Культура карпатських курганів
У Прикарпатті з черняхівською сусідила культура, що дістала свою назву завдяки характерним поховальним пам’яткам. Вона охоплює передгірські області Східних Карпат — вузьку смугу, що тягнеться уздовж гір, між Карпатами і верхів’ями Дністра, Серета і Пруту (рис.
11). До цієї групи близькі однотипні могильники Східної Словаччини.В окрему культуру виділена М. Ю. Смішком у 1960 р., хоча перші кургани були розкопані ще наприкінці XIX ст. їх дослідження здійснювали М. Ю. Смішко, Б. О. Тимощук, В. М. Цигилик та ін. Пізніше поряд із курганами було виявлено ряд поселень, розкопки яких вели Б. О. Тимощук, Л. В. Вакуленко та В. Г. Котигорошко. В цілому досліджено 10 поселень і ЗО могильників (близько 150 поховань).
Усі поселення не укріплені, розташовані на мисах чи похилих схилах. Здебільшого їх площа не перевищує 2—3 га, хоча деякі з них тягнуться уздовж гірських річок та струмків на відстань до 1 км. Інтенсивні розкопки велися на поселеннях Глибока і Гореча II, тут досліджено відповідно 16 і 13 жител.
Житла представлені як наземними, так і заглибленими в землю будівлями. Наземні будівлі мали прямокутну форму і каркасно-глинобитну конструкцію, їхні розміри — 12—40 м2. Менш поширеними були напівземлянки, площа яких становила 9—12 м2, глибина 0,5-0,9 м. Кількість таких будівель зростає на заключному етапі існування культури, що зумовлювалося, очевидно, посиленням контактів із черняхівським населенням Середнього Подністров’я.
На поселеннях виявлені також господарські споруди, ями-льохи та вогнища просто неба. У Печеніжині та Голині відкриті двоярусні гончарські горни, аналогічні черняхівським, а в Пилипах — комплекс ям-зерносховищ, де знайдено чимало обгорілих злаків.
Рис. 15. Датуючі речі з пам’яток другої чверті І тис. н. е.:
І — київська; II — черняхівська; III -карпатських курганів; IV — вельбарська культури
Могильники розташовані на вершинах узгір’їв та високих берегах річок.
Вони налічують від 5—20 до 60—100 насипів. Кургани мають куполоподібну форму, заввишки 1—1,5 м, діаметр — 10—12 м. Обряд поховання відрізняється від культур “полів поховань”. Як правило, це кремації, здійснені на місці. У більшості випадків на горизонті під насипом виявлені рештки вогнища на площі 10—50 м2, а також численні уламки перепаленої кераміки.Простежені залишки земляних, кам’яних та дерев’яних підкурганних конструкцій, а також кільцеві рови діаметром 4—7 м. Кальциновані кістки найчастіше складали в одну велику або кілька ямок. Приблизно у третині курганів кістки залишалися на вогнищі чи були зібрані в окремі купки. Трапляються також поховання в урнах, які інколи накривали кам’яною плиткою чи покришкою. Поховальний інвентар складався з посудин-приставок, яких іноді налічувалося близько десятка. У двох випадках зафіксовано поліхромні скляні кухлі римської роботи. У більшості випадків у курганах знаходять одну-дві речі. Це предмети убрання (фібули, пряжки, намиста) та особисті речі (знаряддя праці, кістяні гребінці, монети).
Керамічний комплекс культури складається з гончарної та ліпної кераміки. Ліпний посуд переважає на поселеннях, де, як правило, його частка сягає 90 %. Він, своєю чергою, поділяється на груболіпний кухонний (опуклобокі горщики, інколи прикрашені наліпними шишечками, валиками тощо, та лійчасті кухлі з масивною ручкою) і столовий (конічні миски, чаші на високій ніжці). Гончарна кераміка здебільшого присутня на могильниках. Це, в основному, миски і горщики на кільцевому піддоні, глеки, чаші на високій ніжці. Із грубого керамічного тіста виготовлялися опуклобокі кухонні горщики та великі корчаги (рис. 16). У курганах та на поселенні Глибока виявлено пізньоантичні амфори.
Характерними ознаками культури є залізні та бронзові фібули, серед яких переважають арбалетоподібні (одно- та двочленні), а також своєрідні двоплас- тинчасті. Серед прикрас і деталей убрання — металеві пряжки, шийні гривні та підвіски, скляні, бурштинові та сердолікові намистини.
Поодинокі знахідки зброї представлені наконечниками списів, стріл, деталями щитів та кількома шпорами і вудилами. Знаряддя праці репрезентують залізні наральник, серпи, ножі, кам’яні жорна та бруски, глиняні пряслиця, грузила та ін. Серед побутових речей — ключі від замків та рогові багаточасні гребені.Культура карпатських курганів, як і черняхівська, належить до “культур римських впливів”. їй також властива велика кількість імпортних речей, характерний набір прикрас і знарядь, місцеве виробництво гончарного посуду, хоча останній відрізняється від черняхівського деякими специфічними рисами. Хронологічні рамки культури за знахідками фібул, амфор, монет, скляних кухлів досить чітко визначаються у межах III — початку V ст. н. е.
На думку більшості дослідників, носії культури карпатських курганів являли собою змішану етнічну групу, в якій переважав фракійський (гето-дакійський) компонент. На фінальній стадії черняхівської культури пам’ятки типу Черепин поширюються з Дністра на правий берег Пруту, в область культури карпат-
Puc. 16. Культура карпатських курганів:
І, 5, S1 12—14 — гончарний посуд; 2—4, б, 7, 9—11 — ліпний посуд
ських курганів. Мабуть, карпатське населення було одним із останніх уламків “вільних даків”, котрі зберегли самобутність серед германських племен, але не встояли перед слов’янською асиміляцією.