КОНСТРУКЦІЯ ЖИТЛОВИХ І ГОСПОДАРСЬКИХ БУДІВЕЛЬ РАЙКОВЕЦЬКОЇ КУЛЬТУРИ

Усі житлові будівлі, дослід­жені на ранньослов'янському поселенні Хрінники, мали заглиблені у ґрунт кот­ловани, їх стінки збереглися на висоту від 0,35 до 0,7 м, але два котловани мали глибину лише близько 0,25 м (житла 87 і 93), а в будівлі 91 глибина котловану понад 0,8 м.

У 8 будівлях котловани у плані близькі до квадратних, з різницею довжини стін до 0,2 м. Інші мали прямокутні у плані котловани, з різницею довжини стін 0,2— 0,5 м. Стіни їх вертикальні, долівка рівна, слабо понижувалася до центру приміщен­ня. Довжина стін котлованів жител від 2,1 м до 4,1 м, але найчастіше котловани мають стіни завдовжки 3—3,4 м.

Глибина котлованів жител засвідчує, що це були напівземлянки. У більшості з них простежено ями від стовпів, якими кріпили стіни будівель. У шести будівлях ями виявлені у кутах котлованів і посере­дині стін, ще у чотирьох будівлях ями збе­реглися в кутах приміщення, а в житлі 89 вони простежені лише посередині стін. Ями у центрі котловану відкриті лише у житлі 115. Ці ями свідчать, що стіни жи­тел переважно мали каркасно-стовпову конструкцію.

Житла орієнтовані як стінами, так і ку­тами за сторонами світу, інколи з деяким відхиленням. При цьому спостерігається стійка тенденція — різночасові житла в одній групі мають однакову орієнтацію (рис. 46).

Три відкриті ранньослов'янські жит­ла за площею котлованів відносяться до малих — з площею котлованів до 9 м² (житла 84, 91, 93), десять будівель мають середні розміри — з площею котлованів від 9 до 14 м², лише житло 106 — пло­щею 16,4 м² — належить до великих. Із досліджених раніше жител другої поло­вини І тис.

Печі у житлах знаходились у північно- східному або ж у східному кутах, лише у житлі 113 піч стояла у північно-західно­му куті котловану. У шести житлах печі збудовані таким чином, що між ними та стінами котлованів жител залишав­ся простір завширшки 0,15—0,4 м для дерев'яних стін будівлі, у п'яти житлах печі поставлені щільно до стін котловану будівлі.

Печі глинобитні, чотирикутні чи підко­воподібні у плані, розмірами від 0,8 ? 0,8 м до 1,0 ? 1,2 м. Товщина бокових стінок печі 0,2—0,3 м, задню стінку іноді роби­ли масивнішою, завтовшки до 0,4—0,5 м (житла 76, 97, 115). Черені печей влашто­вані на рівні долівки або ж у незначному заглибленні та підмазані шаром глини завтовшки 1—3 см. Форма їх овальна або ж чотирикутна.

Повністю збереглася піч у житлі 76. Вона близька до чотирикутної у плані, зовні бокові стінки прямі, а задня — ду­гоподібна у плані. Стінки вертикальні, висота від рівня долівки 0,8 м, склепіння без отвору, зовні пласке, рівне, горизон­тальне, завтовшки 0,25—0,3 м. Внутріш­ня висота камери від череня до склепіння 0,5 м.

Житла із глинобитними печами у дру­гій половині І тис. н. е. були поширені на всій території Західної Волині від басейну Горині до басейну Західного Бугу [Козак, Прищепа, Шкоропад, 2004, с. 213].

При будівництві опалювального при­строю у житлі 93 використані шматки глиняної обмазки та глиняні вальки. Печі, збудовані з використанням гли­няних вальків, відомі на пам'ятках ран­ніх слов'ян у межиріччі Західного Бугу та Горині, на поселеннях Ріпнів, Зимне, Підріжжя [Баран, 1972, с. 206—226; Гав- ритухин, 1993, с. 104; Русанова, 1973, с. 44]. На поселенні Хрінники глиняні вальки були використані під час будів­ництва печі у житлі 75 [Козак, Прищепа, Шкоропад, 2004, с. 185].

У житлі 91, крім решток звичайної

Розділ IV печі у північно-східному куті, виявле­но нішоподібну піч, яку вирізали біля південної стіни за межами котловану (рис. 61). Житла з другою, допоміжною ні- шоподібною піччю відомі на багатьох се­редньовічних пам'ятках Західної Волині, наприклад, на Муравицькому городищі, на поселеннях у Дорогобужі, Рівному, Острозі [Прищепа, Нікольченко, 1996, с. 32—33, рис. 51; 2001, с. 15—16; Прище­па та ін., 2009, с. 289]. Черені таких печей часто мали потужну вимостку з каміння, уламків глиняних посудин і кісток тва­рин, і тому довго зберігали тепло, а самі печі використовували, перш за все, для випікання хліба.