Ігор Возний (Чернівці) ОБРОБІТОК КАМЕНЮ НА ТЕРЕНАХ БУКОВИНИ В ХІІ - ХІІІ ст.
Обробка каменю відігравала значну роль у життєдіяльності місцевого сільського населення. Більшість виробів з каменю могла виготовлятися на місці. Сировини для цього було достатньо (туфові породи, аргеліти, вапняки, пісковики).
На досліджуваній території наявні також виходи будівельних корисних копалин представлених мармуром, який міг використовуватися у давньоруський час.Важливим виробництвом з каменю було виготовлення жорен. На сьогодні, на досліджуваній території, слідів точно ідентифікованих центрів їх виробництва поки що не виявлено, хоча більшість жорен витесані з місцевих вапняків. Виготовлення жорен ремісниками вимагало від них певних мінералогічних знань, наявність спеціальних інструментів. Це свідчить що такі вироби виготовляли висококваліфіковані майстри.
Із каменеобробним ремеслом сільських майстрів можуть бути пов'язані кам'яні надмогильні плити, вирізані з місцевого дністровського вапняку. До цього ж виду можна віднести кам'яний надгробок з могильника на поселенні Мусорівка, уроч. Коноплиско. Стовп висіченій з дністровського вапняку. Його верх оформлений у вигляді квадратної плити. Стовп був вставлений у підставку з прямокутної кам'яної плити. На його поверхні зображень не збереглося.
Про уміння місцевих майстрів працювати з каменем свідчать залишки тесаних блоків, колон та капітелей від декору білокам'яного храму у літописному Василеві, витесаних з великою майстерністю. Місцеві каменотеси вміло виготовляли кам'яні саркофаги, костяниці з місцевого вапняку, які виявлені у Василеві та на поселенні Мартинівка.
Ще одним важливим масовим виробом з каменю були точильні бруски та оселки, які використовувалися для загострення робочого краю знарядь праці. Для їх виготовлення використовувалися різні породи каменю. Для заточування великих інструментів - сокир, кіс, бралися камені крупнозернистих порід (пісковики), а для заточування дрібних інструментів - ножів, шил, тобто тонкої доводки - гладкі сланці. Всі вони мають шарувату структуру і легко відколюються у вигляді плиток.
Очевидно ці знаряддя виготовлялися по мірі необхідності в кожному господарстві.Точильні камені зустрічаються практично на всіх відкритих поселеннях X-XIV ст. Буковини. Виготовлення готових виробів не потребувало спеціальних навичок. Надати підпрямокутної форми виробу можна було шляхом оббивання будь-якого рівної форми каміння. Аналогічні знаряддя широко представлені серед матеріалів відкритих давньоруських поселень з інших територій.
На поселеннях виявлені точильний камінь із зеленого алевроліту та точильний брусок рибоподібної форми з отворами на одному з країв. З привізного пірофілітового сланцю на місці могли виготовляти пряслиця, які зустрічаються на поселеннях досліджуваної території.
Очевидно, майстерню з виробництва предметів дрібної кам'яної пластики було досліджено в Онуті. Нею виявилися рештки давньоруської наземної споруди з підвалом. Тут знайдено камінь- пісковик з добре відшліфованою поверхнею, декілька цілих і фрагментованих кам'яних плиток з аргиліту круглої та підпрямокутної форми. На багатьох із них проступають нечіткі зображення та вгадуються обриси літер. Поряд виявлено крем'яні відщепи: одні з гострими ріжучими частинами, інші з спеціально затупленими кінцями. Виявлені у підвальному приміщенні матеріали, особливо аргелітові плитки та крем'яні різці заслуговують на значну увагу. Адже саме в XII - першої половини XIII ст. набули поширення кам'яні натільні іконки різної форми із зображенням християнських символів і святих.
Крім того, для потреб чинбарства та будівництва необхідне було вапно. З випалюванням вапняку пов'язана піч виявлена на березі тераси на поселенні XII - першої половини XIII ст. в с. Біла. З місцевих порід каменю могли виготовлятися й культові предмети. Це, в першу чергу, стосується кам'яних хрестиків, які часто зустрічаються на давньоруських пам'ятках краю.