ХТО СПОРУДИВ ЦІ ВАЛИ?

Іван Саратов

Читачі, яким вдалося ознайомитися з нарисом Івана Саратова «Стародавні вартові степових кордонів» в книзі «Таємниці століть» (М.: «Молода гвардія», 1980), підготовленої за публікаціямі нашого журналу, звернулися до редакції з проханням розповісти докладніше про так звані Змійові вали і відповісти на питання: хто ж їх будував? Відгукуючись на ці прохання, ми публікуємо в цьому номері статтю І.

І. Барашкова.

Відгомони одвічної боротьби наших предків з кочівниками дійшли до нас в піснях, билинах і казках. Там чорні сили прибульців виступають в образі лютого Змія. Змїєборство - традиційна тема древньо-слов'янського епосу. Добриня Никитич бився зі Змієм Гориничем на річці Почайні поблизу Києва. Алеша Попович - з Тугарином Змієвичем; Егорій Хоробрий, святий Георгій, разив Змія списом. Мабуть, не випадково з часів Ярослава Мудрого його зображення з'являється на княжих печатках і монетах. Про єдиноборство зі страшним Змієм розказують численні перекази про братів- ковалів Кузьму і Дем’яна, про Микиту або Кирила Кожум’яка.

...Тяжка була битва, але, перемігши, зробив Кирило плуг в триста пудів, запріг в нього Змія і пропахав ним борозну через весь світ від сходу до заходу, позначивши межу земель руських, а Змія втопив в морі. Зробивши святу справу, повернувся Кирило до Києва, став знову шкіри м'яти. А борозну, яку проорав Кирило, і тепер подекуди по степу видно; простягнулася вона на тисячу верст глибоким ровом і валом саженів на два

Матеріал опубліковано російською мовою Текст оригіналу наведено в Додатку 10. висотою. Називають ті вали Змійовими. Навкруги мужики орють, а борозни не розорюють, залишають їх на згадку про Кирила Кожум'яку...

Така легенда про народження Змійових валів, що на тисячі кілометрів простягнулися по всій Україні від її східних до західних кордонів.

Відкриємо дев'ятий том останнього (третього) видання Великої Радянської Енциклопедії на сторінці 547.

Зміїна символіка на золотих прикрасах із скіфських курганів Причорномор'я

Печатки з зображеннями богатиря, що поборює Змія:

(1) Київська, XII ст..; (2) Новгородська, ХІІІ-XV сс.; (3) Московська, XVII ст.

«Змійові вали - народна назва стародавніх оборонних земляних споруд, що проходили на південь від Києва, по обох берегах Дніпра, уздовж його приток. Назва пов'язана з легендою про те, як руські богатирі, перемігши Змія, впрягли його в плуг і зорали величезні борозни. Залишки Змійових валів збереглися по річках Віта, Червона, Стугна, Трубіж, Сула, Рось і досягають місцями декількох десятків кілометрів довжини і до 10 м висоти. Подібні споруди відомі також на Подністров'ї. Час спорудження Змійових валів не встановлено. Деякі дослідники вважають, що вони були зведені землеробськими племенами в I тисячолітті до н. е. для захисту від скіфів. Існує також припущення, що Змійові вали споруджені в X-XI ст. в Київській державі при князі Володимирі Святославичі і його наступниках для оборони від печенігів і половців».

Отже, хто збудував гігантські вали, об'єм яких тільки на території України близький до об'єму усіх єгипетських пірамід?

Київські князі або їх далекі предки?

Енциклопедична довідка не дає відповіді на ці запитання. Але спробуємо розібратися.

До відомостей про Змійові вали, що наведені в енциклопедії, можна додати, що в старовину такі оборонні споруди, як рови і вали, служили досить поширеним засобом захисту у самих різних народів.

Ще в середині І тисячоліття до н. е. Геродот писав, що для захисту від скіфів місцеве населення викопало широкий рів і побудувало величезний вал від Таврійськіх гір до найширшої частини Меотійського моря (стародавні назви Кримських гір і Азовського моря).

Велика китайська стіна почала будуватися в ІІІ ст. до н. е. Її довжина - більше 4 тис. км. Причому не скрізь вона зберігає вигляд подвійної зубчатої стіни з баштами через 100 кроків. На багатьох ділянках це або глинобитний вал, або вал, утворений безформною купою каміння.

На початку нашої ери оборонні вали споруджували в основному римляни. Для зміцнення величезної прикордонної лінії в першому і другому століттях нашої ери (будівництво велося більше ста років) були побудовані Задунайські і Зарейнські вали, що одержали назву «германського кордону». Вони перетинали всю Германію по діагоналі з південного сходу на північний захід. Незначні залишки цих валів збереглися і сьогодні. В народних легендах вони носять назву «чортових стін».

