Господарство та соціальний устрій

Особливо високого рівня соціально-економічного розвитку досягло насе­лення черняхівської культури. Сільське господарство зазнало сильного впливу агрокультури римських провінцій. Землероби черняхівської культури застосо­вували серпи та ручні млини, залізні наральники і чересла, коси, мотики тощо.

Попри відсутність у черняхівській культурі металургійних центрів, рівень використання заліза і сталі тут дуже високий. Як і у кельтських майстрів по­переднього часу, асортимент виробів налічує близько 80 найменувань. При цьому помітно збільшується питома вага знарядь праці, особливо землероб­ських, а також зброї.

Високого рівня розвитку досягає також виробництво посуду. Оскільки на території Південно-Східної Європи гончарний посуд з’являється у готовому, досконалому вигляді, можна припустити, що техніка гончарного виробництва була привнесена на нашу територію гончарами — вихідцями із римських приду- найських провінцій. Поступово місцеві майстри освоїли нову для них техно­логію гончарної справи разом із основними формами провінційно-римської кераміки і за короткий строк повністю наситили ринок своєю продукцією.

На території України відомо близько 50 місцезнаходжень гончарних горнів. Вони розміщені по всьому ареалу культури, не утворюючи значних скупчень, на відміну від пшеворської культури, де поблизу сучасного Кракова функціо­нував потужний центр виробництва гончарного посуду. Горни складалися із двох ярусів: топки та камери, де відбувався випал. Діаметр споруди сягав 1,5 м. Верхній ярус мав куполоподібне перекриття. Яруси відокремлювалися один від одного горизонтальним перекриттям із отворами-продухами.

Черняхівська культура значною мірою була продуктом ремесла та торгівлі. У її носіїв як самостійні виробництва виокремилися металообробка, гончарство, гребенярство й, почасти, каменярське ремесло та чинбарство. У носіїв інших археологічних культур рівню ремесла відповідала лише металургія та метало­обробка. Відомості про початки товарного виробництва, тобто виробництва товарів не на замовлення, а на ринок, є тільки стосовно черняхівського гон­чарного ремесла.

Активізувалися у другій чверті І тис. н. е. й економічні зв’язки із Римом. Уламки амфор, у яких завозили вино та оливкову олію, відомі практично на всіх досліджених черняхівських і карпатських пам’ятках. Важливими предме­тами імпорту були керамічні посудини, скляні келихи, намиста зі скла, напівдорогоцінних каменів, мушлі, а також срібні монети. Римські денарії, очевидно, потрапляли до “варварів” і як контрибуція, викуп за полонених, по­дарунки вождям. Монетний метал був головним джерелом надходження срібла, тому основна його маса перетворювалася на скарби або йшла на ювелірні вироби.

Протягом другої чверті І тис. н. е. ще більше посилюється нерівномірність розвитку племен Східної Європи. Тенденція до виділення невеликих поселень стає домінантною у пізньозарубинецькому та київському середовищі. Причи­ною цього було зростання продуктивності землеробства, що підвищило рівень господарської самостійності окремих сімей, а також вплив більш розвиненої черняхівської культури.

Рівень розвитку черняхівської та вельбарської культур, а також культури карпатських курганів був значно вищим. Соціальна структура черняхівського суспільства характеризується поширенням великих поселень із різноманітни­ми житлами, господарськими спорудами і загонами для худоби. Поселення порівняно рідко утворюють групи (“гнізда"), які зазвичай пов’язують із племінною структурою. Багаті поховання, грошові та речові скарби, розвине­не товарне виробництво доповнюють картину. Все це вказує на панування у черняхівському суспільстві сусідської, або територіальної общини. Прискорений розвиток черняхівського (меншою мірою — карпатського та вельбарського) населення, очевидно, пояснюється його включенням у систему соціально- економічних відносин римських провінцій і політичною консолідацією, що сприяла об’єднанню різноетнічних племен і призвела до руйнування моно- етнічної племінної організації.

Разом з тим, на півночі черняхівського ареалу набули поширення поселен­ня із житлами-напівземлянками, в яких переважав ліпний посуд київського чи вельбарського типів. Найімовірніше, соціально-економічні відносини в цих областях були доволі архаїчними порівняно з південно-західним регіоном чер- няхівської культури, розташованим ближче до римського лімесу. Попри свою надетнічність, черняхівська спільнота завдяки прогресивним процесам культурної та економічної інтеграції мала ознаки ранньої держави.