3. КЕРАМІКА ДОБИ НЕОЛІТУ ТА ЕНЕОЛІТУ
Сучасний стан наукових розробок дозволяє стверджувати, що в Карпатському басейні не могли виникнути відтворюючі форми господарської діяльності, бо для цього не склалися необхідні природні умови (клімат, рослинний і тваринний світ).
Логічно допустити, що із-за їх відсутності землеробство і скотарство були привнесені в Європу з південних районів, де на той час (VII тис. до н.е.) вже існувала відтворююча економіка. На думку вчених, районами, звідки йшли рухи неолітичного населення з відтворюючими формами господарства, були Мала (Передня) Азія та Балкани. Звідти шлях спочатку пролягав до Дунаю, а потім вверх по Дунаю і Тисі, охопивши Центральну і Західну Європу. Разом з землеробством і скотарством, запровадженням нової техніки обробки каменю, появою прядіння і ткацтва, важливе місце мав винахід кераміки, її появу і становлення гончарства слід вважати за такі, що виникли за межами Карпато-Дунайського регіону. Звідси, природно, територія Закарпаття не була осередком, пов’язаним з винайденням первісної кераміки. Такий висновок відображений сучасним станом вивчення проблеми.Неолітична доба, яка за сучасними даними тривала на Закарпатті приблизно від 5100 до 3700/3600 років до н.е., представлена кількома археологічними культурами, а саме: культура Кріш-Старчево, мальованої кераміки, раннього етапу Полгарської культури. В цілому, неоліт Закарпаття прийнято поділяти на ранній, середній та пізній. Ранній репрезентований культурою Кріш-Старчево, яка представляла давню неолітичну цивілізацію Південно-Східної Європи, вона в
Карпатській улоговині оформилася в Південному Потиссі і Подунав'ї; середній — культурою мальованої кераміки, пізній — раннім періодом Полгарської культури.
Аналіз керамічних виробів різних історичних епох даного регіону показав, що найбільш багатою епохою за кількістю видів посуду, його форм і орнаментації була саме доба неоліту (VI-IV тис.
до н.е.). Технічні досягнення і навички виготовлення кераміки, привнесені прийшлим населенням з південних регіонів, знайшли свій подальший поступ на благодатному грунті Карпато- Дунайського басейну у Крітській культурі (назву отримала від річки Kpim — лівої притоки Тиси, гцо в південно-східному районі Карпатської улоговини). Вона займала територію від пониззя до верхів’я Тиси, включаючи і Закарпаття.Багаторічні дослідження по її вивченню веде науковий співробітник Ужгородської групи відділу археології Інституту українознавства HAH України М.Ф. Потушняк, який частково дослідив поселення в урочищі Мала гора у селі Запсонь Берегівського району та селі Серне (урочище Кіш Мезев) на Мукачівщині (Рис.2). Зібрано багатий археологічний матеріал, в тому числі і керамічний, який послужив джерелом для вивчення гончарської справи носіїв культури Кріш. Саме з останньою і пов'язується поява найраніших керамічних виробів, датування якої М. Потушняк запропонував у межах 5300-4600 років до н.е. (Потушняк, 2005, с. 172).
На досліджених поселеннях зафіксовано понад 20 тисяч фрагментів кераміки, у тому числі й десятки цілих (реставрованих) посудин. Вони походять від трьох груп — кухонної і столової (використовувалися для зберігання продуктів і приготування їжі), а також святкової (ритуального призначення). Найбільш
Рис. 2. с. Запсонь Берегівського р-ну, ур. Кова домб. Зразки кераміки шару середнього неоліту (за М. Потупіняком)
поширеною формою кухонного посуду були горщики з більш-менш вертикальними або злегка розширеними стінками сферичної, бочко- і грушоподібної форми. Вони готувалися з погано відмученої глини з домішками шамоту, полови і піску, що робило їхню поверхню нерівною. Другий вид посуду — миски, серед ЯКИХ М.Потушняк виділив декілька варіантів: глибокі конічні з майже рівними, стягнутими до дна стінками; біконічні з вертикальними або трохи загнутими до середини у верхній частині стінками; котлоподібні з дуговидно або овально профільованими стінками (Потушняк, 2005, с.
