Криза мисливського господарства, що наста­ла наприкінці плейстоцену разом із зникненням великих стадних тварин, викликала пошук прин­ципово нових методів добування харчів.

Ці пошу­ки велися в декількох напрямках, у тому числі шляхом удосконалення мисливських знарядь, зок­рема широкого впровадження лука та стріл. З технологічного огляду це було суттєвим зрушен­ням, але часи високопродуктивного колективно­го мисливства минули. Нестабільна ситуація в мисливстві активізувала освоєння інших ресур­сів — рослинних та водних (збиральництво й ри­бальство). Цю ситуацію американський архео­лог К. Фленнері визначив як революцію широкого спектру. Саме це явище — широке освоєння різ­номанітних природних ресурсів — привело до на­буття нового досвіду спілкування з природою, що зрештою зумовило виникнення принципово нової форми діяльності — відтворювальної, тобто зем­леробства та скотарства.