ДИВНІ ЧЕРЕПИ
Символ сучасної медицини — змія, що виділяє краплю отрути в чашу. Він дійшов до нас з дуже давніх часів. У багатьох народів змія уособлювала мудрість, а її отрута — ліки, велика доза яких може вбити людину, а мала — вилікувати її.
Успіхи сучасної медицини загальновідомі. Завдяки героїчним зусиллям кількох поколінь лікарів людство перемогло таких страшних ворогів, як віспу, туберкульоз, дифтерію, чуму, холеру. Хірурги навчились робити операції, які ще кілька десятиліть тому здавались фантастичними: вживляти штучні клапани в серце і навіть пересаджувати саме серце, нирки, пришивати відірвані руки й ноги. У списку фармакологічних препаратів сьогодні понад сто тисяч найменувань — антисептики, антибіотики, сульфамідні препарати, замінники крові тощо. Переможна хода сучасної медицини якось мимоволі заслонила її історію, її глибинні народні корені. Традиційна європейська медицина витісняє з усіх континентів Інші гігієнічні й лікувальні системи, такі, як африканська, тібетська, китайська, індійська, близькосхідна. А варто було б пильніше придивитися до здобутків медицини давніх епох і народів. Може, це допомогло б нам подолати численні перепони на шляху прогресу сучасної медицини. Час від часу наша медицина заново «відкриває» лікувальні методи, що були відомі тисячі років тому. Приміром, масаж, дихальна гімнастика, припікання, голковколювання, аутотренінг тощо, які успішно застосовувалися сотні й тисячі років тому...
Під час однієї з археологічних експедицій в Долині царів у Єгипті з стародавнього поховання видобули кілька мумій, вік яких сягав 4,5 тисячі років. Вчені були приголомшені: у щелепах деяких із них блищали штучні золоті зуби, вражаюче подібні до виробів сучасних дантистів. Ніхто навіть не підозрював про високу майстерність зубних лікарів Стародавнього Єгипту.
А давні майя уміли не лише виготовляти штучні зуби, коронки, а й ставити пломби.
Склад зубного цементу, що тоді застосовувався, нам невідомий, проте він, безперечно, був дуже високої якості, бо пломби збереглися до нашого часу.На кістяках давніх людей археологи нерідко бачать сліди складних хірургічних операцій — ампутації кінцівок, зрощування переломів і навіть... трепанації черепа! Найдавнішу з відомих науці нейрохірургічних операцій з трепанацією черепа — причому вдалу, бо, як показали дослідження, пацієнт одужав і рана загоїлася — було зроблено близько 12 тисяч років тому! Сучасні нейрохірурги звертають увагу на високу якість проведених трепанацій, чистоту розрізів тощо, а між тим, единим інструментом у древніх хірургів могли бути, як ми вважаємо, лише крем’яні шкребки.
На півдні України і в Ростовській області 4—4,5 тисячі років тому жили племена так званої «катакомбної культури» (небіжчиків ці люди ховали у могилах із спеціальною боковою ніш ею-катакомбою). Палеоантрополог С. І. Круць установила, що на багатьох черепах також є чіткі сліди хірургічних операцій.
Ще дивовижніше відкриття було зроблено в Паракасі (Перу). Виявилося, що замість відсутніх частин природної лобної кістки тут вставляли золоті пластинки. Люди, яким було зроблено таку операцію, жили досить довго, бо пластинки обросли новою кісткою, йдеться не про незначне хірургічне втручання. В Паракасі знайдено й черепи, які свідчать про те, що лобну кістку було замінено повністю. Подібних операцій сучасна хірургія робити не може... До речі, в історії європейської медицини першу спробу трепанації черепа було зроблено в Парижі у 1786 році і закінчилась вона невдало — пацієнт помер одразу після операції.
З найдавніших часів йде вже й зовсім незрозумілий нам сьогодні звичай деформувати голову. Археологи знаходять деформовані людські черепи на всіх континентах. Найбільшого ж поширення ця практика набула в стародавньому Перу. Перуанський вчений П. В. Хайвей так пояснює цю загадку: «Цей звичай було поширено в давньому Перу ще в докерамїчну епоху (3200—2800 рр.
до н. е.). Він зберігався тривалий час і після колонізації в XVI столітті країни іспанцями, незважаючи на всі заборони інквізиції».Хайвей вважає, що інки запозичили звичай і методи деформації черепа у підкорених ними місцевих племен, інки, які були правлячою верхівкою, деформували голови для того, аби відрізнятися від підлеглих. Деформацію черепа робили ще в дитинстві, коли кістки еластичні, за допомогою спеціальних колодок. Найчастіше прагнули досягти того, щоб голова стала видовженою, як диня або огірок. Хайвей переконаний, що це часто призводило до психічних захворювань, особливо серед представників касти жерців, які застосовували найжахлив'шіі деформації голови. Поки що немає переконливого пояснення, чому ж усе-таки цей звичай зберігався протягом стількох століть. Можна припустити, що деформація, як і спеціальні трепанації, робилася для того, щоб вплинути на психіку людини.
Археологія свідчить про високий рівень розвитку хірургії і в багатьох інших народів давнини. Близько 50 бронзових хірургічних інструментів зберігається в Музеї Історії медицини в Києві. їх було знайдено під час розкопок давньогрець-
кого міста-колонії Ольвії (VII ст. до н. е.— IV ст. н. е.). Серед них — голки, пінцети, зонди, ложечки, гачки тощо. Деякі з цих інструментів за своєю формою й призначенням є майже копією сучасних. Як показали дослідження, ними стародавні лікарі Ольвії виконували такі операції, як накладання швів та лігатур, видалення сторонніх предметів з ран і каменів з сечовивідних шляхів тощо.
Давній індійський автор Сушрута, що жив у V ст. до н. е., описав 121 хірургічний інструмент і діагнози 1120 хвороб. Він проводив досить вдалі спроби пластичної операції, виконував кесарів розтин та інші складні операції.
Китайський хірург Xya То робив операції із застосуванням анестезії (обезболювання) ще 19 століть тому.