«КОЛІСНИЦЯ КУХУЛІНА» НА БЕРЕГАХ ЛАТОРИЦІ
Галльські воїни
Фрагмент фриза
з античного святилища. Початок Il ст. до н. е.
Срібна монета Антіоха І
'Щукин М.
Ha рубеже эр
СПб., 1994,
С. 97.
В історії України кельтський сюжет розпочався невдовзі після того, як хвилі масштабних кельтських міграцій IV — початку III ст. до н. е. почали слабшати. У цей час кельти намагалися закріпитися на завойованих землях, однак зробити це було не так легко. Римська держава, Македонія, фракійські та іллірійські племена, якими були оточені кельтські поселення на Балканах, поступово відновили сили й почали тиснути на колишніх завойовників. Ще до 280 р. до н. е. римлянам вдалося серйозно похитнути позиції кельтів у Північній Італії та змусити їх надовго відмовитися від походів углиб півострова. Після вирішальної битви під Теламоном у 225 р. до н. е. римляни швидко захопили землі на південь від Альп. Століттям пізніше їм підкорилися племена Іспанії та Південної Галлії. На сході у 268 р. до н. е. бойові слони сирійського царя Антіоха І розчавили військо малоазійських галатів і змусили їх перейти до переважно мирного співіснування з місцевими державами. Наприкінці III ст. до н. е. фракійці почали відвойовувати у кельтів землі на Балканах.
Кельтські племена були змушені залишати свої нещодавні завоювання й відходити у безпечніші землі. Наставала епоха центральноєвропейської консолідації кельтів, коли значна частина кельтського населення скупчилася на території Чехії, Моравії, Баварії та Угорщини. У такій ситуації кельти починають шукати нові, порівняно легко доступні землі. Упродовж III — другої половини II ст. до н. е. вони заселяють землі Південної Польщі від Нижньої Сілезії до верхів’їв Вісли. На сході їх експансія спрямовується у бік Наддністрянщини та Північного Причорномор’я. Велика Скіфія на той час уже занепала, а сармати ще не досягли піку своєї могутності, тож сили, яка могла б на рівних протистояти кельтам, тут поки що не було1.
Етнокультурна ситуація в Європі
//—/ СТ. ДО H е.