Необхідний словничок

автохтони - корінні мешканці певної території.

антропологічний тип - характерне сполучення фізичних ознак людей: статури, зросту, рис обличчя. Досліджуючи ант­ропологічний тип стародавніх спільнот та сучасних на­родів, можна простежити їхню спадковість принаймні щодо зовнішності.

археологічна культура - давня спільнота, обмежена у просторі й часі (жила певний час на певній території), яка визна­чається за значимо спільним комплексом матеріальної культури: житлами, знаряддями праці й війни, спосо­бом та обрядністю поховань. Зазвичай археологіч­ні культури називають за місцем найхарактерніших знахідок: наприклад, «трипільська культура» називає­ться так за назвою села, біля якого проводив розкопки на поч. XX ст. археолог Вікентій Хвойка. Зрозуміло, це зовсім не означає, що представники трипільської куль­тури називали себе «трипільці». Оскільки щораз повто­рювати «носії такої-то культури» складно, то Леонід Залізняк для зручності вживає щодо носіїв, наприклад, зарубинецької археологічної культури вираз «заруби- нецька людність».

етногенез - процес утворення, виникнення певного етносу, від­повідно «україногенез» - це процес утворення з частини слов’ян українського етносу.

етнонім - етнічна назва, назва народу.

етнос (народ) - людська спільнота, яка відрізняється від інших власною самосвідомістю, окремою етнічною територією (батьківщиною), самобутньою мовою, культурою, ха­рактером, специфічними формами господарського життя.

мезоліт - середній кам’яний вік - доба між давнім кам’яним ві­ком (палеолітом) і новим кам’яним віком (неолітом), яка розпочалася бл. 10 000 років тому й закінчилася з по­ширенням землеробства, яке виникло на різних теренах у різний час. Межі «археологічних віків» не є загально фіксованими, вони залежать від того, коли певні техно­логії та методи ведення господарства приходили на ті чи інші території.

неоліт - новий кам’яний вік - охоплює VII-III тисячоліття до н. е., доба переходу від привласнюючого господарства (зби­ральництво, мисливство, рибальство) до відтворюючо­го (землеробство, скотарство). Цей перехід має принци­пове значення для формування людської цивілізації, то­му його часто називають «неолітичною революцією».

халколіт (або енеоліт) - мідно-кам’яний вік, доба переходу від кам’яного віку до бронзового, час, коли люди почали використовувати метал. Найдавніші мідні предмети і шматки руди були знайдені на ранньоземлеробських поселеннях Передньої Азії (VIII-V тисячоліття до н. е.). З IV ст. до н. е. мідні та бронзові знаряддя почали витіс­няти кам’яні.