188-189). З’являються і своєрідні плиткі посудини з низькими бортиками - сковорідки. Не викликає сумніву, що вони використовувалися для піджарювання їжі. Кухонний посуд орнаментований круглими вдавлюваннями і нарізками по вінцях посудин та симетрично розташованими на тулубі подвійними конічними або напівсферичними пластичними наліпами.Не менш багатий за видами столовий посуд. Він представлений горщиками, мисками, амфорами- корчагами, покришками. Виготовлений з добре відмученої глини з домішками шамоту, полови і піску, має гладку залощену поверхню чорного, коричневого або сірого кольору. Для орнаментації найчастіше використовувалися пальцеві защипи, вдавлення, глибокі нарізки, що густо покривали поверхню, утворюючи зигзаги, смуги, трикутні композиції.
Викликає захоплення крішська «святкова» кераміка. Виготовлена з добре відмученої глини з домішками дрібного піску, поверхня покрита ангобом червоного, рожевого і світлокоричневого кольору. Стінки товщиною 1-2 мм. Серед тонкостінного посуду чаші на кільцевому піддоні, сферичні горщики, миски з конічними і
овальними стінками, чашки з циліндричною і лійкоподібною шийками, мініатюрні миски і стакани. Щоб зробити таку «тендітну» кераміку, потрібно було володіти неабиякою майстерністю і навичками. Ця група посуду орнаментована тонкими і широкими стрічками, заштрихованими трикутниками, ромбиками, геометричними фігурами, розписна композиція здійснена чорною, інколи темночервоною фарбами (Потушняк, 1995, с. 53).
Рис. 3. Матеріали культуои Koiin (за М. Потушняком)
Серед керамічних виробів неолітичної доби краю зустрічається не лише посуд, але й інші глиняні вироби такі як: грузила, пряслиця, круглі і конічні бусинки, браслети, фігурки тварин (бик, кабан), жіночі статуетки (Jankovich, 1931, с. 16).
Чи не найбільшої уваги заслуговують жіночі статуетки («жіночі ідоли»). Вони представлені як схематичним, так і реалістичним зображенням фігури жінки (Рис.З).
«Жіночі ідоли» нагадують, що носії культури Кріш жили матріархальними родовими колективами. Культ жінки був пов’язаний з тою першорядною роллю, яку вона відігравала в господарському та суспільному житті новокам’яної доби. Обожнення жінки-матері, жінки- прародички було характерним для тогочасних матріархальних суспільств. Знахідки глиняних жіночих статуеток свідчать про те, що історичний розвиток краю у загальних рисах нічим не відрізнявся від загальноєвропейського (Потушняк, 1985а, с. 139-144).На зміну культурі Кріш на Закарпатті, на думку М. Потушняка, прийшла культура мальованої кераміки, яка охоплювала період між 4500-4000 роками до н.с. Найкраще дослідженою пам’яткою доби середнього неоліту е поселення у селі Невелетленфолу (урочище Мондичтог) Виноградівського району. Невеликі розвідувальні розкопки проведено на поселеннях в Ужгороді (район Дравці), у селах Велика Добронь, Малі Геєвці, Холмці, Тарнівці Ужгородського, Серне Мукачівського, Запсонь, Рафайлові Берегівського району (Рис.4). Тут зафіксовано житла, господарські ями, зібрано значну колекцію кам’яних знарядь, у тому числі і шліфованих. Для нас же особливо важливий той факт, що свою назву культура одержала від посуду, орнаментованого розмалюванням (чорною та червоною фарбами), яке покривало всю поверхню посудин.
