Найдавніші залізні речі у Східній Європі.
Україна, займаючи частину Східної Європи, була розташована найближче до анато- лійського центру чорної металургії, а сухопутні та морські комунікації відкривали можливість безпосередніх контактів з розвинутими державами Малої Азії та Східного Середземномор’я.
Серед перших залізних виробів, знайдених на території Східної Європи, найдавнішим вважається листоподібний залізний ніж з кургану № 6 Бічкін-Булакського могильника в Калмикії (там же була знайдена віслообушна сокира XVII ст. до н. е.). Аналіз металу, з якого був виготовлений ніж, показав на значну домішку в ньому нікелю, що свідчить про метеоритне походження виробу. Знахідки залізних речей кінця II — початку І тис. до н. е. відомі в археологічних пам’ятках Північного Кавказу. На поселенні ранньозрубної культури Воронезька ГЕС (XVI ст. до н. е.) Ю. А. Подгаєцьким знайдені залишки бронзоливарного виробництва та залізні жужелиці. Так само ранніми є залізні прути з криці, знайдені на поселенні ранньозрубної культури поблизу хутора Семидвірки Воронезької області, та абашів- ської культури Баланбаш у Башкирії. Отже, знайомство племен бронзового віку Східної Європи з обробкою заліза за віком майже не поступається країнам Стародавнього Сходу, Найбільш ранні залізні вироби на території України засвідчено в сабати- нівській культурі Південного Побужжя (XIII—XIl ст. до н. е.). Один із предметів (невизначеного призначення) з матеріалів Острівецького могильника культури Hoa виготовлено із заліза. У лігатурі багатьох виробів кінця бронзового віку Є. М. Черних знайдено домішку заліза (до 5,5 %). На думку вченого, «залізо не могло домішуватись у мідь в істотному співвідношенні, тому що висока температура плавлення (1535°) не дозволила б йому розплавитись у рідкій мідній ванні. Залізо такої концентрації могло потрапити до міді при використанні мідноколчеданних руд, вельми багатих цим елементом». До білозерської культури (XII—X ст. до н. е.) належать досить численні кинджали з бронзовими руків'ями та залізними лезами (Збур'ївка, Широка Могила, Степовий, Кочкувате, Малохортиця) та інші вироби. Відомі залізні речі (шило, шлаки) в білогрудівській культурі (XII— X ст до н. е.), бондарихинській культурі (XII—X ст. до н. е.). Такі поки що поодинокі знахідки наводять на думку, що зміна бронзового віку ранньозалізним на території України відбувалася дещо раніше (з XII, а не з IX-VIII ст.) ніж це вважалося в 60—80-х роках.Процес переходу від бронзових знарядь та зброї до залізних навіть у передових для того часу країнах був дуже повільним та складним. Добре відомо, що навіть у державах Стародавнього Сходу, таких як Ассирія чи Урарту, де було добре налагоджено виробництво залізних виробів, ще у VIII ст. до н. е. у клинописних хроніках ассирійського царя Саргона II згадується бронзова зброя воїнів. До часів Саргона II належить і колекція залізної зброї, зверху вкритої тонким шаром бронзи, яка зберігається у Британському музеї. Б. М. Граков писав, що «ассирійці багато клопотались про вдосконалення зброї, прийнявши залізну зброю, в той же час не зовсім довірялися її міцності та гостроті». Це, очевидно, стало причиною запровадження дещо несподіваної технології, згідно з якою залізну зброю втоплюва-
Найдавніші залізні речі білозерської (1—4), бондарихинської (5—6) та пізньокіммерійської (7—22) культур України:
1—2 — Кочкувате; 3 — Будуржель; 4 — Верхня Хортиця; 5—6 — Бондариха; 7 — Костянтинівна; 8—10, 12 — Зольний курган; 11 — Висока Могила; 13 — Головяти- не; 14, 22 — Суботівське городище; /5 — Стара Яблуня; 16 — Софіївка; // — Київська область; 18 — Носачівський курган; 19 — Бутенки; 20 — Суворове; 21 — Ctq- ланці (1—4, 11—13, 16, 20—21 — кинджали; 5, 14 — ножі; 6 — шило; 7—10 — наконечники стріл; 15 — сокира; 17—19 — наконечники списів; 22 — меч) ли в розплавлену бронзу, довіра до якої виховувалася протягом багатьох століть.
Особливістю вступу населення України до залізного віку, зокрема степової частини Північного Причорномор'я, було те, що цей час збігається з писемними джерелами стародавньої Греції та держав Сходу, в яких йдеться про кіммерійців — найста- родавніший народ України. З цим, відомим з багатьох писемних джерел, народом дослідники археології Південно-Східної та Центральної Європи пов'язували поширення залізних виробів, зброї та кінського упряжу.