Кощій Безсмертний і всесвітня історія (для тих, хто сумнівається)
Усні перекази будь-якого народу є зазвичай досить точним відображенням його історії. Дослідники міфів, билин, казок та історичних літописів давно навчилися відокремлювати дорогоцінні зерна правди від полови чистісінької вигадки.
Так, правдивість певної розповіді, що віками зазнавала «переробок» численних «редакторів», встановлюють за деталями. Наприклад, в описаній раніше історії про покарання безталанної Сунільди є така деталь: в усіх переказах вона гине під кінськими копитами. Інша деталь: її мстиві брати поранили короля-ката. У різноманітних версіях цієї події більше немає нічого достовірного. Але суть передано правдиво, хоч для істориків ці факти не мають жодного значення. Адже мотиви жорстокого вчинку короля в кожному з переказів (а всього їх близько десятка) різні. Тож дехто вибудовує на підставі цієї історії запаморочливі теорії про злісне політичне вбивство чи не княгині Либіді (за деякими легендами — сестра засновників Києва, яка жила щонайменше 500 років по τoMy),∙,a6o про високу моральність народу германців, де сім’ю цінували понад усе і не пробачали зрадництва. Причому ці теорії не лише не піддаються сумніву, а й множаться, обростаючи все новими й новими подробицями. Під час написання цього розділу ми натрапили на вельми цікаву статтю дослідника-аматора Віктора Болдака, де той зробив спробу реконструювати «білі плями» в історії російського народу (що за готсько-аланських часів взагалі ще не існував) шляхом уважного прочитання російських народних казок. Ця стаття видається досить показовою, щоб згадати про неї в нашому дослідженні.В.Болдак багато в чому спирається на праці патріарха радянської історичної науки, академіка Б.Рибакова. У своєму «розслідуван-
ні» цей автор прагне довести, що прообразом Кощія був саме Гер- манаріх. А прізвисько «Безсмертний» він нібито дістав за довголіття і феноменальну невразливість.
Це й не дивно, адже за період правління Германаріха змінилося щонайменше три покоління жителів підвладних йому земель. Крім того, Кощій мав незліченні скарби і, як писав О. Пушкін, «скнів» над своїм золотом. Зрештою, таким міг бути будь-який старий король, і водночас це не суперечить імовірним умовам життя Германаріха. Як уже зазначалося, палац його не знайдено й дотепер.Та наступна аргументація «уважного читача народних казок» багато в чому видається слабкою. Зокрема Віктор Болдак вважає, що Германаріх — χo не ім’я вождя, а його титул (тобто — вождь германців), а відтак будує свою теорію саме на цьому. Проте ні самі готи, ні навколишні племена, ніколи не називали готів германцями. Тож, будуючи судження на таких прозорих сучасних співзвуччях, можна договоритися до того, що Німеччину заснував римський імператор Германік, а вождь готів — далекий родич цього імператора по материнській лінії.
Щодалі —то гірше. Автор «кощіївської теорії» постійно плутає епохи. Для нього стрибок шкалою часу на 400—500 років — звичайна формальність. У Віктора Болдака Германаріх займається піратством на Дніпрі, грабуючи судна князя Володимира, а якісь русичі в II ст. н.д. разом зі своїми друзями-сарматами чинять героїчний опір підступним ордам германських племен. Саме ж слово Кощій нібито походить від тюркського «раб». До речі це — єдине з нечисленних припущень, що має під собою реальні підстави. Та от біда, від епохи, що нас, власне, цікавить, воно віддалене на багато сотень років, тобто коли в цих краях справді з’явилися тюркомовні племена. Головна помилка таких псевдо-дослідників полягає в боязні визнати, що корені слов’янського народу треба шукати не тоді й Hei там. Тому нічого і не лишилося в пам’яті нинішніх жителів України про таку далеку минувшину. Бо «ті, хто щось знав, давно вже в могилі». І над цим могильником промчало стільки віків і народів, що жодний переказ не зберіг пам’яті про ті прадавні часи.
З іншого боку таке зацікавлення історією готів тішить. Жевріє надія на те, що з’являться дослідники, які матимуть мужність поглянути на історичні колізії готів неупереджено. І будуть спроможні сформулювати щодо цього обґрунтовані теорії. Хтозна, можливо, вже незабаром проллється світло не тільки на родовід Баби Яги, а й на історію рідного краю з усіма її сторінками — без купюр і перекручень.