МИСЛИВЦІ ЗА ГОЛОВАМИ НА БЕРЕГАХ ДНІПРА
Г еребування кельтів на території Закарпаття та
JLb Криму не надто зачепило основну масу населення українських земель. Тож чи маємо ми право говорити про якийсь глобальний вплив культури кельтів та їхніх військових традицій на території України? Грецький письменник Посідоній, який серед усіх своїх співпле- мінників був найкраще знайомий з кельтами, залишив інтригуючу розповідь:
«Дехто стверджує, що земля кельтів настільки велика й обширна, що від Зовнішнього моря й найпівнічніших областей населеного світу простягається на схід до Meomidu і межує зі Скіфією Понтійською.
Тут кельти й скіфи змішуються й звідти починається їх пересування... 1 хоча кожна частина племені носить своє ім'я, все військо носить спільне ім’я — кельтоскіфи».Plutarchus, Marius, 11.
Хвиляста шийна гривна
с. Пекарі, Черкаська обл.
Отже, за Посідонієм, умовна межа кельтського світу проходила у Північному Причорномор’ї й навіть сягала Меотіди, тобто Азовського моря, а прикордонне населення було змішаним і називалося кельтоскіфами. Наскільки це повідомлення відповідає історичній дійсності? Предмети кельтської матеріальної культури на території від Карпат до Дніпра знайдені приблизно у ста пунктах. Це переважно прикраси (браслети, застібки-фібули, підвіски тощо), монети кельтського виробництва та предмети озброєння, які датуються переважно кінцем IV—III ст. до н. е. У Подніпров’ї знайдено кілька культових предметів: фігурка дикого кабана з с. Пастерське, маленька бронзова маска, виготовлена у типово кельтській манері, з села Пекарі біля Канева, низка підвісок у вигляді колеса зі спицями, що символізували сонце (підвіски такого типу добре відомі в культурі кельтів на Балканах та в Центральній Європі). Більшість предметів була випадково знайдена археологами-аматорами або місцевими жителями, тож сказати щось достовірне про їхнє походження наразі неможливо.
Інші, як, наприклад, кельтський меч з Верхньої Тарасівки, були виявлені у скіфських похованнях. Усі подібні знахідки, на думку Б. Канліффа, свідчать про інтенсивні контакти між кельтською та скіфською елітами, обмін дарами, зброєю та жінками1. Дійсно, предмети скіфського походження нерідко трапляються і в зоні розселення центральноєвропейських кельтів, а скіфський вплив на формування кельтського мистецтва є на сьогодні загальновизнаним.З кельтських земель до Східної Європи потрапляли також ремісники — у кельтів вони мали статус вільних «людей мистецтва», які безперешкодно могли мандрувати між племенами. Ймовірними слідами їхньої діяльності є ливарні форми для виготовлення латен- ських браслетів, знайдені на городищах мілоградської культури Мохове і Чаплин у Верхньому Подніпров’ї2. У Горошкові знайдено також наконечник латенського дротика, фрагменти бойового пояса, кілька браслетів та знаряддя праці. У цьому ж регіоні, біля гирла Прип’яті (с. Залісся), було знайдено кремаційне поховання у супроводі ранньолатенської фібули й ліпного горщика, форма якого наслідувала кельтський гончарний посуд.
На Наддністрянщині, біля с. Бовшів (11 км від м. Галич), була виявлена кельтська керамічна майстерня з великою гончарною піччю та значною кількістю латенського графітованого кружального посуду, а також ліпних посудин, виготовлених за місцевими зразками[10] [11]. Функціонувала вона в середині II — другій чверті І ст. до н. е. Подібні знахідки свідчать, що на територію Правобережної України та, очевидно, J Ивденної Білорусії проникали дрібні групи кельтів або поодинокі вихідці з кельтських земель. Вони швидко асимілювалися в місцевому середовищі й навряд чи саме їх мали на увазі античні автори, говорячи про кельтоскіфів. Кельтська бронзова маска с Пекарі, Черкаська обп. Національний музей історії України, Київ 1Cunliffe В. The Ancient Celts Harmondsworth, 2000, P. 176. 2Еременко В. «Кельтская вуаль» u зарубинецкая культура СПб., 1997, C 43—47. 3Крушельницкая А. Кельтський памятник в Верхнем Поднестровье Краткие сообщения института археологи, 1965, Вып. 105, С. 119—122. 4Мельниковская О. Племена Южной Белоруссии в раннем железном веке M., 1967, C 151—154.
