МУДРІСТЬ ЗМІЇ

Перуанські черепи: ліворуч — із слідом вдалої трепанації (V ст. до н. е.), праворуч — так, на думку вчених, деформували череп.

Малі знання — річ небезпечна. Та ми повинні йти на цей ризик, бо дещиця — це саме те, що можуть вмістити найбільші з наших голів...

К. Шоу

До цього табунця архарів Hro з Ланом підкралися з самого ранку. Гостроокий Лан помітив їх першим: архари паслися на зеленому лужку біля велетенських кам'я­них брил, що їх колись скотили зі сходу гори розгнівані духи. Кози щипали соковиту травицю, козенята гасали навколо них, буцалися короткими ріжками. Старий мо­гутній архар, вожак стада, здершись на високий камінь, сторожко поводив на всі боки кудлатою головою, яку обтяжували великі, ребристі, загнуті назад роги. Ми­сливців архари не бачили.

Hro вирішив підкрастися до тварин зліва, де росли ріденькі кущики й поодинокі покручені вітрами дубки. Та коли вони з Ланом, закінчивши довгий виснажливий обхід, вислизнули з лісу і почали де плазом, а де бігцем, пригинаючись за кущамн, на­ближатись до стада, вожак раптом коротко мекнув, і стадо як вітром здуло. Довелося починати все спочатку. Ще двічі мисливці підходили близько до архарів, та кожного разу вожак піднімав тривогу, коли відстань між ними і стадом скорочувалась до двох кидків дротика. Спересердя Лан навіть відмовився підкріпитись мучнистою бульбою стрілолисту, котру Hro дістав зі своєї шкіряної торбини, коли вони при­лягли за великим каменем після чергової невдалої спроби. Архари збилися купкою біля підніжжя гори, а вожак так само неквапливо походжав навколо своїх кіз, наче насміхаючись над невдахами-мисливцями.

І тут Лан пошепки виклав Hro свій план. Вони розділяться. Hro залишиться за цим каменем, а він, Лан, обійде архарів далеко справа і пожене їх на засідку Hro.

з-за скелі, вибираючи подальший шлях... І тут Hro з жахом побачив, як зверху Лана блискавично накрила довга сіра тінь печерної левиці, котра теж, мабуть, по­лювала на архарів. Забувши про архарів, Hro щодуху помчав до розсипу скель, де на землі в клубку сплелися тіла Лана й левиці. Розлючена звірюка не помітила Нго, і той з усієї сили наніс їй смертельний удар кам’яною сокирою. Переконав­шись, що левиця сконала, Hro витяг з-під неї заюшеного кров’ю Лана. Той був не­притомний, з пошматованого рукава стирчали уламки кістки й розірвані сухо­жилля...

З того часу минуло 60 тисяч років, 600 віків прошуміли над Землею. В печері Шанідар, що в Іраку, археологи розкопували стоянку первісних людей. Вже було знайдено безліч кам’яних шкребків, наконечників, рубил, кісток тварин. Аж ось людям відкрилося стародавнє поховання. Учені з подивом дивилися на кістяк дав­нього мисливця кам’яного віку... з ампутованою правою рукою. Так-так, ретельні наукові дослідження довели, що покалічену звіром руку чоловіка було ампутовано до ліктя, причому зроблено все дуже професійно, грамотно з медичної точки зору. Безрукий інвалід дожив до сорока років, як на ті далекі часи — досить похилого віку. Очевидно, одноплемінники піклувалися про каліку, годували його, інакше він би неминуче загинув. У тій самій печері було знайдено ще один скелет літнього чо­ловіка. Аналіз грунту, в якому він лежав, показав, що в ньому високий вміст квітко­вого пилку. Причому пилку тих рослин, що мають цілющі властивості. Сім з восьми видів квіток, що їх знайшли в цій могилі, селяни Іраку й нині використовують для лікування. Учені вважають, що тут було поховано знахаря разом з його лікуваль­ними препаратами. Мабуть, на сьогодні це чи не найстаріший «медик-професіонал» Землі. Неймовірно: вдала ампутація і фітотерапія 60 тисяч років тому!