладом можуть бути навіси з поселень Чорнівка та Автуничі. Легкий навіс досліджений на Чорнівському городищі. Його використовували, можливо, як конов'язь для коней гостей або воїнів гарнізону. Знайдені легкі навіси-повітки і на території поселення Автуничі в Чернігівській області. Вони мали форму закритої з трьох сторін господарської споруди для зберігання реманенту, сіна, дров. Проміжки між стовпами мають канави від плоту. Покритий він односхилим дахом. Для реконструкції навісу для дров на території музею пропонується звести споруду каркасної конструкції. Вона має мати п'ять несучих стовпів, переплетених лозою. Дах односхилий, покритий очеретом.Серед споруд господарського призначення слід виділити споруди, які можна ідентифікувати як літні кухні. На території Буковини набули поширення відкриті вогнища, винесені за межі житла і розміщені у дворі або на городі. В них логічно вбачати господарські споруди літнього використання для приготування їжі. Відкриті вогнища були овальної, видовженої форми, з розмірами 0,5-0,7?0,9-1,2 м (зрідка до 1,5 м). Під зводився з глини шаром 10 см, міг вимощуватись камінням, уламками битого посуду. По периметру вогнища викладалось каміння. Із задньої частини висота вимостки могла сягати 15 см. Вона зменшувалась по боках і, доходячи до передньої частини, представляла вже нагромадження дрібного каміння. Над вогнищами часто влаштовували легкий навіс для того, щоб вони не розмивались від опадів. Навколо влаштовували огорожу від худоби. В даній реконструкції пропонується спорудити легкий навіс на чотирьох стовпах, вкопаних на 25 см, діаметром 20 см, покритий односхилим накатом з кругляку діаметром 10 см.