На початку ІІ ст. н. е. імператор Адріан для захисту Британії від войовничих шотландців велів спорудити оборонну лінію, що перетинала всю Англію із заходу на схід від берегів Ірландського моря до берегів Північного моря, - рів і стіну заввишки 6 м з баштами через кожні 1,6 км. 117- кілометрова лінія одержала назву Адріанових валів.

Марк Аврелій, розширюючи володіння імперії, засновує за Британією нову провінцію - Валенцию, на північних кордонах якої виникають «вали Антоніна».

На території сучасних Румунії, Угорщини, Болгарії і Югославії за різних часів будувалися цілі системи валів, частина яких згодом одержала

Адріанів вал - один з пам'ятників військової могутності Римської імперії, що збереглися

Траянов вал і рів перед ним

Залишки Змійового валу на Україні

назву «римських». Проте дати їх спорудження остаточно не встановлені. Спроби окремих дослідників приписувати зведення споруд в цьому районі тільки римлянам зустрічають заперечення, оскільки системи подібних валів розташовані і за межами Римської імперії, в Східній Європі.

У самих різних куточках Польщі зустрічаються оборонні вали і рови. На південному заході Польщі їх називають «валами Хороброго», або «Шльонськими», на півночі - «старими окопами».

Проте найяскравіше виражені і протяжні системи валів розташовані на території сучасних України і Молдавії. Тут вони відомі як Троянови, або Траянови, і Змійові. Щоправда, на окремих ділянках вони носять інші, властиві конкретній місцевості імена, а саме: Великий вал, Малий, Чорний, Отамановий, Половецький, Турецький, Турецька гребеня, Окоп, Перейма... Деколи один і той же вал на одній ділянці носить назву Змійового, а на іншій - Троянова.

Чому вони називаються саме так?

Найбільше поширення набула версія, що назва «Троянові вали» пішла від імені римського імператора Траяна (53-117 рр.), - який вів численні війни на східних рубежах Римської імперії, приєднуючи нові і укріплюючи кордони старих провінцій на території сучасних Болгарії, Югославії, Угорщини і Румунії.

За межами СРСР найвідоміші Троянові вали біля Чорноморського узбережжя Румунії. Укріплена лінія завдовжки близько 60 км перетинає перешийок між Дунаєм і Чорним морем в районі міст Чернавода і Констанца і складається з трьох валів: двох земляних і одного кам'яного. Висота валів коливається від 3 до 6 м.

На території нашої країни масивна оборонна лінія Троянових валів розташована в Молдавії і на півдні Одеської області. Тут розрізняють Верхній і Нижній Троянові вали. Верхній Троянів вал починається на правому березі Дністра за 12 км на південь від Бендер і тягнеться безперервною стокілометровою лінією через низини і вододіли на захід до міста Леово, що розташоване на річці Прут. Звідси починався інший вал, який йшов на південь по лівому берегу Прута до селища Вадалуй-Ісаки. Але це ще не Нижній Троянів вал, Нижній Троянів починається біля річки Прут і ламаною лінією сполучає річку з північними берегами дунайсько- чорноморських озер-лиманів: Ялпуг, Катлабуг, Китай і Сасик.

Інша група Троянових валів збереглася в Подністров’ї у Вінницькій, Хмельницькій, Тернопільській і Львівській областях.

Троянові вали, як і всі інші вали України, майже не вивчені. І хоча деякі дослідники приписують їх авторство Траяну, є ряд фактів, що не відповідають цій гіпотезі.

1. Стратегічна схема оборонних споруд завжди передбачала розміщення рову попереду валу так, щоб нападники спочатку вимушені були 181

б спускатися в рів і тільки затим долати вал. В той же час в оборонній лінії біля Констанци, що складається з трьох паралельних валів, з південної сторони найменшого валу, який вважається найстародавнішим, видно залишки рову. Така схема говорить про те, що захищалися не римляни, а від римлян, або цей вал був побудований в інший час.

2. Ряд валів, що носять ім'я імператора Траяна, розташовані за межами Римської імперії.

3. Немає твердої впевненості у правильній назві валів: Троянові або Траянові вали. Велика Радянська Енциклопедія називає їх «Троянові», і тут же додає, що правильніше називати їх «Траяновими».

4. Далеко за межами Римської імперії і по всій Україні (в Донецькій, Житомирській, Кіровоградській, Луцкій, Миколаївській, Полтавській, Рівненській, Хмельницькій і інших областях) є селища з назвами: Троян, Трояни, Троянка, Трояновка, Трояново... Тільки на Україні їх близько 16. Але і за межами України є селища з такими ж назвами: наприклад, в Курській області під Жєлєзногорськом назви пишуться і вимовляються з чітким визначенням букви «о».

