ХАРАКТЕРИСТИКА ЗНАХІДОК З ОБ’ЄКТІВ РАЙКОВЕЦЬКОЇ КУЛЬТУРИ
Колекція знахідок з описаних об'єктів включає вироби із глини, заліза, кольорових металів та кістки. Серед керамічних виробів переважають уламки горщиків, інші знахідки поодинокі — це фрагменти сковорідок і цідилки, прясло.
За технологічними та хронологічними ознаками глиняних посудин досліджені комплекси відносимо до трьох груп: 1) включає тільки ліпні горщики (житло 93); 2) присутні ліпні, підправлені на гончарному крузі та гончарні горщики (найбільш інформативними є керамічні комплекси з житла 76 та будівлі 37); 3) складається з гончарних горщиків (визначальними є керамічні комплекси з жител 83, 87, 97, 106, 112, 113) [2].Ліпні горщики з житла 93 представлені переважно невеликими уламками. Вироби відрізняються слабким випалом і нерівним кольором поверхні (від світло-коричневого до сірого та чорного), стінки товсті, поверхня горбкувата, у формувальній масі присутні крупнозернисті домішки (найчастіше зустрічається жорства, але трапляється також шамот і кварцовий пісок).
Класифікація горщиків проведена за фрагментами з шийкою й вінцями. При цьому використані критерії розроблені для класифікації ранньослов'янської кераміки з пам'яток, які досліджувалися між Дніпром і Західним Бугом [Тимощук, 1976, с. 9—12; Русанова, 1973, с. 10—11; Русанова, Тимощук, 1984, с. 11—17; Баран, 1988, с. 10—16; Максимов, Петра- шенко, 1988, с. 92—94].
Усі горщики віднесено до трьох основних варіантів: вироби мають чіткий перехід від плічок до шийки й слабо відігнуті назовні вінця (варіант 6 за І.П. Русано- вою) (табл. 89, 1, 2, 6, 7); вироби зі значно відігнутими вінцями (варіант 7 за І.П. Русановою) (табл. 89, 4, 5); посудина з високою циліндричною шийкою й високими опуклими плічками (варіант 9 за І.П. Русановою) (табл. 89, 5). Край вінець у горщиків рівно зрізаний чи заокруглений. Єдиний спосіб орнаментації — косі насічки по краю вінець (табл.
89, 4).У комплексах глиняного посуду другої групи більшість ліпних горщиків за профілюванням та технологічними особливостями виготовлення подібні до описаних вище горщиків першої групи (табл. 86, 1—3; 88, 4; 92, 4—6). Зберігається традиція прикрашати край вінець насічкою чи пальцевими вдавленнями (табл. 86, 3), але з'являються нові прийоми орнаментації: на поверхню посудини наносили заглиблені лінії у кілька рядів, прямі горизонтальні або ламані, що нагадують ба- гаторядну хвилю на гончарних горщиках (табл. 88, 4; 92, 8).
Гончарні горщики другої групи мають якісну формовку, у формувальній масі здебільшого трапляються дрібнозернисті домішки (кварцовий пісок), поверхня рівна, добре загладжена. На зламі черепок одношаровий (чорний) або двошаровий, зовнішня поверхня має коричневий чи оранжевий колір (табл. 86, 4—7; 88, 3). Гончарні горщики мають помітно виступаючі плічка, звужену шийку й відігнуті назовні вінця, перехід від плічок до вінець плавний. Зустрічаються вінця з косо або ж вертикально зрізаним краєм. Характерна орнаментація посуду — заглиблені багаторядні горизонтальні прямі та хвилясті лінії, що вкривають поверхню виробів від шийки до придонної частини. Іноді орнамент нанесено також на внутрішню поверхню виробу біля вінець та на зрізі вінець (табл. 86, 7; 88, 3).
Ці типи вінець відповідають формам, характерним для ранньогончарної кераміки райковецької культури [Русанова, 1973, с. 15].
Комплекси глиняного посуду третьої групи включають уламки горщиків, виготовлених на швидкообертовому гончарному крузі, їх формовка якісна, на зломі черепок одношаровий чи трьохшаровий, колір поверхні — від коричневого до оранжевого. Частина виробів виготовлена з відмуленої глини без домішок, але більшість мають у формувальній масі домішку кварцового піску. Горщики часто орнаментовані горизонтальним рифленням, прямі лінії вкривають верхню частину або всю поверхню посудини, на плічках чи шийці орнамент доповнений хвилею. За профілюванням вінець горщики третьої групи віднесені до двох типів:
1 — з простими вінцями, помірно відігнутими назовні (табл.
