КИТАЇВ
Людний, багатий і прекрасний був Київ у X-XI ст. Йому присвячені найкращі з билин древньої Русі. Але це багатство i краса були місту й на лихо. Важко навіть перелічити охочих заволодіти Києвом, панувати в ньому.
190 років міжусобних воєн, 80 - татарського гніту, 249 років литовського i 98 - польського панування. Киянам не дозволялося не тільки будувати укріплення, церкви, монастирі, а й ремонтувати існуючі. Багато цінних історичних споруд було розібрано для будівництва католицьких «кляшторів». Грабунки й утиски місцевого населення з боку татарських баскаків та литовських і польських воєвод важко описати.
Чужоземці, князі, стихійні лиха завдали Києву страшенних ран. 40 разів недруги оточували Київ, брали його приступом, палили й нищили укріплення i пам’ятники архітектури. У такі часи, як згадують літописці, «живі заздрили мертвим»... 23 величезні пожежі, 6 землетрусів, 5 ураганів, повені руйнували творіння талановитих майстрів i зодчих.
Київ витримав усі випробування і завоював собі славу найкрасивішого міста. I все ж не тільки гості Києва, а й численні старожили не знають, що у віночку міста була ще й така перлина, як Китаїв.
Колись Дніпро протікав під самим Китаєвом. У цьому місці Китаївський та Г олосіївський струмки, прорвавши Києво-Жулянські висоти, утворили широку, з крутими берегами, мальовничу i затишну долину. Китаївський струмок, протікаючи з південного заходу на північний схід, майже біля самого Дніпра змінив свій напрямок на північ i лише по деякій відстані, знову повернувши на схід, злився з Дніпром. Так утворився величезний, заввишки понад 160 метрів, останець - Китай-гора, зв’язаний з основним плато вузьким гребенем. Він закрив, захистив від Дніпра i східних вітрів долину Китаївського струмка. Річки для рибальства, ліс для полювання, родюча земля, близький Дніпро - тут було все, що потрібне людині.
Китай-гора.
З її вершини відкривалися колись і відкриваються тепер чудові далекі й близькі краєвиди. На сході - безмежна панорама дніпровської заплави i задніпровських далей, на північ i північний захід - величний Київ, на захід - мальовнича долина Голосіївського струмка із сучасним Проспектом Науки на гребені лівого берега. На південний захід - хвилі буйноцвіту Голосіївського лісу, над якими здіймаються дахи Виставки передового досвіду в народному господарстві УРСР та сільськогосподарської академії. На півдні відкриваються пагорби колишніх могутніх городищ Пирогова i Ходосівки.В оточенні пагорбів, укритих віковим лісом, мріють ставки. Вони утворили півострівець i оперезали його казковою низкою. У ставках відбиваються стіни колишньої Китаївської пустині. Світ зачарованої краси, пронесеної крізь тисячоліття...
Ми майже нічого не знаємо про стародавню і навіть середньовічну історію Китаєва. За переказами, його заснував як свій позаміський двір у першій половині XII ст. князь Андрій Боголюбський, прозваний Китаєм. Від цього прізвиська ніби й пішла назва селища та городища при ньому. Проте це тільки перекази. В літописах немає жодної згадки про Китаїв.
Перші відомості про це урочище відносяться до XVII століття, коли Києво-Печерський монастир заснував тут скит. Бажаючи закріпити за собою землі, лавра подала дарчу грамоту від імені князя Китая, датовану 1159 роком. Лавра домоглася свого, хоч грамота, як показали пізніші дослідження, виявилася фальшивкою. Ймовірно, що саме з цього часу урочище і дістало назву Китаїв, а скит стали називати Китаївською пустинню. Можливо, що сам Андрій Боголюбський був прозваний Китаєм за місцем свого заміського замку, оскільки в давні часи неприступні городища, які мали власні назви, часто називали ще й китайгородами.
Поселення на території Китаєва існували з найдавніших часів. Дуже обмежені розкопки курганів та випадкові знахідки вже дали багато предметів майже з усіх епох існування людського суспільства. Біля самої церкви знайдено залізний панцир і крем’яні знаряддя. Неподалік - виявлено римські монети. Але могильники між Голосіївським та Китаївським струмками так і не досліджувалися. Попередні розкопки валів городища провадилися тоді, коли археологи ще не знали такого могутнього засобу, як радіовуглецевий аналіз, і датували їх неточно. Поруч з Китаєвом, у Корчуватому, знайдено поле поховань нашої ери, але поселення біля нього не виявлено. Дуже ймовірний зв’язок між китаївськими поселеннями і корчуватським могильником. Якщо ж у Корчуватому є такий могильник, то в Китаєві, більш вигідному з природного боку, мусить також бути.
Чудесний і таємничий Китаїв. У ньому збереглися пам’ятки, яких уже немає в Києві: дуже древнє городище з трьома лініями оборонних валів, печери і численні могильники, в яких криється вся історія землі Київської. Можливо, саме з Китаєва починався і наш рідний Київ.
Газета «Вечірній Київ», 10.01.1970.