Карта Троянових і Змійових валів

Більш того, в Болгарії, яка колись була римською провінцією і де бував сам імператор Траян, є місто Троян і Троянський перевал, назви яких теж пишуться з буквою «о», а не «а».

2. Ім'я Трояна багато разів згадується в староруських літературних пам'ятниках. Так, в «Апостолі», виданому найбільшим істориком російської літератури професором Н. С. Тихонравовим по рукопису XVI ст., мовиться: «мняще боги многи Перуна і Хорса, Дия і Трояна і іниї многи»; в апокрифі «Ходіння Богородиці по муках» (XII або XIII ст): «от камені ту устроя Трояна, Хорса, Велеса, Перуна»; в пам'ятнику ХП ст. «Слово о полку Ігореве» ім'я Трояна згадується чотири рази: «рища в тропу Трояню», «были вечи Трояни», «на землю Трояню» и «на седьмом веце Трояни».

Споруди, побудовані за часів Траяна, одержали його ім'я. Співзвуччя назв «Троян» - «Траян» привело до того, що через багато років всі вали в південно-західній частині України, в Молдавії і на сході сучасної Румунії стали називати Траяновими.

Щось подібне відбулося і при пошуку будівників Змійових валів. Правда, в цьому випадку їх будівництво приписується не одній особі, а цілій династії Рюріковичів, починаючи від Володимира Святославича. Обгрунтовуючи цю версію, автори і прихильники гіпотези «київських князів» виходять з наступних передумов:

1. Змійові вали - величезні споруди загальною протяжністю більше 1000 км. Для їх будівництва необхідна праця сотень тисяч людей протягом декількох десятиліть, а це, на думку прихильників версії, було під силу тільки такій могутній централізованій державі, якою була Київська Русь.

2. При археологічних розкопках в тілі окремих валів знайдені предмети, датовані X-XII ст. н. е.

3. Стародавні літописи розказують, що князь Володимир Святославич, обороняючись від кочівників, повелів будувати міста уздовж кордонів своєї держави. Окрім цього, згадка про зміцнення кордонів Київської Русі збереглася в листі католицького місіонера Брунона до імператора Г енріха II (1008 р.), в якому Брунон описує сцену прощання з князем Володимиром на кордоні Київського князівства. Прощалися біля воріт валу, яким, за заявою Брунона, Володимир захистив своє князівство.

Передумови вагомі. Проте кожній з них можна протиставити щось інше. Наприклад,

1. Російські літописи при описі подій 980, 1093, 1095, 1146, 1149, 1151, 1169, 1223 років вісім раз згадують про рови і вали. Але як?! Вали і рови вказані тільки як орієнтири місцевості, де відбувалися описувані в літописах події. І ні слова не сказано ні про час їх будівництва, ні про використовування їх як оборонних споруд.

2. Київський дослідник А. С. Бугай багато разів знаходив в основі валів вугілля, що потрапило туди в період будівництва. Результати, отримані за допомогою радіовуглецевого аналізу, показали, що вік знахідок вельми солідний і визначається (для різних зразків, взятих з різних валів) від 2100 до 1200 років! Іншими словами, обстежені А. С. Бугаєм вали будувалися в період з II ст. до н. е. до VII ст. н. е., тобто задовго до виникнення Київської Русі...

3. Змійові вали - величезні споруди, загальна протяжність яких у декілька разів більше Троянових валів. Змійові вали можна зустріти в будь- якому кутку лісостепової України від Львова до Харкова. Тільки на Київщині їх загальна протяжність перевищує 800 км. І якщо вірне припущення, що частина валів на Київщині була побудована київськими князями, то в інших районах України старовину Змійових валів можна було б довести документально.

Підтвердженням цьому послуговують вали, розташовані в центрі Харківської області. Між верхів'ями річки Коломак, притоки Ворскли, і річки Мож, притоки Сіверського Донца, лежать стародавні вали, що перетинають так званий Муравський шлях -найдавніший шлях з Криму вглиб земель Русі, що проходить по гребеню вододілу басейнів Дніпра і Дону.

Ці вали настільки стали особливістю даної місцевості, що при заселенні земель Слобідської України в середині XVII ст. населені пункти, побудовані в їх безпосередній близькості, одержали назви: Валки, Старі Валки, Перекоп і хутір Валковий.

Збереглася чолобитна білгородського воєводи Опанаса Тургенева, який в 1636 р. писав царю Михайлу Федоровичу, що на Муравському шляху є татарський перелаз в урочищі Валки: : «...А те де Валки учинены изстари, в крепких местах веден насыпной лаз чрез Шлях от лесу до лесу, а леса де пришли ровни, большие, и межде тех лесов насыпной вал 3 версты, а ведены- де те Валки меж вершин польских рек Мжа и Коломака. А едучи-де от Белгорода Муравским шляхом по сакме к тем Валкам, по правую сторону вершина речки Коломак тянет в реку в Ворскол, а по реке Ворсколу и на той реке усть речки Коломака поставлен литовской город Плотавой ниже Валок верст с 50, а по левую сторону речка Мож тянет в Северский Донец. Опричь- де того урочища мимо Валок татарского проходу Муравским шляхом иного места нет, и белгородские-де станичники ездят к урочищу мимо-де тех Валок, а иной-де дороги Муравским шляхом мимо тех Валок нет».

