Наслідки неолітичної революції
Виникнення та утвердження відтворювального господарства були результатом творчих сил людини. Перед тим, так би мовити, людина йшла за природою; тепер вона стає її творцем. Неолітична революція супроводжувалася цілою низкою вдосконалень і винаходів, які докорінно змінили життя та побут людей і своєю чергою сприяли розкриттю нових потенціальних можливостей розуму.
Уже збиральництво мало наслідком не лише активне споживання рослин, а й їх використання у будівельній справі (покрівля жител, зведення стін) та виготовленні побутових речей (кошики, рогожки), знарядь рибальства (сіті, верші). За неоліту було освоєно рослинне волокно, з’явилися прядіння й ткацтво. Спочатку з цією метою використовували волокна диких рослин — кропиви, диких конопель, льону, а також лико дерев. У VII тис. до н. е. було окультурень льон, а з розведенням овець було виведено й породи, що давали вовну. Почалося сукання нитки з вовни та виробництво з неї тканини. Певно, тоді виникло й плетіння.
З цього часу в побут людей активно входить глина. Цей благодатний матеріал використовували з різною метою. З глини формували стіни осель (глинобитні споруди), нею обмазували дерев’яні або очеретяні каркаси жител, підлогу, з неї робили хатні лежанки й лави, потім почали зводити будівлі з цегли-сирцю, а ще пізніше — з випаленої цегли. Це був неабиякий успіх у будівельній справі. Мисливська традиція зводити округлі житла поступово відмирає. Постають прямокутні багатокімнатні оселі з господарськими приміщеннями, а також двоповерхові спору
ди. Деякі поселення обводять кам’яними мурами (Рас ПІамра), мурами та ровом (Ієрихон). У Бейді було збудовано монументальну кам’яну платформу, що захищала від сповзання дюну, на якій виросло це поселення.
Обмазування ям та корзин для зберігання зерна глиною привело до винайдення глиняного посуду. Найдавніші його сліди виявлено у Мурейбіті в шарі VIII тис.
до н. е. (верхів’я Тігру) та на поселенні Гандж Даре в горах Загросу. Такий посуд ще не випалювали в печах, а лише сушили на сонці. На поселенні Чайоню Teneci, що виникло в останній чверті VIII тис. до н. е., вже трапляється перший випалений у спеціальних печах посуд — на зразок великого тазу. З кінця VII тис. до н. е. керамічний посуд широко входить у побут малоазійського населення.Винайдення керамічного посуду дало змогу не лише повніше утилізувати продукти харчування (як, наприклад, м’ясо: його тепер можна було варити, смажити на сковорідці), а й змінити раціон харчування шляхом вживання вареної та смаженої їжі.
М’яка пластична глина стала чудовим матеріалом для створення різноманітних форм посуду та інших речей. І статуетки, і стіни будівель, і вироби оздоблювали прокресленим по вогкій глині орнаментом або розмальовували фарбами. Міцні затишні оселі, яскравий посуд та невеличкі статуетки — ця тріада, згідно з В. Массоном, є універсальною для всіх ранньоземлеробських суспільств.
У цей час навчилися отримувати вапно (ним обмазували стіни та долівку жител), а також гіпс. Оволодіння технікою випалювання кераміки, а також поява вапна й гіпсу стали подальшою ланкою у використанні вогню, що досить скоро привело до освоєння металів. У Передній Азії навіть ще за раннього неоліту з’являються мідні речі, спочатку з самородної міді, а з VI тис. до н. е. її вже починають виплавляти.
Таким чином, виникнення скотарства та землеробства дало поштовх для розвитку різноманітних виробництв — будівельної справи, виготовлення кераміки, створення знарядь, прикрас, предметів побуту й культу. З цього часу починає формуватися третя галузь відтворювальної діяльності — ремесло, що заклало основи майбутнього промислового виробництва.