90, 1, 3; 91, 1—4, 6);2 — вінця мають потовщення-«манжет- ку» із зовнішньої сторони (табл. 90, 2; 91, 5; 92, 2, 3), вони відносяться до кераміки «курганного» типу.
Існуюча хронологічна схема розвитку керамічного виробництва дозволяє датувати об'єкти з глиняними горщиками першої групи — УІІІ ст., другої групи — ІХ — початком Х ст., третьої групи — Х ст. [Тимощук, Русанова, Михайлина, 1981, с. 91—92; Михайлина, 2007, с. 41—43; Баран, 1998, с. 94; 2004, с. 8].
Уламки глиняної ліпної сковорідки знайдено у житлі 97 (табл. 90, 5). Вона мала масивні вертикальні вінця, прикрашені пальцевими вдавленнями, висота виробу 5,3 см. Знайдене в культурному шарі глиняне біконічне прясло має діаметр 4 см, висоту 2,2 і діаметр отвору 0,8 см (табл. 94, 8). Виріб належить до найпоширенішого на слов'янських поселеннях кінця І тис. н. е. типу прясел.
Фрагмент подібного за формою прясла, але виготовленого з мергелю, трапився у житлі 83 (табл. 87, 6). Його діаметр 3,5 см, висота 0,9 см.
Із залізних виробів із культурного шару відмітимо ножі, рибальський гачок і дві фібули. Два черенкові ножі добре збереглися (табл. 94, 5, 6). Уламок леза ножа також знайдено у житлі 112 (табл. 91, 7). Цілі вироби мають клиноподібне у перерізі лезо, уступи з обох країв у місці переходу від леза до черенка, а за формою леза відносяться до двох типів — з прямою спинкою й дугоподібним біля вістря лезом (табл. 94, 6), довжина виробу 9,2 см, довжина леза 6,6 см; з дугоподібною (горбатою) спинкою й прямим лезом (табл. 94, 7), довжина виробу 10 см, довжина леза 6 см.
Рибальський гачок масивний, виготовлений з округлого у перерізі стержня завтовшки 0,3—0,4 см, з вушком на одному кінці й шипом біля вістря на протилежному кінці (табл. 94, 4). Довжина виробу 8 см.
Дві підковоподібні фібули зі спірально закрученими кінцями відрізняються формою заготовок і розмірами. Перша фібула збереглася повністю. Вона виготовлена з округлого у перерізі стержня завтовшки 0,5 см, діаметр рамки 5 см (табл.
94, 2). Друга фібула виготовлена з прямокутного у перерізі стержня (0,5 ? 0,2 см), діаметр виробу 5,8 см. За матеріалами досліджень Шестовицького могильника, літописного Іскоростеня та інших пам'яток Південної Русі вони датуються Х — початком ХІ ст. [Бліфельд, 1977, с. 45; Звіздецький, Поль- гуй, Петраускас, 2004, с. 78].Ювелірні вироби представлені фрагментами двох сережок, що за формою нагадують лунниці. Вони відлиті у двосторонній формі. У бронзової сережки з культурного шару відсутня дужка для кріплення (табл. 94, 1), кінці лунниці завершуються сферичними потовщеннями, а знизу прикраса має видовжену біконічну підвіску, декоровану псевдозерню. Срібну підвіску від сережки такого ж типу знайдено у житлі 77 (табл. 87, 2). Знахідки подібних сережок «нітранського типу» на городищах Монастирок на Дніпрі, Хотомель на нижній Горині, Листвин поблизу Дубно свідчать про їх побутування у Середньому Подніпров'ї та на Волині у ІХ — першій половині ХІ ст. [Максимов, Петрашенко, 1988, с. 90; Чайка, 2009, с. 70].
Кістяні вироби представлені проколками, виготовленими із фрагментів трубчастих кісток з епіфізами, та лощилами, для виготовлення яких використовували ребра тварин. Три проколки виявлено у житлі 97, у заповненні споруди 37 знайдено три проколки і три лощила, ще одне лощило трапилось у житлі 96. Ці вироби слід розглядати як чинбарські знаряддя [Войнаровський, 2003], а отже, жителі поселення займалися вичинкою шкіри.