Наведені рядки переконливо доводять, що будівництво валів могло бути здійснено тільки до монгольського нашестя. Адже татаро-монголи в цих краях тільки грабували і руйнували, нічого не будуючи. Не могло бути такого будівництва і за часів Київської Русі. Святослав Ігоревич (942-972 рр.) і Володимир Святославіч (950-1015 рр.) на рубежі І тисячоліття н. е. билися з печенігами буквально на околицях Києва. Походи Володимира Мономаха (1053-1125 рр.) і його сина Ярополка (1082-1139 рр.), а потім Ігоря Святославича (1151-1202 рр.) до Сіверського Донця були походами вглиб половецьких земель. Після смерті Володимира Мономаха усобиці удільних князів поглибилися, і в сторічний період напередодні Батиєва нашестя (1240 р.) на київському престолі побувало більше 40 князів! За тих важких для Київської Русі часів Змійові вали, розташовані оддалік основних княжих центрів (Переяслав-Руський, Київ, Чернігів, Новгород-Сіверський, Путівль, Курськ), не могли будуватися, оскільки ослаблена нескінченними усобицями і половецькими набігами Русь не мала у своєму розпорядженні достатніх ресурсів для такого величезного будівельного розмаху...

Ми вважаємо, що першобудівників Змійових валів необхідно шукати в найглибших пластах староруської історії. Сама назва - ЗМІЙОВІ ВАЛИ - закликає нас до цього. І хоча тема ЗМІЄБОРСТВА - одна з найдавніших і поширеніших тем світового фольклору (пригадаємо індійські Веди, єгипетський міф про боротьбу Г ора з Сетом, Зігфріда в древньогерманському епосі), на півдні Росії ця тема отримує контури конкретних подій, що колись тут відбувалися.

Багатовікова боротьба наших древніх предків з царськими скіфами, кочовим іраномовним народом, відбилася в напівказковому сюжеті, приведеному Геродотом в четвертій книзі його «Історії». Царські скіфи, повернувшись з багаторічного походу в Мідію, воюють зі своїми «рабами» (своїми рабами вони вважали всі навколишні племена і лише ділили їх на вже завойованих і ще не завойованих), які «захистили свою землю, викопавши широкий рів від Таврійських гір до найширшої частини Меотінського озера».

І недаремно для наших предків за всіх подальших часів образ страшного Змія втілював собою не менше страшного завойовника.

Зображення змії відображало найдавніший культ предків- родоначальників скіфів. Змієнога богиня, «напівжінка-напівзмія» - мати Скіфа, родоначальника скіфського племені, часто зображалася на щитах, сагайдаках і зброї скіфських воїнів і їх коней. Арріан, видатний грецький письменник, історик і географ, що жив на початку ІІ ст. н. е., писав, що військові емблеми скіфів були опудалами зміїв і драконів, виготовленими з різнокольорових клаптів і насадженими на високі жердини. Під час руху ці опудала напиналися вітром і звивалися, як живі істоти, видаючи при цьому різкий свист.

Для осілих землеробських племен народ зі «звіриним стилем» прикрас, драконами, грифонами, зміями і змієподібними богинями був зміїним народом і образно зображався Змієм, що вимагає данину і жертви. Для захисту від агресивних сусідів цьому народу довелося споруджувати величезні багатокілометрові вали, які були не тільки оборонними спорудами, але і умовним рубежем його земель і земель Народу-Змія, що, очевидно, і відбилося в назві.

Пам'ятало про ті часи і місто Зміїв, згадуване в царському указі 1571 р., де намічався шлях сторожових роз'їздів від Путівля до Можа і вниз до Змійового кургану і городища.

Ми точно знаємо, що на початку VIII ст. н. е. на місці Змієва була білокам'яна фортеця, що входила в систему білокам'яних фортець верхів'їв Сіверського Донця (Салтовська фортеця, Чугуївська, Мохначська). Побудовані вони були на місці стародавніх городищ, захищених валами і ровами. С. А. Плетньова називає їх «скіфськими». Але... чи були ці городища і вали скіфськими або слугували захистом від скіфів, зможуть відповісти тільки ретельні і послідовні всебічні дослідження валів, що поки що збереглися.

Журнал «Техника молодежи», 1981, № 8, С. 58-63. Переклад Олександра Бугая