25
Орнамент, наприклад, чорною фарбою наносився на заздалегідь підготовлену поверхню блідо-червоного або коричневого кольору. На ранньому етапі найбільш уживаним мотивом були композиції з широких смуг, укладених у незакінчену спіраль. На пізньому етапі існування культури орнаментальні композиції ускладню ються. З’являється візерунок з хвилястих і прямих ліній, витків, спіралей, що супроводжується широкими смугами (Рис. 5).
I-
Рис. 5. с. Запсонь Берегівського р-ну, ур. Кова домб. Зразки мальованої кераміки середнього шару доби неоліту (за М.
Потушняком)... Давне гончарство Закарпа'
Столова кераміка репрезентована кулястими і яйцеподібними горщиками, мисками двох видів (з овальними стінками, у вигляді перевернутого зрізаного конусу), глечиками з опуклим тулубом (Балагурі, Куруц, 1991а, с. 45). Окрім столового посуду, носії культури мальованої кераміки у достатній кількості виготовляли кухонний посуд — горщики, миски, сковорідки. Вони зроблені з грубого тіста з домішками шамоту і полови, кераміка слабого випалу. Поверхню більшості з них покриває ангоб. Миски і горщики переважно великих розмірів, місткістю від 5 до 8 літрів. Горщики мають широко розгорнуте устя, конічні і овальні стінки, що звужуються до денця. Вони наділені одинарними чи подвійними гулями, розташованими в один чи два ряди, зустрічаються посудини, прикрашені виступами-упорами (Балагурі, Куруц, 1991а, с. 45).
У мисок конічні або овальні стінки, які лягають на потовщене денце. На стінках розміщені великі видовжені наліпи і ручки з дірками. Сковорідки з широким дном і невисокою стінкою. Найбільш уживаним візерунком кухонної кераміки є нарізки і вдавлення по краях вінець. Часто на стінках горщиків зустрічаються дві — чотири пари подвійних напівсферичних пластичних наліпів. Носії культури мальованої кераміки з глини робили й деякі побутові речі — грузила, пряслиця, прикраси, амулети, антропоморфну пластику (жіночі статуетки) (Потушняк, 1985а, с. 144-150).
Подальший розвиток неолітичної кераміки проходив у культурі Полгар, яка включала в себе ряд культур пізнього неоліту і енеоліту. Полгарська культура (свою назву отримала від могильника, відкритого в селищі Тисо-Полгар в Північно-Східній Угорщині) сформувалася десь на початку IV тис. до н.е. і
проіснувала до першої чверті III тис. до н.е. (4000/3900 - 2800∕27∩0 років до н.е.). На Закарпатті до кола пам’яток тисо-полгарської культури (групи) зараховано, наприклад, поселення і могильник у селі Великі Лази Ужгородського, поселення у Дийді (урочище Гомполог) Берегівського і Підгорб Ужгородського районів.
Старожитності мідного віку свідчать про успіхи первісної людини у землеробстві та скотарстві, обробітку каменю і металу і, безперечно, у гончарстві. Для полгарської культури були притаманні дві групи кераміки — кухонна та столова, які робилися з глини з домішками шамоту і крупнозернистого піску.Кухонна кераміка представлена в основному горщиками зі сферичним тулубом, звуженою шийкою та відігнутими краями вінець. На стінках посудин розташовані, як правило, два — чотири продовгуваті рельєфні наліпи, розчленовані вдавленнями, що мали орнаментальне і практичне призначення. Столовий посуд включає миски, горщики, кубки, чашки. Зустрічаються миски з чотирикутним і овальним устям. Вони мають випуклий або біконічний тулуб з відігнутим вінчиком. Поширеною формою є стаканоподібні чашки, орнаментовані врізними лініями. Притаманні для культури також кубки, які мають розширене товсте денце з однією або двома ручками, глечики, високі посудини грушоподібної форми з конічною шийкою. Часом кераміка прикрашена візерунками у вигляді ліній, геометричних фігур і меандрів (Підгорб, Дерцен-Мала Гора, Дийда- Товар, Дийда-Гомполог). Асортимент посуду доповнюється поодинокими чашками і мисками на високому конічному піддоні, корчажками, покришками, мініатюрними посудинами. Носії раннього етапу полгарської культури виготовляли також пряслиця, ложки, жіночі статуетки.
У керамічному комплексі середнього періоду полгарської культури з’являються нові форми посудин, урізноманітнюється їх орнаментація. Біле та жовте розмалювання виступає окремо або в композиції з врізним орнаментом. На опуклобоких посудинах виділяються вертикально і горизонтально розташовані ручки. І надалі переважають миски і чаші на конічному піддоні (Рис.6).
Рис. 6. Кераміка, глиняні і кам’яні вироби пізньонеолітичного етапу полгарської культури (за М. Потушняком).
Заключний етап полгарської культури представлений Бодрогкерестурською групою пам’яток, яка в основному поширена у Верхньому Потиссі. Назву група отримала від могильника, відкритого в Північно-Східній Угорщині в селищі Бодрогкерестур. У цей час відбувається подальший розвиток металургії та обробки міді, запроваджуються нові більш практичні знаряддя праці, зброї, побутових речей. Що стосується кераміки, то вона представлена товстостінним і тонкостінним посудом. Продовжують переважати миски, які, як правило, мають по два-чотири симетрично розташовані наліпи з імітованими дірками. Серед форм посуду — напівсферичні чаші, чотирикутні миски з розширеними стінками (Рис. 7). В орнаментації широко застосовувалися різновиди пластичних наліпів, а також зміїних і птахоподібних голівок, мініатюрних бородавок (По- тушняк, 19856, с. 291-301).
У кінці мідного віку (друга половина III тис. до н.е.) із заходу на схід відбувається переміщення нового населення, яке залишило на Закарпатті пам’ятки баденської культури (свою назву отримала від поселення Баден біля Відня в Австрії). Як показали дослідження, територія області виявилася найбільш північно-східним рубежем культури. За останні два десятиліття стало відомо ряд пам’яток, зарахованих до кола баденської культури. Серед них поселення в Берегові (Буча), Мукачеві (Мала гора), у селах Осій (урочище Чищаник) Іршавського, Пийтерфолво (урочище Браунтог) Виноградівського, Великі Лази (урочище Ставлінець), Малі Геєвці Ужгородського району та інші. Носії культури проживали на довготривалих поселеннях, займалися землеробством і скотарством з переважанням останнього.
Рис. 7. Кераміка і кам’яні знаряддя праці енеолітичного етапу полгарської культури (за М. Потушняком)
Рис. 8. Зразки кераміки, кам’яні сокири Баденської культури
Основним критерієм для виділення пам’яток баденської культури і послужила власне своєрідна кераміка. Носії культури принесли з собою посуд, який значно відрізнявся від кераміки попереднього періоду. Основні форми репрезентовані грушеподібними горщиками з опуклобоким або біконічним тулубом, витягнутою звуженою шийкою і відігнутими краями
__ •• ----- Давне гончарство Закавнатт>’
вінець, глибокими напівсферичними чашами, мисками з дугоподібно ввігнутими в середину стінками, черпаками, шароподібними друшляками, корчагами, посудинами з ручками вище горла (Балагурі, 19916, с. 56).
На відміну від орнаментації попередніх епох, кераміка баденської культури прикрашена виключно врізними візерунками. Найбільш поширеним був орнамент з вертикально прорисованих, густо нанесених паралельних ліній і розчосів по всій поверхні посуду (Рис.8). Використовувався візерунок у вигляді вертикальних, скосих і перетинаючих ліній, сітки з ромбиків, заштрихованих трикутників тощо (Потушняк, 1985в, с. 301-305).